79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 липня 2011 р. № 2а-6214/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Запотічного І.І.
за участю секретаря судового засідання Жарської І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, третьої особи -Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, третьої особи -Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області в якому просить скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2010 р. та постанову про накладення арешту на майно від 28.02.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вимога Управління ПФУ в м. Дрогобичі не є виконавчим документом та не відповідає нормам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», а відтак у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Також вважає, що постанова про накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження не відповідає вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій та складена не правомірно. Просить позов задовольнити.
Позивач згідно заяви від 16.06.2011 р. просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить наявні у справах повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.06.2011р. та телефонограми від 05.07.2011 р.
Відповідно до положень ч.4 ст. 128 КАС України справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Умови порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження»та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частина 2 статті 19 Конституції України закріпила обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом на виконанні відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції знаходиться вимога про сплату боргу №788у, видана 08.11.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області, згідно з якою ОСОБА_1 зобов'язана сплатити в користь УПФУ в м. Дрогобичі 840,46 грн. боргу.
Виконавче провадження ВП № 23329904 за вищезгаданим виконавчим документом відкрито постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2010 року державного виконавця Дрогобицького МРУЮ Фурдигою В.О. та боржнику -ОСОБА_1 надано строк для добровільного виконання судового рішення до 22.12.2010 року.
Також встановлено, що державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №23329904 від 28.02.2011 р. на підставі того, що виконавчий документ в добровільному порядку боржником не виконується.
Відповідно ч.14 ст. 106 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-ІV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»№606-XIV від 21.04.2009р. з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент відкриття виконавчого провадження по виконанню зазначеної вище вимоги Пенсійного фонду, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Державний виконавець відповідно до ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на момент відкриття даного виконавчого провадження відкриває виконавче провадження: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення,зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках.
Аналізуючи матеріали справи суд приходить до переконання, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23329904 від 16.12.2010 р., оскільки вимога Пенсійного фонду в м. Дрогобичі є виконавчим документом і є підставою для відкриття виконавчого провадження.
Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника.
Відповідно до ч.1,2,5 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №23329904 від 28.02.2011 р. державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1.
Аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку про неправомірність накладення державним виконавцем арешту на все майно боржника. Суд вважає, що державний виконавець в порядку черговості повинен був накласти арешт лише на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, і лише у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача - на все майно.
Разом з тим суд вважає безпідставним покликання позивача на те, що вимога Пенсійного фонду не відповідає вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», так як на момент відкриття виконавчого провадження дана стаття регулювала підстави відкриття виконавчого провадження, а вимоги до виконавчого документа регламентувалися ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувану позивачем постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2010 року, суд прийшов до висновку, що така прийнята з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, то така винесена державним виконавцем не правомірно, з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачена черговість дій державного виконавця щодо звернення стягнення на майно.
Таким чином суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме слід скасувати постанову ВП №23329904 від 28.02.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В решті позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 49, 51, 94, 158, 160-163, 167,181 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Фурдиги В.О. ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ВП №23329904 від 28.02.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 30.07.2011 р.
Суддя Запотічний І.І.
З оригіналом згідно
Суддя Запотічний І.І.