"28" липня 2011 р. Справа № 8/011-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЗаріцької А.О.,
суддівМіщенка П.К.,
Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 року
у справі
господарського суду№ 8/011-11
Київської області
за позовом
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Лакс"
коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства
простягнення 11 235, 75 грн.
за участю представників: ТОВ "Лакс" Дворнікової О.Д.,
Рішенням господарського суду Київської області від 1 березня 2011 року (суддя Скутельник П.Ф.) позов задоволено повністю, стягнуто з коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства на користь ТОВ “Лакс” борг за Договором купівлі-продажу від 2 лютого 2007 року № 32/9 у розмірі 11 235, 75 грн., державне мито в сумі 112, 36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 року у справі № 8/011-11 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. -головуючий, Алданова С.О., Смірнова Л.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При цьому заявник посилається на порушення судами ч. 1 ст. 43, ст. 47 ГПК України, оскільки вважає, що судами не було надано належної оцінки акту звірки розрахунків.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2011 року ТОВ "Лакс" звернулось до господарського суду з позовом до коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства про за договором купівлі-продажу від 2 лютого 2007 року № 32/9 (далі -договір) залишку боргу за поставлений товар у розмірі 11 235, 75 грн. (а.с. 8-16).
Судами встановлено, що на виконання умов договору 11 березня, 15 квітня 2010 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 14 235,75 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11 березня 2010 року № Л-00000043, від 15 квітня 2010 року № Л-00000101 (а.с. 17-18).
Відповідач за товар розрахувався частково у розмірі 3 000 грн., про що свідчить виписка банку по рахунку відповідача від 1 квітня 2010 року (а.с. 19).
Відповідно до п. 2.1 договору оплата товару (робіт, послуг) проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків-фактур (накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі) протягом 30 днів після поставки (підисання акту передачі-приймання).
Відповідно до акта звірки розрахунків, підписаного обома сторонами заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на 5 жовтня 2010 року становить 11 235, 75 грн. (а.с. 20).
18 червня та 21 грудня 2010 року позивачем відповідачу направлено листи №№ 12, 22 в яких позивач просив сплатити заборгованість.
Листи відповідачем залишені без відповіді та задоволення.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Прийняті у справі судові акти ґрунтуються на матеріалах справи і вказаним нормам права не суперечать.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання у касаційній скарзі на ненадання судами оцінки акту звірки розрахунків від 5 жовтня 2010 року спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що суд дав належну правову оцінку всім у сукупності доказам, на підставі яких встановив факт порушення відповідачем договірних зобов'язань, взятих ним відповідно до Договору.
Доводи касаційної скарги висновків суду про наявність підстав для задоволення позову не спростовують.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права і прийняли законні та обґрунтовані рішення, тому підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 не встановлено.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 року у справі № 8/011-11 залишити без змін.
Головуючий А. Заріцька
Судді П. Міщенко
В. Поліщук