Категорія №11.2
Іменем України
16 червня 2011 року Справа № 2а-3381/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Кучеровій О.О.
в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Кадацький М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про визнання протиправними дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
20 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського адміністративного суду з позовом до Прокуратури Луганської області про визнання протиправними дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
22 квітня 2011 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду позовна заява була залишена без руху до 10 травня 2011 року для усунення недоліків.
24 травня 2011 року ухвалою суду задоволено відвід головуючому по справі - судді Щипачовій Г.Є., у зв'язку з чим, згідно протоколу перерозподілу 25 травня 2011 року справа прийнята до провадження суддею Луганського окружного адміністративного суду Яковлевим Д.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.06.1994 по 08.06.2008 він працював в Луганській прокуратурі на посадах радника прокурора та старшого радника прокурора. При звільненні 09.06.2008 року, у зв'язку з виходом на пенсію, йому не була виплачена грошова допомога у розмірі 53915,68 грн. в добровільному порядку, тому він був змушений звернутись за захистом до суду.
15 лютого 2010 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, позовні вимоги про стягнення грошової допомоги у розмірі 53915,68 грн. були задоволені, тому позивач звернувся до відповідача - Прокуратури Луганської області із заявами про виплату вказаної суми. Відповідач у добровільному порядку рішення судів не виконував, посилаючись у відповідях на звернення позивача на той факт, що вказані судові рішення оскаржені ним у касаційному порядку.
16.11.2010 ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга Прокуратури Луганської області була залишена без задоволення.
16.12.2010 позивач отримав виконавчий лист, який надіслав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України. Тільки після цього, відповідач - Прокуратура Луганської області, 31.01.2011 сплатив вказану грошову допомогу, яку позивач отримав в бухгалтерії відповідача в сумі 44938,21 грн.
Таким чином, у зв'язку з порушенням Прокуратурою Луганської області діючого законодавства України, в результаті незаконних дій та бездіяльності щодо виплати грошової допомоги в розмірі 53915,68 грн., відповідач зазнав матеріальної шкоди у зв'язку з інфляцією в Україні, за період з вересня 2008 року по січень 2011 року у розмірі 17177,19 грн. та моральної шкоди, яку він оцінив у 60000,00 грн., тому просив:
- визнати неправомірними дії, а також бездіяльність Прокуратури Луганської області по затягуванню виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, Донецького апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України;
- стягнути з Прокуратури Луганської області, завдану матеріальну шкоду в сумі 17177,19 грн. та моральну шкоду у в сумі 60000,00 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував надав письмові заперечення, в яких посилався на наступне.
Щодо визнання неправомірними дій по невиконанню та затягуванню виконання судових рішень представник відповідача зазначив що, представники Прокуратури Луганської області діяли виключно в рамках діючого законодавства України, яким передбачено: право сторони адміністративного процесу на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень(ст.129 Конституції України, ст.7 КАС України); право осіб, яки беруть участь у справі, надавати заперечення проти адміністративного позову (ст.ст. 49, 51 КАС України). Крім того, відповідно до ст.52 Закону України «Про прокуратуру» фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Кошторис витрат на утримання органів прокуратури затверджує Генеральний прокурор України, і в межах виділених асигнувань він має право вносити в нього зміни. Грошова допомога прокурорам у разі виходу на пенсію не входить до фонду оплати праці та надається за додатковими змінами до кошторису видатків за фактом виникнення таких виплат після надходження до Генеральної прокуратури України документів, які підтверджують право на відповідну грошову допомогу. Безпосередньо прокуратура Луганської області не має повноважень по розпорядженню бюджетними коштами, тому 10.09.2010 в.о. прокурора Луганської області Ревою А.О. до Генеральної прокуратури України направлено наказ від 09.09.2010 № 744 про виплату ОСОБА_1 стягнутої судом грошової допомоги з розрахунком зазначеної грошової допомоги. Станом на 10.09.2010 Вищим адміністративним судом України остаточного рішення у справі прийнято не було. Ухвала ВАСУ про залишення касаційної скарги прокуратури Луганської області без задоволення, а рішень судів у справі - без змін винесена 16.11.2010, а ухвала ВАСУ про відмову в допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою про перегляд ухвали ВАСУ від 16.11.2010 винесена 27.12.2010. Відповідні зміни до кошторису видатків прокуратури Луганської області Генеральна прокуратура здійснила в січні 2011 року. 28.01.2011 прокуратурою Луганської області ОСОБА_1, була сплачена сума грошової допомоги. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2011 надійшла до відповідача тільки 17.02.2011.
