79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
21 квітня 2011 р. № 2а-3913/10/1370
о 15 год., 06 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.
секретар судового засідання Голуб О.Є.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському Львівської області, представник -Яцук Г.М.
до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»,
представник -ОСОБА_2 (довіреність № 03471 від 04.10.2010 року)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД»,
представник -не з'явився
про стягнення коштів
Позивач -Державна податкова інспекція у Миколаївському районі Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД», у якому просила про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків ст. 208 Господарського кодексу України.
Постановою Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Львівської області залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 року -без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.02.2010 року касаційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Львівської області задоволено, постанову Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України з яких скасовані постанова та ухвала наступні:
Судами попередніх інстанцій зроблені висновки тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та правильного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції з реалізації природного газу реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, а також те, що згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
21.08.2010 року представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з ВАТ «Миколаївцемент»в дохід 4762394,00 грн., зобов'язати ТОВ «Газтрейд ЛТД»повернути ВАТ «Миколаївцемент»грошову суму в розмірі 4762394,00 грн. (кошти отримані за нікчемною угодою).
Обґрунтування змінених позовних вимог наступне:
Проведеною перевіркою (акт перевірки від 09.02.2005 року за № 140/23-2/00293025) встановлено, що ВАТ «Миколаївцемент»укладено договір 01.05.2005 року за № 01-04-05 на постачання природного газу з TOB «Газтрейд ЛТД». Згідно п. 1.1. вказаного договору TOB «Газтрейд ЛТД»зобов'язується продати ВАТ «Миколаївцемент»в 2005 році природний газ (надалі газ), який був придбаний у ДК «Газ України «Нафтогаз України»згідно договору постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року. У п. 1.2. договору № 06/05-460 від 01.04.2005 року зазначено, газ, що постачається за даним договором, отриманий АК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами. На виконання умов договору було виписано податкові накладні: №10-31/3-1 від 31.10.2005 року на суму 3047294,88 грн. втому числі ПДВ - 507882,48 грн.; № 11-16/1-1 від 16.11.2005 року на суму 1029059,76 грн. втому числі ПДВ - 171509,96 грн.; № 12-31/5-1 від 31.12.2005 року на суму 689039,76 грн. втому числі ПДВ - 114339,96 грн. на загальну суму 4762394,40 грн. Оплату проведено ВАТ «Миколаївцемент»повністю платіжними дорученнями: від 05.10.2005 року № 4471, від 07.10.2005 року № 4540, від 14.10.2005 року № 4636, від 24.10.2005 року № 4743, від 04.11.2005 року № 4933, від 07.11.2005 року № 4984, від 16.11.2005 року № 5128, від 07.12.2005 року № 5471, від 08.12.2005 року № 5479.
Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі № 32/320-А визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД», статут з дати державної перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 37103570 від 15.07.2005 року.
Отже, на виконання договору від 01.05.2005 року № 01-04-05 TOB «Газтрейд ЛТД»виписано накладні та податкові накладні, зазначені вище, на загальну суму 4762394,40 грн. ВАТ «Миколаївцемент»отримано товар за даними накладними та відповідно до платіжних доручень зазначених вище проведено повністю оплату.
Як зазначено в акті перевірки від 09.02.2005 року за № 140/23-2/00293025 (абз. 1 стор. 22) згідно інформації HAK «Нафтогаз України»ДК Газ України від 31/21-12671 від 31.11.2006 року за № 31/21-12671 встановлено, що в 2005 році TOB «Газтрейд ЛТД»придбав газ у вказаної компанії за нульовою ставкою податку на додану вартість. Податкові накладні для ВАТ «Миколаївцемент»оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»про те, що починаючи з 31.03.2005 року операції з продажу природного газу, ввезеного митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (абзац 2 пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додані вартість».
Згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року по кримінальній справі № 1-28/08 по обвинуваченню ОСОБА_3 встановлено, що внаслідок використання невстановленими досудовим слідством особами підприємства TOB «Газтрейд ЛТД»незаконною діяльністю були спричинені збитки державі, шляхом безпідставного формування податкового кредиту у споживачів природного газу, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість.
