"28" липня 2011 р. Справа № 21/304-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Капацин Н.В. -доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Вікам"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2011
у справі№ 21/304-10
господарського судуДніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Центрально-міське відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в місті Кривому Розі"
доМалого приватного підприємства "Вікам "
простягнення 995 535,68 грн.
за участю представників від:
позивача ОСОБА_1 (довір. від 11.09.2009)
відповідача ОСОБА_2 (довір. від 04.11.2010)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2011 року у справі № 21/304-10, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2011, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Позивач), стягнуто з Малого приватного підприємства "Вікам" (Відповідач) на користь Позивача заборгованість по відсотках у розмірі 949 933,45 грн. та судові витрати на суму 9 859,41 грн., відмовлено у стягненні суми 32 578,08 грн.
Судові рішення ґрунтуються на тому, що Позивач надав Відповідачеві кредит, який у відповідності зі статтею 1054 Цивільного кодексу України підлягає поверненню з нарахуванням відсотків.
Також суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору застосували норми статей 193, 345 Господарського кодексу України, статей 526,530,610,611,612,629,1048 Цивільного кодексу України , які передбачають обов'язок сторони виконувати договірні зобов'язання. Відмовляючи частково в позові суди вказали на те, що Банком безпідставно застосована підвищена відсоткова кредитна ставка у розмірі 30%.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Мале приватне підприємство "Вікам" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України змінити судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2011, ухвалити нове рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача відсотків за користування кредитними коштами на суму 425 042,12 грн., а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 -скасувати.
В касаційній скарзі заявник вказує на те, що Банк 09.04.2009 направив Відповідачеві вимогу про дострокове повернення кредиту і цим Банк в односторонньому порядку відмовився від договору, а тому з 09.04.2009 проценти за користування кредитом не підлягають стягненню.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи про те, що 17.05.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії Центрально-міського відділення Промінвестбанку в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області (Банк) та Малим приватним підприємством "Вікам" (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 3/2ж, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди № 9/4ж від 12.05.2008) Банк надав Позичальникові кредит на суму 4 750 000 грн. з оплатою 15% річних (за додатковою угодою від 12.05.2008 -20 % річних) та кінцевим терміном повернення до 28.04.2012.
Додатком № 1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 3/2ж від 17.05.2007 та договору про внесення змін до нього № 9/4ж від 12.05.2008 сторони узгодили графік повернення кредитних коштів, починаючи з 28.01.2009 з кінцевим терміном повернення до 28.04.2012.
У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором (не оплата чергових платежів згідно графіка, не оплата процентів за користування кредитом і інше), Банк 09.04.2009 звернувся до Відповідача з вимогою № 09-2893 про дострокове повернення кредиту.
9 листопада 2010 року Публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" в особі філії Центрально-міського відділення Промінвестбанку в місті Кривий Ріг звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Малого приватного підприємства "Вікам" про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 30.09.2008 по 29.09.2009.
Задовольняючи позовні вимоги Банку про стягнення з Відповідача відсотків за кредит в розмірі 20% місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має права на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Умовами договору № 3/2ж та договором № 9/4ж про внесення змін до кредитного договору передбачена процентна ставка за кредит у розмірі 20% з оплатою Позичальником цих процентів щомісяця.
Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником кінцевого строку повернення сум кредиту, встановленого пунктом 2.2 договору (до 28.04.2012) позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 30%.
Оскільки, кінцевий термін повернення кредиту не настав, суди правомірно відмовили у позові Банку в частині відсотків, розрахованих по кредитній ставці 30%.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права.
Не заслуговують на увагу доводи Відповідача, викладені в касаційній скарзі щодо дострокового припинення дії кредитного договору на вимогу Банку, оскільки стаття 1050 Цивільного кодексу України надає позикодавцеві (Банку) право вимагати дострокового повернення позики у разі порушення позичальником графіка погашення чергової частини позики.
Аналогічні положення закріплені пунктом 4.3.4 договору, де зазначено, що Банк вправі вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом у разі, коли позичальник не виконав свої обов'язки по поверненню кредиту або сплаті відсотків за кредит.
Тобто, право Позивача вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту відповідно до частини 2 статті 1054, частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України є наслідком порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту, але дострокове стягнення кредиту згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України не є тотожним розірванню кредитного договору.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі викладеного, касаційна скарга Малого приватного підприємства "Вікам" не підлягає задоволенню.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 по даній справі залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Вікам" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. у справі № 21/304-10 залишити без змін.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Н.В. Капацин