Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
(вступна та резолютивна частини)
06.04.2011 р. 16:50 Справа № 2а-644/11/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши справу
з позовомПриватного підприємства виробничо-комерційна фірма
"Плодоовочпостач-21",
вул. Генерала Карпенка, 11, м. Миколаїв, 54038
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі
м. Миколаєва,
вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
провизнання дій неправомірними та скасування податкових
повідомлень - рішень від 11.11.2010 р. №0002002301/2 та
№0002012301/2,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0002002301/2 та №0002012301/2 від 11.11.10р.
3. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва щодо зобов'язання позивача коригування сум податкового кредиту за нікчемними правочинами на суму 1 357 114 грн.
4. Присудити на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірми "Плодоовочпостач-21" судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м.Миколаїв, вул. Заводська, 11
.
06.04.2011 р. 16:50 справа № 2а-664/11/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши справу
з позовомПриватного підприємства виробничо-комерційна фірма
"Плодоовочпостач-21",
вул. Генерала Карпенка, 11, м. Миколаїв, 54038
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі
м. Миколаєва,
вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
провизнання дій неправомірними та скасування податкових
повідомлень - рішень від 11.11.2010 р. №0002002301/2 та
№0002012301/2,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 25.02.11 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №431/9/10-00, від 17.01.11 р.;
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про скасування податкових рішень-повідомлень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0002002301/2 та №0002012301/2 від 11.11.10р., та визнати неправомірними дії відповідача щодо зобов'язання позивача коригування сум податкового кредиту за нікчемними правочинами на суму 1 357 114 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334) відніс на валові витрати за придбаний у ПП ”ОСОБА_3” товар, угоду з яким відповідач вважає нікчемною, та правомірно відповідно Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту, з податку на додану вартість, суми ПДВ від здійснення вищезазначеної угоди. Крім того відповідач в акті перевірки неправомірно зобов'язує його відкоригувати суми податкового кредиту з ПДВ за правочинами які визнані відповідачем нікчемними.
Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що ПП ”ОСОБА_3” було позбавлене свідоцтва платника ПДВ, по даним його перевірки він не поставляв товар контрагентам, тому угода укладена з ним позивачем є нікчемною. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -
ПП ВКФ ”Плодоовочпостач-21” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.
29.06.10-15.07.10р.р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.07р. по 31.03.10р.
20.07.10р. за результатами перевірки було складено акт №2569/232-00/34234869, в якому крім іншого зазначено:
ПП ВКФ ”Плодоовочпостач-21” порушило п. 3.1 ст. З, п. 5.1. п.п.5.2.1 п. 5. 2 ст.5 Закону №334, в результаті чого, занижено податок на прибуток в сумі 78 333 грн.; порушено п.п.7.4.1, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 61 893 грн.; порушено ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ВКФ «Плодоовочпостач-21»з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями.
В акті також зазначено, що ПП ВКФ ПП ВКФ ”Плодоовочпостач-21” здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які відображено у наданих до перевірки первинних бухгалтерських, банківських та податкових документів, договорів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Податкові зобов'язання на суму 1 506 715 грн. які проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до ст.3, пп.7.3.1 п.7.3. ст..7 Закону №168, відлягають коригуванню в частині реалізації товару придбаного у контрагентів, угоди з якими визнані нікчемними в сумі 1 357 114 грн.
11.11.10р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення:
№0002012301/2 за порушення п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі Закон №2181) визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 117 499 грн. основний платіж 78 333 грн., та штрафні санкції 39 166,5 грн.
№0002002301/2 за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону №2181 визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 92 839,5 грн. основний платіж 61 893 грн., та штрафні санкції 30 946,5 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач уклав з ПП ”ОСОБА_3” договір №33 від 01.04.08р. купівлі-продажу насіння посівної картоплі на загальну суму на загальну суму 376 000 грн. у т.ч. ПДВ 62 666,66 грн.
В запереченнях відповідач вказує, що за результатами документальної невиїзної перевірки ПП ”ОСОБА_3” акт від 02.11.09р. №3298/23-2/35220160 ДПІ у м. Херсоні надісланого листом від 27.11.09р. № 9836/7/23-204 проведеної фахівцями ДПІ у м. Херсоні встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про, укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216. Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того Свідоцтво платника ПДВ ПП ”ОСОБА_3” анульоване 06.08.09 р.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 8.11.10р.
Таким чином в суду немає підстав вважати угоду укладену позивачем з ПП ”ОСОБА_3” нікчемною.
Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.
Таким чином позивач правомірно відніс на валові витрати вартість придбаного товару у ПП ”ОСОБА_3” на загальну суму 376 000 грн.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закон №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В зв'язку з цим позивач правомірно відніс до податкового кредиту з ПДВ в сумі 62666,66.
Що стосуються коригування сум податкового кредиту за нікчемними правочинами на суму 1 357 114 грн., то суд також вважає, що з наведених вище мотивів відповідач не має права визнавати правочини нікчемними, та зобов'язувати позивача коригувати суми податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення-повідомлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0001612301/0 та №0001622301/0 від 07.04.10р., підлягають скасуванню.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі присудити на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0002002301/2 та №0002012301/2 від 11.11.10р.
3. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва щодо зобов'язання позивача коригування сум податкового кредиту за нікчемними правочинами на суму 1 357 114 грн.
4. Присудити на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірми "Плодоовочпостач-21" судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Повний текст рішення складений відповідно
до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 11.04.2010 р.