"27" липня 2011 р. Справа № 33/114-08-5198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Малетича М.М.
Шевчук С.Р.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідачів: ОСОБА_1 дов. №17-1169 від 15.12.2010 року;
ОСОБА_2 пасп. НОМЕР_1 від 21.05.1997 року; ОСОБА_3 дов. від 26.07.2011 року;
Третіх осіб: ОСОБА_4 дов. №2159/15/14-11 від 24.05.2011 року;
Прокурора: Рудак О.В. посв. №72 від 14.04.2008 року.
розглянувши касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Іллічівської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.11року
у справі № 33/114-08-5198
за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м.Іллічівськ
до відповідача-1 Іллічівської міської ради, м. Іллічівськ
відповідача-2 суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, с. Малодолинське Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділу Держкомзему у м. Іллічівськ Одеської області, м. Іллічівськ
за участю Іллічівського транспортного прокурора, м. Іллічівськ
про визнання недійсними рішення Іллічівської міської ради та договору оренди земельної ділянки
У грудні 2008 року державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Іллічівської міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, просило визнати недійсними договір оренди землі від 25.10.2006 року, укладений між Іллічівською міською радою Одеської області і суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, та рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 26.05.2006 року № 30/42 , а також застосувати до недійсного договору оренди від 25.10.2006 року правові наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: зобов'язати відповідачів повернути позивачу земельну ділянку, що знаходиться у порту на праві постійного землекористування згідно державного акта від 16.09.1998 року серія ОД -ІІ № 004798 та була передана Іллічівською міською радою Одеської області в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 відповідно до договору оренди від 25.10.2006 року на підставі рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 26.05.2006 року № 30/42.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є законним землекористувачем земельної ділянки, частина якої площею 0, 0147 га в порушення прав порту передана в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 на підставі рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 26.05.2006 року № 30/42-V та договору оренди землі від 25.10.2006 року.
Заперечуючи проти позову, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 зазначила про правомірність отримання земельної ділянки у користування (а.с. 67-71, том 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2009 року залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділ Держкомзему у м. Іллічівськ Одеської області (а.с. 133, том 1).
У запереченнях на позов Іллічівська міська рада вказала, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи та належним чином погоджені межі земельної ділянки площею 360,47 га, з огляду на що відсутні підстави для визнання недійними рішення ради та договору оренди землі (а.с. 18-22, том 2).
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2010 року по справі № 33/114-08-5198 (суддя Мазур Д.Т.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано безпідставністю тверджень позивача, що він набув право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0147 га, наданою в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2, оскільки порт самостійно приєднав земельну ділянку площею 360,47 га до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,21 га.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року до участі у справі залучено Міністерство транспорту та зв'язку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року (головуючий Гладишева Т.Я., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2010 року по справі № 33/114-08-5198 скасоване. Позов задоволений частково. Визнано недійсними пункти 1, 2, 3 рішення Іллічівської міської ради Одеської області № 30/42-V від 26.05.2006 року „Про передачу в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0147 га”. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 25.10.2006 року між Іллічівською міською радою Одеської області та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2. В іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду мотивована недоведеністю припинення права користування позивачем частиною земельної ділянки площею 0,0147 га, яка передана в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 та Іллічівська міська рада звернулися з касаційними скаргами, просили скасувати постанову, залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що державний акт від 16.09.1998 року виданий на земельну ділянку 4,21 га, про що здійснено запис у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Однак, відомості щодо реєстрації зміни площі земельної ділянки, що вказана в державному акті, шляхом приєднання до її земельної ділянки площею 360,47 га, в названої Книзі не надані і така реєстрація не здійснювалась взагалі.
Заперечуючи проти касаційних скарг Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" зазначило, що порушення прав порту полягає в тому, що отримана відповідачем земельна ділянка фактично належить порту на праві постійного землекористування.
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 25.07.2011 року №03.07-05/418 сформовано колегію судді у складі головуючого Прокопанич Г.К., суддів Малетича М.М., Шевчук С.Р.
Представники позивача, третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанції встановлено, що 26.05.2006 року Іллічівською міською радою Одеської області прийнято рішення № 30/42-V “Про передачу в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0147 га”, відповідно до якого рада вирішила: 1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на три роки суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 під існуючий кафе -магазин за адресою: АДРЕСА_1; 2) передати суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2, із земель житлової та громадської забудови м. Іллічівська земельну ділянку площею 0,0147 га в короткострокову оренду терміном на три роки під існуючий кафе -магазин за адресою: АДРЕСА_1; 3) у встановленому законом порядку оформити договір оренди вказаної земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2
25.10.2006 року Іллічівська міська рада Одеської області (орендодавець) на підставі рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 26.05.2006 року № 30/42-V, уклала з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0147 га, в тому числі 0,0147 га -під існуючою забудовою.
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві приватної власності -кафе -магазин, а також інші об'єкти інфраструктури (пункт 2 договору).
Відповідно до пункту 7 договору, він укладений на три роки -до 26.05.2009 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що державний акт Б № 033093 від 19.06.1992 року видано Іллічівському морському торговельному порту виконавчим комітетом Іллічівської міської ради на право користування землею, і цей акт включає земельну ділянку площею 72,24 га, земельну ділянку площею 88,88 га, земельну ділянку площею 58,28 га, земельну ділянку площею 42,69 га та земельну ділянку площею 70,46 га. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 3 від 19.06.1992 року (а.с. 64-70, том 3).
Згідно з планом землекористування земельна ділянка загальною площею 70,46 га включає ділянку № НОМЕР_2 площею 55,16 га та земельну ділянку № НОМЕР_3 площею № 15,30 га.
