"25" липня 2011 р. Справа № 1/235-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Кота О.В.,
Іванової Л.Б.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
на рішення
та
постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2011
у справі№ 1/235-10 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
доВиконавчого комітету Дніпропетровської міської ради,
Дніпропетровської міської ради,
Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради,
за участю
третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр соціальної реабілітації для неповнолітніх,
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриймальник-розподільник для дітей Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
про визнання права державної власності на нерухоме майно та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_4, дов.від 22.04.2011 № 142
відповідача-1: не з'явилися
відповідача-2: не з'явилися
відповідача-3: не з'явилися
третьої особи-1: Журавель Н.В., директор, наказ № 58 від 10.04.2007
третьої особи-2: ОСОБА_6, начальник, посв. УДН №НОМЕР_1
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради про визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв.м; скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську від 24.12.2009 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно з державної власності не вибувало, а передавалось виключно з балансу на баланс державних установ та при цьому форму власності не змінило і залишилось державним майном.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.11р. у справі № 1/235-10 (суддя Красота О.І) відмовлено в задоволенні позовних вимог про
визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв.м.; в частині вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську від 24.12.2009, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради -провадження у справі припинено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 у справі № 1/235-10 (колегія суддів: Білецька Л.М. -доповідач, судді Тищик І.В., Верхогляд Т.А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.11р. у справі № 1/235-10 залишено без змін.
Не погодившись із зазначеними судовими актами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати; прийняти нове рішення, яким визнати право державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 41, загальною площею, 733,8 кв.м.; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську від 24.12.2009 року, видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 14.01.1981 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів було прийнято рішення №5 про передачу будівлі дитячого комбінату №166, розташованого по проспекту ім. Газети "Правда", 66-а Управлінню внутрішніх справ Виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів під приймальник-розподільник для неповнолітніх. Факт приймання передачі вищезазначеної будівлі підтверджено копією акту приймання-передачі № 166 від 16.02.1981 про передачу будівлі дитячої установи "Ясла-сад" №166 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети "Правда", 66-а, загальною площею 1300 кв.м. З вказаного акту вбачається, що спірна будівля була побудована у 1961 році.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що фінансування на утримання приймальника-розподільника для неповнолітніх УВС облвиконкому здійснювалося також виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, що підтверджується рішенням №669/2 від 06.12.1982. Листом від 25.05.2000 Управління МВС України в Дніпропетровській області звернулося до міського голови міста Дніпропетровська з проханням прийняти рішення про передачу будівлі №1 по вул. Перший Будівельний тупик з балансу Управління освіти та науки міської ради на баланс УМВС України в Дніпропетровській області. Рішенням Виконкому Дніпропетровської міської ради від 15.06.2000 №1284 було вирішено: службі у справах неповнолітніх міської ради зняти з балансу та передати на баланс УМВС України у Дніпропетровській області будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельний тупик, 1.
29.11.2000 Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 7\17 про передачу на баланс службі у справах неповнолітніх міської ради з 01.11.2000 частини приміщення приймальника-розподільника для неповнолітніх, у кількості 11 кімнат, за адресою: пр. Газети "Правда", 66-а (ігрову кімнату, спортивний зал, їдальню, класну кімнату, туалет, душову, подвір'я для прогулянок, коридори залишено на балансі приймальника-розподільника з правом спільного користування приміщеннями) для розміщення Центру соціальної реабілітації для неповнолітніх.
Актом від 02.07.2002 прийому-передачі з балансу на баланс частини спірної будівлі, загальною площею 733,8 кв.м, підтверджено факт прийому-передачі спірного майна з балансу на баланс на виконання рішення № 7/17 від 29.11.2000 року. Розпорядженням від 27.10.2004 року № 1215р Дніпропетровської міської ради спірній будівлі присвоєна адреса - вул. Тверська 41 (колишня адреса пр. ім. Газети "Правда", 66а). За довідкою про розподільчий баланс по нежитловому приміщенню вул. Тверська, 41 від 25.08.2005р. № 753, загальна площа нежитлової будівлі по вул. Тверська, 41 складає 1117,3 кв.м. Із вказаної площі Центром соціально-психологічної реабілітації для дітей зайнято 733,8 кв.м., а Приймальником-розподільником для неповнолітніх зайнята площа будівлі -383,5 кв.м.
Місцевим господарським судом відзначено, що спірне майно передавалося виключно з балансу на баланс служби в справах неповнолітніх міської ради, а тому не спричинило зміну форми власності на спірне майно із державної до комунальної власності; згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2009 року нежитлове приміщення КЗСЗ центру соціально-психологічної реабілітації дітей у будівлі літ. А-2 на І поверсі поз. 10-35, І, ІІ, на ІІ поверсі поз. 11-14, 16-26, Ї; загальною площею 696,0 кв. м, ґанки літ. а, а1, а2, а3; сходи літ. А 4; сарай літ. М-1; сарай літ. Ж-1, № 1 ворота; № 2, № 7 огорожа; І мостіння, належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне нерухоме майно, на час вирішення спору відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2009 належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що в свою чергу не відповідає способу захисту порушеного права позивача відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України.
Всупереч цьому, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду та залишаючи його без змін, виходив з того, що позивачем не надано доказів належності спірних об'єктів до державної власності, доказів передання майна до статутних фондів державних господарських товариств, в той час як факт належності спірного майна до комунальної власності підтверджується наявними доказами.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв.м; скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську від 24.12.2009 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Правовідносини власності регулюються, зокрема, Книгою третьою "Право власності та інші речові права" Цивільного кодексу України.
Главою 23 Розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про право власності, Главою 24 вказаного розділу передбачене набуття права власності, Главою 25 припинення права власності, а Главою 29 -захист права власності.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції не були встановлені обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності від 03.03.1998 № 147/98ВР передача об'єктів нерухомого майна з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
Проте, судами не з'ясовувалось питання стосовно прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про передачу спірного майна із державної в комунальну власність.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.
За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 у справі № 1/235-10 скасувати, а справу № 1/235-10 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Л. Іванова
С. Шевчук