79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
20 липня 2011 р. № 2а-2702/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Лунь З.І.
з участю секретаря судового
засідання Івашків В.І.
прокурора:Коваль Р.Р.,
представника позивача: Рожик Ю.С.
представників відповідача: Бєлкіної Н.В., Пемпусь Г.Й.
розглянув в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2010 року №0001702320/0, №0001712320/0, № 0001722320/0, № 0015021700/0, від 05.10.2010 року № 0001702320/1, № 0001742320/1, № 0001722320/1, № 0001752320/1, № 0015021700/1, від 20.12.2010 року № 0001702320/2, № 0001962320/2, № 0001952320/2, № 0001722320/2, № 0001752320/2, № 0015021700/2, 10.03.2011 року № 0001962320/3, № 0001702320/3, № 0001722320/3, № 0001752320/3, № 0001952320/3.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропет»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2010 року №0001702320/0, №0001712320/0, №0001722320/0, №0015021700/0, від 05.10.2010 року №0001702320/1, №0001742320/1, №0001722320/1, №0001752320/1, №0015021700/1 та від 20.12.2010 року №0001702320/2, №0001962320/2, №0001952320/2, №0001722320/2, №0001752320/2, №0015021700/2, № 0001962320/3, № 0001702320/3, № 0001722320/3, № 0001752320/3, № 0001952320/3.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позовній заяві та доповненні до позовної заяви від 17.03.2011 року. Зазначила, що податковим органом проведено перевірку за результатами, якої складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення. Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством занижено валовий дохід в сумі 6316564,00 грн., з тих же обставин підприємством були занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1263315 грн., а також занижено задекларовані показники приросту балансової вартості запасів на загальну суму 2537004 грн., підприємством було зайво віднесено до валових витрат витрати на відрядження, не підтверджені відповідно оформленими відрядними посвідками за перевірений період та не пов'язані із господарською діяльністю підприємства на загальну суму 505208 гривень, було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати директора ОСОБА_6., який є громадянином Польщі, за ставкою 15%, тоді, як на думку ДПІ, така ставка повинна бути 30%, нараховано штрафні санкції. З висновками, викладеними в Акті перевірки не погоджується, а тому винесені податковим органом податкові повідомлення - рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву №1894/10/10-016 від 09.06.2011 року та доповненні до заперечення №1687/10/10-016 від 12.07.2011 року. Вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивач у даній справі здійснював реалізацію готової продукції (ПЕТ-преформ) фізичним особам в значних обсягах без укладення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи, та, що таких фізичних осіб на території України не існує, просили в задоволенні позову відмовити.
Прокурор підтримала проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області в червні -серпні 2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Пропет»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено Акт від 17.08.2010 року №1385/23-2/31252665 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року (далі- Акт перевірки).
На підставі Акта перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 07.09.2010 року №0001702320/0, №0001712320/0, №0001722320/0, №0015021700/0, в яких були визначені відповідно такі суми податкових зобов'язань: 1) із податку на прибуток підприємств в розмірі 1717733 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 1318549 грн.; 2) із ПДВ у розмірі 811962 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 405981 грн.; 3) із зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1309875 грн. та штрафної санкції в розмірі 224449 грн.; 4) із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 136778 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 273556 грн.
У зв'язку з адміністративним оскарженням підприємством податкових повідомлень-рішень ДПІ у Яворівському районі Львівської області виписувала повторні податкові повідомлення - рішення від 05.10.2010 року №0001702320/1, №0001742320/1, №0001722320/1, №0001752320/1, №0015021700/1 та від 20.12.2010 року №0001702320/2, №0001962320/2, №0001952320/2, №0001722320/2, №0001752320/2, №0015021700/2, від 10.03.2011 року № 0001962320/3, № 0001702320/3, № 0001722320/3, № 0001752320/3, № 0001952320/3, в яких в підсумку були визначені відповідно такі суми податкових зобов'язань: 1) із податку на прибуток підприємств в розмірі 1717733 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 1318549 грн.; 2) із податку на прибуток підприємств в розмірі 69,25 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 69,88 грн.; 3) із ПДВ у розмірі 423637 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 211818,50 грн.; 4) із зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1309875 грн. та штрафної санкції в розмірі 224449 грн.; 5) із зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 252459 грн. та штрафної санкції в розмірі 126214,50 грн.; 6) із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 136778 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 273556 грн.