Крім того, матеріали справи містять державний акт на право постійного користування землею серія ОД-ІІ №004798 від 16.09.2008 року, яким Іллічівському морському торговельному порту надано 4,21 га землі в межах землі з планом землекористування (а.с. 89-90, том 5).
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З дослідженого судом апеляційної інстанції державного акта на право постійного користування землею від 16.09.1998 року вбачається, що до нього внесено зміни стосовно землекористування, відповідно до яких ділянки НОМЕР_5,НОМЕР_4,НОМЕР_6,НОМЕР_2,НОМЕР_7,НОМЕР_8,НОМЕР_9,НОМЕР_10,НОМЕР_11 (аркуші 2-5) площею 360,47 га передано позивачу на підставі рішення Іллічівської міської ради №49 від 22.07.1999 року.
На аркуші 65 у томі 3 міститься складений інженером -землевпорядником план зовнішніх меж землекористування ділянками № НОМЕР_2 та №НОМЕР_3.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_4 містить у своєму складі земельну ділянку, яка позначена в державному акті від 19.06.1992 року під № НОМЕР_2.
Відповідно до рішення виконкому Іллічівської міської ради від 28.11.1996 року № 470 „Про переоформлення права користування земельною ділянкою Іллічівському морському торговельному порту” вирішено переоформити право постійного користування земельною ділянкою площею 367,6 га, фактично зайнятою під об'єктами позивача та видати Іллічівському морському торговельному порту державний акт на право постійного користування землею (а.с. 29, том 2).
22.07.1999 року Іллічівська міська рада, розглянувши клопотання начальника порту від 21.06.1999 року, прийняла рішення № 49 ХХІІІ „Про переоформлення Іллічівському морському торговельному порту права користування земельною ділянкою під спорудами порту” , згідно з яким рада вирішила: 1) переоформити Іллічівському морському торговельному порту право користування земельною ділянкою площею 360,47 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд порту; 2) видати ІМТП державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 360, 47 га.
Апеляційним судом було призначено по справі додаткову судову будівельну-технічну експертизу відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з висновком № 54/10 експерта по проведеній додатковій будівельно -технічній експертизі по справі № 33/114-08-5198, межі та конфігурація земельної ділянки № НОМЕР_2, відповідно до державного акту на право користування землею від 1992 року та межі і конфігурація земельної ділянки № НОМЕР_4, відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 1998 року не співпадають, оскільки земельна ділянка № НОМЕР_2 повністю увійшла в межі земельної ділянки № НОМЕР_4 та є частиною цієї земельної ділянки. Відбулося накладення координат земельної ділянки, переданої в користування суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_4 позивача, площа накладання складає 146,92 кв.м (0,0147 га) згідно договору оренди, але фактична площа накладання -170,61 кв.м (0,0171 га) (а.с. 10-14, том 4).
Суд апеляційної інстанції встановив, що надана в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться на земельній ділянці площею 55,16 га (земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 55,16 га згідно державного акта від 19.06.1992 року), що підтверджується зведеним планом земельних ділянок (а.с. 57, том 4).
Згідно з пунктом 3.5. Інструкції Держкомзему від 15.04.1993 року № 28 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)" (чинної на час отримання державного акту від 16.09.2008 року) у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.
Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.
Суд касаційної інстанції зазначає, що при складанні державного акту на право постійного користування землею серія ОД-II № 004798 землевпорядна організація, замість внесення змін, що відбулися після видачі порту державного акту від 1992 року, як того потребує п. 3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, оформила зміну меж та розмірів наданих Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" земельних ділянок згідно з державним актом від 1992 року у вигляді додатків до державного акту від 16.09.1998 р.
Матеріалами справи встановлено, що на момент винесення рішення № 30/42-V від 26.05.2006 року та укладення договору оренди від 25.10.2006 року земельна ділянка площею 0,0147 га знаходилась у користуванні державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" у складі земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 55,16 га.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено згідно досліджених ним матеріалів справи та підтверджено висновками судово-будівельних експертиз, що частина ділянки, виділеної суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2, в розмірі 0,0147 га накладається на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні порту.
Земельна ділянка або її частина у позивача у встановленому законом порядку не вилучалася. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржників про те, що у порту відсутній окремий державний акт на земельну ділянку площею 55,16 га і державна реєстрація цієї землі не здійснювалась, оскільки апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні порту, у складі земельної ділянки №НОМЕР_4 (державний акт від 16.09.1998 р.), яка в свою чергу мала №НОМЕР_2 згідно державного акту від 19.06.1992 р.
Додатково досліджувати доводи скаржників про те, що ділянка №НОМЕР_4 в акті за 1998 рік та ділянка №НОМЕР_2 в акті 1992 року ? це різні земельні ділянки, а не одна й та ж, виходить за межі суду касаційної інстанції, встановлені ст.1117 ГПК України.
Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Доводи скаржників про порушення вимог Земельного кодексу України та статей 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є безпідставними. Акти органів місцевого самоврядування визнаються в судовому порядку недійсними серед іншого в разі якщо порушують права та охоронювані законом інтереси особи-позивача у справі. Судами встановлено, що частина земельної ділянки, наданої міською радою суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2, належить порту, тобто, рішення міської ради № 30/42-V від 26.05.2006 року порушує право порту володіти спірною земельною ділянко площею 0,0147 га, право на яку оформлено портом з 1992 року.
Якщо порт або його посадові особи порушують право міської ради як власника землі, то остання не позбавлена права за власним позовом захищати свої права.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Іллічівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.11року у справі № 33/114-08-5198 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: М.М. Малетич
С.Р. Шевчук