Щодо вимоги позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди є неправомірні рішення, дії або бездіяльність особи, якою завдана шкода, за наявності її вини. Враховуючи правомірність дій прокуратури області при виконанні судових рішень, вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими. Крім того вказав, що грошова допомога прокурорам, слідчим у разі виходу на пенсію є разовою виплатою, яка не підлягає індексації виходячи з норми ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а вимога про відшкодування моральної шкоди, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підлягає задоволенню за наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, які позивачем не доведено.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Судом установлено, що 15.02.2010 постановою Луганського окружного адміністративного суду № 2а-28960/09/1270 позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язанні виплатити грошову допомогу в сумі 53915,68 грн. задоволено. Визнано протиправними дії прокуратури Луганської області щодо відмови у виплаті грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 та зобов'язано прокуратуру Луганської області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в сумі 53915,68 грн. (а.с. 40-43).
Не погодившись з зазначеним рішенням, прокуратура Луганської області, скориставшись правом на апеляційне оскарження, звернулась до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою від 10.03.2010 № 05-220 вих.10 (а.с.44-47), проти якої ОСОБА_1 заперечував (а.с.48-51) та яка ухвалою від 18.05.2010 № 2а-28960/09/1270 була залишена без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду - залишена без змін (а.с.52-54).
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою від 22.06.2010, в якій просив повідомити, як виконується рішення Луганського окружного адміністративного суду (а.с.55), на яку отримав відповідь від 27.07.2010 № 05-4472-10 про оскарження вказаних рішень в касаційному порядку, та можливість виконання вказаних рішень після розгляду справи судом касаційної інстанції (а.с.56).
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.06.2010 № 22873/10 було відкрито касаційне провадження за скаргою прокуратури Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, а також відмовлено у задоволенні клопотання прокуратури Луганської області про зупинення виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 (а.с.63).
09.09.2010 в.о. прокурора Луганської області старшим радником юстиції А.Ревою підписано наказ № 744 про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен з 14 повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури (а.с.64).
10.09.2010 прокуратурою Луганської області до Генеральної прокуратури України надані данні, про розрахунок грошової допомоги у розмірі місячного заробітку (а.с.101-103).
16.11.2010 ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга прокуратури Луганської області залишена без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін (а.с.67-68).
27.12.2010 ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено прокуратурі Луганської області в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2010 (а.с.104-106).
16.12.2010 ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа для примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 по справі № 2а-28960/09/1270 (а.с.72), який він отримав 17.12.2010 (а.с.72-зворотній бік).
22.12.2010 позивачем на адресу начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була направлена заява про примусове стягнення грошової допомоги згідно вказаного виконавчого листа (а.с.75).
12.01.2011 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роєнко Р.В. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-28960/09/1270 від 16.12.2011 (а.с.142), згідно п.2 резолютивної частини якої боржнику - прокуратурі Луганської області, був встановлений семиденний строк з моменту отримання вказаної постанови для добровільного виконання. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2011 № 236071131 була отримана відповідачем 17.02.2011 вх.№ 1-2650 (а.с.141).
19.01.2011 заступником Генерального прокурора України були затверджені зміни до тимчасового кошторису на 1 квартал 2011 Прокуратури Луганської області на суму 53916,00 грн. (а.с.107), на підставі яких 28.01.2011 ОСОБА_1 отримав в бухгалтерії прокуратури Луганської області суму грошової допомоги з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у повному обсязі (а.с.109), проти чого позивач у судовому засіданні не заперечував.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо визнання протиправними дій, а також бездіяльності прокуратури Луганської області по затягуванню виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, Донецького апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України, ст.ст. 7, 13 КАС України забезпечено право сторони адміністративного процесу на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. Прокуратура Луганської області як відповідач по справі № 2а-28960/09/1270 скористалась наданим правом на апеляційне та касаційне оскарження, в строки та спосіб встановлений законодавством України, про що свідчать матеріали справи.