До угод, які мають на меті порушення інтересів держави відносяться й угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування. Наявність наміру у сторін (сторони) означає, що вони, виходячи із обставин справи, усвідомлювали протиправність господарського зобов'язання, суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули, свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписали договір від імені юридичної особи. Тобто - умисел юридичної особи на ухилення від оподаткування може бути встановлено не інакше як через наявність у діях посадової особи, що діяла (уклала договір тощо) від імені юридичної особи, умислу на ухилення від оподаткування - вини, що встановлена обвинувальним вироком суду.
Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок в кримінальній справі є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалений вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Про наявність мети на приховування від оподаткування прибутків свідчить той факт, що посадовими особами TOB «Газтрейд ЛТД»свідомо здійснювалась господарська діяльність, що порушувала норми чинного законодавства та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, про що зазначено у вказаному вироку Голосіївського районного суду м. Києва. Відповідно операція по відображенню податкового кредиту ВАТ «Миколаївцемент»не має належного документального підтвердження та є безпідставною. Суми податку на додану вартість, одержані TOB «Газтрейд ЛТД», до бюджету не сплачувалися, тобто діями підприємства завдано значної шкоди інтересам держави.
Крім цього, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року у справі № 22а-8524/08/9104 задоволено апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі та скасовано постанову господарського суду Львівської області від 03.04.2008 року в позові ВАТ «Миколаївцемент»до ДПІ у Миколаївському районі про визнання протипривнимими та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість відмовлено.
Договір від 01.05.2005 за № 01-04-05 на постачання природного газу TOB «Газтрейд ЛТД»відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним у зв'язку із його нікчемністю.
Наявність умислу у сторони договору означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Господарське зобов'язання між ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТОВ «Газтрейд ЛТД»).
Представник позивача змінені позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю.
Представник відповідача (ВАТ «Миколаївцемент») проти позову заперечив з підстав, що умисел ВАТ «Миколаївцемент»на укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не підтверджено, доказами у справі підтверджується матеріальний (реальний) зміст самого договору, який мав на меті настання цивільно-правових наслідків, чим і встановлюється факт здійснення господарської операції. Представник відповідача просив суд в задоволенні позовних відмовити повністю.
Представник відповідача (ТОВ «Газтрейд ЛТД) в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:
01.05.2005 року між ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»укладено договір за № 01-04-05 на постачання природного газу.
Згідно п. 1.1. вказаного договору ТОВ «Газтрейд ЛТД»(постачальник) зобов'язується продати ВАТ «Миколаївцемент»(покупцю) в 2005 році природний газ, який був придбаний у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»згідно договору постачання природного № 06/05-1238 від 21.04.2005 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього ж договору.
Згідно п.п. 5.1. п. 5 вищевказаного договору, ціна за 1000,0 куб.метрів газу без врахування вартості транспортування газу по території України та без врахування ПДВ становить 323,97 грн., та ПДВ за ставкою 20% - 64,79 грн.
Об'єм та вартість газу, що підлягає постачанню в конкретні місяці визначалися додатковими угодами № 1 від 29.04.2005 року, № 2 від 25.05.2005 року, № 4 від 29.06.2005 року, № 5 від 22.07.2005 року, № 7 від 23.09.2005 року, № 8 від 28.10.2005 року, № 9 від 25.11.2005 року до договору постачання природного газу № 01-04-05.
На виконання Договору № 01-04-05 між Постачальником та Покупцем складені Акти прийому-передачі природного газу за жовтень, листопад та грудень 2005 року, а також ТОВ «Газтрейд ЛТД»були виписані податкові накладні для ВАТ «Миколаївцемент»№ 10-31/3-1 від 31.10.2005 року на суму 3047294,88 грн. в тому числі ПДВ - 507882,48 грн., № 11-16/1-1 від 16.11.2005 року на суму 1029059,76 грн. в тому числі ПДВ -171 509,96 грн., № 12-31/5-1 від 31.12.2005 року на суму 689039,76 грн. в тому числі ПДВ -114339,96 грн. на загальну суму 4762394,40 грн. в тому числі ПДВ - 793732,40 грн.
Розрахунки між відповідачами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, відповідно до яких ВАТ «Миколаївцемент»перераховано кошти на розрахунковий розрахунок ТОВ «Газтрейд ЛТД».
09.02.2007 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року, про що складено акт № 140/23-2/0093025.