Як вбачається з п 3.1.1 Акта перевірки, підприємством було занижено задекларовані показники приросту балансової вартості запасів на загальну суму 2537004 грн. із посиланнями на підпункти 5.1, 5.2, 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з тим, що підприємство здійснювало реалізацію готової продукції (ПЕТ -преформ) фізичним особам в значних обсягах без укладення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи (у видаткових накладних не вказано повністю ім'я та по-батькові, ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчують фізичну особу, місце проживання, куди відвантажено продукцію), тому подані до перевірки документи не свідчать, що дана готова продукція була реалізована, факт реалізації згідно наданих до перевірки документів не доведений, проте продукція була списана зі складу підприємства, на підставі чого було зроблено висновок про неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості списаної сировини як використаної не у господарській діяльності.
Факт укладення та виконання договорів на реалізацію готової продукції (бракованих преформ ПЕТ 42 гр.) підтверджується поданими позивачем документами, а саме, видатковими накладними за період 2008-2010 роки, які підтверджують реалізацію ТОВ «Пропет»бракованих преформ фізичним особам, та виписками з особового рахунку ТОВ «Пропет»за 2008-2010 роки, які підтверджують факт оплати, тобто виконання фізичними особами договорів про купівлю у ТОВ «Пропет»преформ. Видаткові накладні, подані позивачем, як первинні документи бухгалтерського обліку, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якій визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, а саме: 1) назву документа (форми); 2) дату і місце складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, в чинному законодавстві України не існує вимог щодо зазначення в первинних документах відомостей щодо повного імені та індивідуального номера фізичної особи, номеру та серії документу, що засвідчують фізичну особу, її місце проживання та куди відвантажено продукцію.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, на підтвердження укладення договору про реалізацію бракованих преформ 42 гр. ТОВ «Пропет» обмінялось з фізичними особами видатковими накладними, в яких є підписи обох сторін та в яких зафіксовано зміст та обсяг господарської операції. Також встановлено, що оплата всієї проданої продукції здійснювалась через каси Новояворівського відділення та Свалявського відділення ПАТ «Райффазен банк Аваль». Представниками відповідача не доведено передбачених законом підстав визнання недійсними договорів на реалізацію готової продукції (бракованих преформ ПЕТ 42 гр.).
Для підтвердження включення витрат на виготовлення бракованої продукції до складу валових витрат підприємства представником позивача подані наступні докази: акти про облік та оцінку відбракованої продукції та сировини за період 2008-2010 років, акти оприбуткування бракованої продукції за 2008-2010 роки, які підтверджують, що преформа ПЕТ 42 гр. (безколірна і синя), яка в кількості, що реалізовувалась фізичним особам, була бракованою; Наказ № 1-БП/08 від 02 січня 2008 року «Про облік відбракованої продукції та сировини», в якому передбачено порядок обліку бракованої продукції та рішення здійснювати її оприбуткування на бухгалтерський рахунок 26 з відокремленням від готової продукції; оригінали оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 за 01.07.2008-31.03.2010 стосовно готової продукції, оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 за 01.07.2008-31.03.2010 стосовно відходів та бракованої ПЕТ 42гр. (безколірної та синьої); розрахунки оприбуткованої бракованої продукції 42 гр. (синьої та безколірної), окремо -синьої та окремо -безколірної за 01.07.2008-31.03.2010 та розрахунки відвантаженої бракованої продукції 42 гр. (синьої та безколірної), окремо -синьої та окремо -безколірної за 01.07.2008-31.03.2010, які підтверджують, що кількість бракованої преформи ПЕТ 42 гр.(синьої та безколірної), яка виготовлена та оприбуткована підприємством відповідає кількості проданої фізичним особам бракованої преформи ПЕТ 42 гр.(синьої та безколірної); технологічний регламент процесу виготовлення преформ ПЕТ на ТОВ «Пропет», який не містить жодних обмежень по кількості бракованої продукції, яка може виникати під час виготовлення преформ; копії журналу вимушених та запланованих зупинок обладнання по випуску ПЕТ-преформ та журналу помісячного обліку відбракованої продукції. Таким чином, ні законодавством, ні технологічним регламентом процесу виготовлення преформ ПЕТ на підприємстві не передбачено обмежень стосовно віднесення до валових витрат підприємства витрат на виготовлення бракованої продукції.
Крім того, відповідачем у доповненні до заперечення зазначено, що законодавство не передбачає обмежень стосовно віднесення до валових витрат бракованої продукції, а також те, що якщо бракована продукція бере участь в отриманні доходу, то витрати на її виготовлення слід включати до валових витрат.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що включення витрат на виготовлення реалізованої бракованої продукції до складу валових витрат є правомірним.
У Акті перевірки зазначено, що підприємством неправильно були включені до податкового кредиту суми ПДВ із вартості отриманої сировини без жодного їх зв'язку із валовими витратами, а тому ДПІ виключила їх із податкового кредиту.
Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено те, яким чином визначається податковий кредит звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З наведеного вище вбачається, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»між складом податкового кредиту із ПДВ та складом валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств відсутній правовий зв'язок, а також те, що до податкового кредиту включаються всі суми ПДВ, фактично нараховані чи сплачені у певному звітному періоді платником ПДВ, а не включаються лише ті суми ПДВ, що наперед не повинні бути використані у господарській діяльності, що визначається на власний розсуд платника податку. Отже, підприємством правомірно були включені до податкового кредиту суми ПДВ із вартості отриманої сировини.
Відповідачем були виписані податкові повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що підприємством було зайво віднесено до валових витрат витрати на відрядження, не підтверджені відповідно оформленими відрядними посвідками за перевірений період та не пов'язані із господарською діяльністю підприємства на загальну суму 505208 гривень, а також нараховано податок на доходи фізичних осіб із сум коштів, витрачених на відрядження.
У судовому засіданні витрати на відрядження та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства був підтверджений такими документами: накази про відрядження; посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття та вибуття з місця призначення з доданими проїзними документами; договори оренди нежитлових приміщень № 63/2007, № 63/2006, № 63/2008 про оренду ТОВ «Пропет»офісного приміщення в місті Києві; копії закордонних паспортів з відмітками про перетин кордону посадових осіб ТОВ «Пропет»; протоколи зборів засновників ТОВ «Пропет»№ 2к від 18.01.2008 р. та № 4к від 22.01.2009 р., які підтверджують необхідність систематичних відряджень директора ТОВ «Пропет»ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до Польщі на ТОВ «Алтмастер»; договори оренди обладнання між ТОВ «Пропет»та ТОВ «Алтмастер».
Відповідно до п. 5.4.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Стосовно нарахування податку на доходи фізичних осіб із сум, витрачених коштів на відрядження, то згідно з підпунктом 9.10.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
Отже, з наведеного вище є очевидним, що суми будь-яких коштів, витрачених на відрядження, не включаються до доходу будь-якого працівника, й відповідно оподатковуються лише в разі наявності перевищення сум таких витрат над їх граничними сумами, або їх несвоєчасного повернення.
Відповідачем донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб, у зв'язку з тим, що підприємством було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати директора ТОВ «Пропет»ОСОБА_6, який є громадянином Польщі, за ставкою 15%, тоді, як на думку податкового органу, така ставка повинна бути 30% згідно пункту 7.3 статті 7 цього Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно пп. 1.20.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», визначено, що фізична особа -нерезидент -це фізична особа, яка не є резидентом України, а пп. 1.20.1 статті 1 встановлено, що фізична особа -резидент -це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Отже, згідно з вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»фізична особа, яка є громадянином іноземної держави, вважається резидентом у разі, якщо, зокрема, в Україні вона має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів), тоді як факт наявності громадянства України сам по собі не означає автоматичного визнання резидентом та є лише другорядною ознакою.
Для підтвердження статусу резидента ОСОБА_6 позивач надав наступні докази: Протокол про призначення ОСОБА_6 директором ТОВ «Пропет»; копію української візи у паспорті ОСОБА_6 терміном з 26.03.2009 р. до 10.03.2010 року; копію української візи у паспорті ОСОБА_6 терміном з 04.10.2010 р. до 21.03.2011 р.; копію відмітки УГІРФО ГУ МВСУ про дозвіл на проживання у селі Стадники Яворівського району з дозволом на працевлаштування в Україні.
Отже, директор підприємства ОСОБА_6, хоча і є громадянином Республіки Польща, має більш тісні зв'язки саме із Україною, як з державою, оскільки має постійне місце проживання та працевлаштування на території України, а відтак згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»він є резидентом, тому підприємством правомірно утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати директора ОСОБА_6, який є громадянином Польщі, за ставкою 15%.
Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень.
З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку, що висновки Акта перевірки Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області є безпідставними та необґрунтованими. За таких обставин податкові повідомлення-рішення, що винесені відповідачем за результатами перевірки цих правовідносин, є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально доведено сплату позивачем судового збору в сумі 20,40 грн., який слід стягнути на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області від 07.09.2010 року №0001702320/0, №0001712320/0, №0001722320/0, №0015021700/0, від 05.10.2010 року №0001702320/1, №0001742320/1, №0001722320/1, №0001752320/1, №0015021700/1, від 20.12.2010 року №0001702320/2, №0001962320/2, №0001952320/2, №0001722320/2, №0001752320/2, №0015021700/2, від 10.03.2011 року № 0001962320/3, № 0001702320/3, № 0001722320/3, № 0001752320/3, № 0001952320/3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет»(місце знаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, 24) 20,40 гривень.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова в повному обсязі складена 25.07.2011 року.
Суддя Лунь З.І.
З оригіналом згідно
Суддя Лунь З.І.