Таким чином, дії прокуратури Луганської області при апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень є правомірними.
Що стосується бездіяльності прокуратури Луганської області по затягуванню виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, Донецького апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України суд зазначає наступне.
Основні засади діяльності прокуратури України встановлює Конституція України, відповідно до ст. 122 якої Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про прокуратуру» фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Кошторис витрат на утримання органів прокуратури затверджує Генеральний прокурор України, і в межах виділених асигнувань, він має право вносити до нього зміни.
Згідно зі ст. 1 п. 15, ст. 22 Бюджетного кодексу України (в редакції яка була чинній на момент набрання законної сили ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду) головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - у тому числі, установи та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до вимог вказаної статті, Генеральною прокуратурою України, як головним розпорядником бюджетних коштів, проводяться розрахунки сум видатків за кодами економічної класифікації видатків, у розрізі прокуратури кожної області та затверджують відповідні кошториси видатків на цей рік.
Грошова допомога прокурорам, у разі виходу на пенсію, не входить до Фонду оплати праці та надається за додатковими змінами до кошторису видатків за фактом виникнення таких виплат після надходження до Генеральної прокуратури України документів, які підтверджують право на відповідну грошову допомогу.
Як встановлено під час судового розгляду, 09.09.2010 в.о. прокурора Луганської області старшим радником юстиції А.Ревою підписано наказ № 744 про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен з 14 повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури та 10.09.2010 прокуратурою Луганської області до Генеральної прокуратури України надані данні, про розрахунок грошової допомоги.
Відповідні зміни до кошторису видатків прокуратури Луганської області Генеральна прокуратура України здійснила в січні 2011 року, на підставі чого 28.01.2011 ОСОБА_1 отримав в бухгалтерії прокуратури Луганської області суму грошової допомоги з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у повному обсязі.
З огляду на те, що на момент виплати грошової допомоги ОСОБА_1, постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2011 № 236071131 не була отримана відповідачем, суд робить висновок про добровільне виконання прокуратурою Луганської області постанови Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-28960/09/1270.
Таким чином, суд вважає, що вимога позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності прокуратури Луганської області, не підтверджена матеріалами справи, тому задоволенню не підлягає.
Вимоги позивача, щодо стягнення з Прокуратури Луганської області, завданої матеріальної шкоди в сумі 17177,19 грн. та моральної шкоди в сумі 60000,00 грн., пов'язані та виходять з вимог про визнати неправомірними дії, а також бездіяльності Прокуратури Луганської області по затягуванню виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, Донецького апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України.
Як передбачено ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Статтями 1166, 1167 ЦК України встановлені загальні принципи відшкодування шкоди, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Вимога про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 17177,19 грн., яка розрахована позивачем у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошової допомоги у розмірі 53915,68 грн., за період з вересня 2008 року по січень 2011 року, у зв'язку з інфляцією в Україні, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Таким чином, законодавець визначив вичерпний перелік грошових доходів громадян які підлягають індексації.
Грошова допомога прокурорам, слідчим у разі виходу на пенсію є разовою виплатою, тому її індексація у з зв'язку зі знеціненням внаслідок інфляції, не передбачена законом.
Що стосується, вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн., суд зазначає наступне. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та противоправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом не було встановлено протиправності дій, бездіяльності прокуратури Луганської області тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Оскільки у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо протиправності дій та бездіяльності відповідача, а також відсутні підстави для задоволення вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 16 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складання постанови у повному обсязі відкладено до 21 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду в судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про визнання протиправними дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова складена у повному обсязі 21 червня 2011 року.
Суддя Д.О. Яковлев