В процесі проведеної перевірки податковим органом встановлено, що:
01.05.2005 року між ВАТ «Миколаївцемент»укладено договір за № 01-04-05 на постачання природного газу ТОВ «Газтрейд ЛТД»який у відповідності до п. 1 вказаної угоди був придбаний у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»згідно договору постачання № 06/05-1238 від 21.04.2005 року.
Також в акті перевірки вказано, що згідно інформації HAK «Нафтогаз України»ДК «Газ України»у 2005 році TOB «Газтрейд ЛТД»придбало газ за нульовою ставкою податку на додану вартість, оскільки згідно ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
В бухгалтерському обліку ВАТ «Миколаївцемент»придбання газу в ТОВ «Газтрейд ЛТД»обліковується згідно бухгалтерських проведень Д-т 20.3 «Паливо»Кт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»на суму 4762394,4 грн. в четвертому кварталі 2005 року, в томі числі -3047294,88 грн., листопаді -1029059,76 грн., грудні -686039,76 грн.
Податок на додану вартість ВАТ «Миколаївцемент»від отриманого газу в ТОВ «Газтрейд ЛТД»віднесено на рахунок 64.4 «Податковий кредит», що супроводжується бухгалтерським проведенням»Дт 64.4 «Податковий кредит»Кт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»на суму 793732,00 грн. в четвертому кварталі 2005 року, в тому числі 507882,00 грн., листопаді -171510,00 грн., грудні -114340,00 грн. Податок на додану вартість в сумі 793732,00 грн. ВАТ «Миколаївцемент»включено да податкового кредиту згідно податкових накладних: № 10-31/3-1 від 31.10.2005 року на суму 3047294,88 грн., в тому числі ПДВ -507882,48 грн., № 11-16/1-1 від 16.11.2005 року на суму 1029059,76 грн., в тому числі ПДВ -171509,96 грн., № 12-31/5-1 від 31.12.2005 року на суму 686039,76 грн., в тому числі ПДВ -114339,96 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»№ 755-IV від 15.05.2003 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно ч.ч 1, 2 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 КАС України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, крім іншого, виконують такі функції - подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів), крім іншого, зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно ч. 1 ст. 17 цього ж Закону України, сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Стаття 208 ГК України чітко встановлює підстави, порядок та предмет стягнення, так:
За наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, відтак позивач від відповідача ВАТ «Миколаївцемент»вправі вимагати лише повернення отриманого за таким зобов'язанням, тобто отриманого газу, а не його вартості.
У разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного, відтак позивач вправі вимагати лише від ТОВ «Газтрейд ЛТД»стягнення отриманих від ВАТ «Миколаївцемент»коштів.
У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави, відтак позивач мав би вимагати повернення від ТОВ «Газтрейд ЛТД»другій стороні ВАТ «Миколаївцемент»коштів за отриманий газ і лише після одержання ВАТ «Миколаївцемент»коштів повернутих ТОВ «Газтрейд ЛТД»вимагати стягнення їх в доход держави.
Позивач з врахуванням змін позовних вимог просить стягнути з ВАТ «Миколаївцемент»в дохід держави 4762394 грн., зобов'язати ТОВ «Газтрейд ЛТД»повернути ВАТ «Миколаївцемент»грошову суму в розмірі 4762394 грн. (кошти отримані за нікчемною угодою).
Таким чином, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки, позивач звернувся до суду із способом захисту, який не встановлений законодавством. Прохальна частина позовної не узгоджується із підставами, порядком та предметом стягнення передбаченими ст. 208 ГК України, яка розширеному тлумаченню не підлягає.
Крім цього, позивач як підставу нікчемності договору № 01-04-05 від 01.05.2005 року на постачання природного газу зазначає договір постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року.
Судом направлено НАК «Нафтогаз України»запити від 20.10.2010 року та від 15.11.2010 року з проханням надати належним чином засвідчені копію договору постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року, а також копії актів приймання-передачі газу та платіжних документів на виконання вищевказаного договору. НАК «Нафтогаз України»на вищевказані запити суду повідомила, що через відсутність інформації щодо витребуваних судом документів відсутня можливість їх надання. Також вважає за доцільне витребувати зазначені у запитах документи у відповідача -ТОВ «Газтрейд ЛТД»або залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДК «Газ України».
Судом направлено ДК «Газ України»запит від 23.11.2010 року з проханням надати належним чином засвідчені копію договору постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року, а також копії актів приймання-передачі газу та платіжних документів на виконання вищевказаного договору. ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на запит суду повідомила, що оригінали документів зазначені у запитах суду були вилучені співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 12.03.2007 року, згідно протоколу виїмки, складеного на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУПМ ДПА України Пасюкова В.В. про проведення виїмки від 26.02.2007 року по кримінальній справі № 70/63-06.
Судом направлено старшому слідчому в ОВС СУПМ ДПА України Пасюкову В.В. запит від 20.12.2010 року з проханням надати належним чином засвідчені копію договору постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року, а також копії актів приймання-передачі газу та платіжних документів на виконання вищевказаного договору. Старший слідчий в ОВС СУПМ ДПА України Пасюков В.В. на запит суду повідомив, що 31.01.2009 року досудове слідство у кримінальній справі № 69-20 закінчено та в порядку ст. 225 КПК України направлено до Генеральної прокуратури України для затвердження обвинувального висновку. В подальшому, Генеральною прокуратурою України вказана справа в порядку ст. 232 КПК України направлена до Печерського районного суду м. Києва для розгляду по суті. Відтак, відсутні можливості надання вказаних у запиті документів.
Судом не враховується посилання позивача, як на підставу нікчемності договору № 01-04-05 від 01.05.2005 року на постачання природного газу, на договір постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року та інформацію НАК «Нафтогаз України»ДК «Газ України»№ 31/21-12671 від 30.11.2006 року, оскільки позивачем вказані докази суду не надано.
Судом оглянуто в судовому засіданні матеріали справи № 28/285-А за позовом ВАТ «Миколаївцемент»до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 19.02.2007 року за № 0000192321/0, від 26.04.2007 року за № 0000192321/1, від 07.06.2007 року за № 0000192321/2, в якій відсутні договір постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року та інформація НАК «Нафтогаз України»ДК «Газ України»№ 31/21-12671 від 30.11.2006 року на підставі яких позивач вважає нікчемним договір № 01-04-05 від 01.05.2005 року на постачання природного газу.
З врахуванням конституційного принципу, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України), а також вимог Закону «Про податок на додану вартість»згідно якого платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язаний здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України (п. 1.3 ст. 1 Закону). Платники податку визначені у пп. «а», «в», «г», «д»п. 10.1. ст. 10 цього ж Закону України, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (чинного на час існування спірних правовідносин).
Недотримання вказаних вимог зі сторони ТОВ «Газтрейд ЛТД»не вказує на нікчемність договору.
ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Газтрейд ЛТД» на момент укладення спірного договору та його виконання мали статус постачальника та споживача газу, що не заперечується позивачем. Реалізація природного газу суб'єктам підприємницької діяльності здійснювалась відповідно до вимог Господарського кодексу України. Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству України.
Постанова господарського суду м. Києва у справі № 32/320-А, на яку посилається податковий орган в обґрунтування позову прийнята 15.06.2007 року, тобто після укладення Договору на постачання природного газу і виписування ТОВ «Газтрейд ЛТД»податкових накладних.
Визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД»та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (що мало місце 19.04.2007 року) не підтверджує нікчемність правочину укладеного на момент державної реєстрації ТОВ «Газтрейд ЛТД», відповідно не спростовує правомірності виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Нікчемність правочину не знайшло свого відображення в ухвалі Вищого адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі К-49719/09 (№ 28/285А), якою залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року, якою скасовано постанову господарського суду Львівської області від 03.04.2008 року за позовом ВАТ «Миколаївцемент»про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд розглядаючи дану адміністративну в межах позовних вимог не враховує вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року у кримінальній справі № 1-28/08, оскільки такий ухвалений щодо ОСОБА_3, відтак висновки викладені у вказаному вироку, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.
Не враховується судом також посилання на ст. 228 ЦК України, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений вказаною нормою, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням вимог ст. 162 КАС України позовні вимоги Державної податкової інспекції у Миколаївському Львівської області задоволенню не підлягають
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 04.04.2011 року.
Суддя Гавдик З.В.