Категорія №12.2
Іменем України
11 липня 2011 року Справа № 2а-4111/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Прудника С.В.
при секретарі: Шматковій Д.О.
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Караварданяна С.Є.
представника третьої особи Караварданяна С.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової прокуратури Луганського гарнізону, третя особа - Військова прокуратура Південного регіону України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
19 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової прокуратури Луганського гарнізону, третя особа - Військова прокуратура Південного регіону України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26.11.2010 наказом Міністра оборони України №1363 він був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п.п. «б» ч.7 ст. 26 «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.
Пунктом 2 параграфу 1 наказу військового прокурора Південного регіону України №28/ос від 06.12.2010 ОСОБА_3 звільнений з посади заступника військового прокурора Луганського гарнізону.
Наказом військового прокурора Луганського гарнізону №148 від 14.12.2010 позивач з 14.12.2010 виключений із списків особового складу військової прокуратури Луганського гарнізону та відповідно до абз. 4 параграфу 1 зазначеного наказу йому була виплачена вихідна допомога у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за кожний повний відслужений календарний рік служби.
Звернувшись із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» до УПФУ в Ленінському районі м. Луганська, останнім позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на те, що до 20-тирічного стажу роботи не зараховується проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України.
Не погодившись із рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Луганська, позивач оскаржив зазначене рішення у суді. Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 29.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011, за позивачем було визнано право на пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 15.12.2010 та зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Луганська призначити та виплачувати пенсію за вислугу років та на даний момент він отримує пенсію за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
На підставі викладеного виконуючим обов'язки військового прокурора було видано наказ №6 від 25.01.2011, згідно параграфу 3 якого позивачу підлягає виплаті грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія.
Але, звернувшись із заявою про виплату грошової допомоги до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, позивачу стало відомо, що наказ №6 від 25.01.2011 було скасовано наказом №33 від 04.04.2011 на підставі того, що він не набув права на пенсію за вислугою років.
Позивач не згоден із наказом №33 від 04.04.2011, оскільки згідно довідки УПФУ в Ленінському районі м. Луганська від 17.01.2011 пенсія за вислугу років, передбачена ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначена йому управлінням з 15.12.2010, яку він отримує до теперішнього часу.
Не погоджуючись із прийнятим наказом №33 від 04.04.2011, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Військової прокуратури Луганського гарнізону та одночасно третьої особи Військової прокуратури Південного регіону України проти позову заперечував, пояснив, що позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років у розумінні ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», тому він не має права й на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Наказом Міністра оборони України №1363 26.11.2010 ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п.п. «б» ч.7 ст. 26 «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу (а.с. 17).
Пунктом 2 параграфу 1 наказу військового прокурора Південного регіону України №28/ос від 06.12.2010 ОСОБА_3 звільнений з посади заступника військового прокурора Луганського гарнізону (а.с. 18-19).
Наказом військового прокурора Луганського гарнізону №148 від 14.12.2010 позивач з 14.12.2010 виключений із списків особового складу військової прокуратури Луганського гарнізону, знятий з усіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Ленінського районного військового комісаріату м. Луганська (а.с. 20).
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 29.12.2010 за позивачем було визнано право на пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 15.12.2010 та зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Луганська призначити та виплачувати пенсію за вислугу років та на даний момент він отримує пенсію за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 22-25). Постанова від 29.12.2010 ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 залишена без змін (а.с. 26-29).
Наказом військового прокурора Луганського гарнізону №6 від 25.01.2011 внесені зміни до абзацу 4 параграфу 1 наказу №148 від 14.12.2010, яким відповідно до ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначено виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років (а.с. 21).
Згідно наказу військового прокурору Луганського гарнізону №33 від 04.04.2011 (а.с. 13) наказ від №148 від 14.12.2010 скасований.
Відповідач є юридичною особою до компетенції якого відноситься прийняття, звільнення працівників прокуратури на роботу, нарахування та виплата останнім заробітної плати та інших виплат, у тому числі грошової допомоги.
В судовому засіданні встановлено, що стаж роботи позивача в органах прокуратури на момент звільнення складає 12 років 10 місяців 17 днів. Згідно довідки УПФУ в Ленінському районі м. Луганська (а.с. 31) позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Частинами 1, 5 ст. 50-1 закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, строкова військова служба тощо.
Тобто у законі чітко зазначено підстави, на яких позивач набув права на отримання пенсії за вислугу років.
Відповідно до абз. 4 наказу військового прокурора Луганського гарнізону №148 від 14.12.2010 загальна вислуга років позивача станом на 14.12.2010 складає 22 календарних років 4 місяця 13 днів, з яких в органах прокуратури - 12 років 10 місяців 17 днів.
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 29.12.2010 за позивачем було визнано право на пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 15.12.2010 та зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Луганська призначити та виплачувати пенсію за вислугу років. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 постанова від 29.12.2010 залишена без змін. На момент розгляду даної справи постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 29.12.2010 набрала законної сили.
Таким чином, станом на 14.12.2010 позивач мав загальний стаж роботи не менше 20 років, у тому числі стаж роботи на посаді прокурорів та слідчих прокуратури не менше 10 років.
Відповідно до ч.7 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 безпосередньо до моменту звільнення (до 14.12.2010) працював в органах прокуратури та звільнений з прокурорсько-слідчих посад (заступник військового прокурора Луганського гарнізону) за станом здоров'я.
Згідно ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Згідно довідки УПФУ в Ленінському районі м. Луганська №327/02-1 від 17.01.2011 позивачу з 15.12.2010 призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», яку він отримує по теперішній час.
Таким чином, суд вважає, що позивач на був право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та має право на отримання грошової допомоги у розмірі місячного заробітку.
Щодо винесення наказу №33 від 04.04.2011 про скасування параграфу 3 наказу №6 від 25.01.2011 щодо виплати одноразової грошової допомоги суд виходить з наступного.
З листа військового прокурора Луганського гарнізону №7-2/1275 від 17.05.2011 та наказу військового прокурора Луганського гарнізону №33 від 04.04.2011 вбачається, що рішення про скасування наказу №6 від 25.01.2011 було прийнято на підставі листа військового прокурора Південного регіону України №1227/9 від 31.03.2011, відповідного до якого військового прокурора Луганського гарнізону було зобов'язано скасувати параграф 3 виконуючого обов'язки військового прокурора Луганського гарнізону №6 від 25.01.2011.
Підставою скасування наказу у листі зазначено відсутність права на отримання пенсії за вислугою років, передбаченої ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Суд не погоджується із твердженням військового прокурора Південного регіону України, оскільки юридичний факт набуття права на пенсію за вислугу років, передбачену ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», встановлено судовим рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 29.12.2010. Зазначена постанова набрала законної сили.
Крім того, на підставі зазначеної постанови управлінням пенсійного фонду України в Ленінському районі з 15.12.2010 позивачу була призначена пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». 03.03.2011 позивачу було видано пенсійне посвідчення №НОМЕР_1 серія ААЄ №НОМЕР_2, у якому видом пенсії зазначено «за вислугу років». Дані факти підтверджуються матеріалами справи.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 29.12.2010 було визнано право позивача на отримання пенсії за вислугу років та постанова на момент розгляду справи набрала законної, сили суд вважає, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для скасування наказу про виплату позивачу одноразової грошової допомоги.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наказ військового прокурора Луганського гарнізону №33 від 04.04.2011 прийнято не обґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової прокуратури Луганського гарнізону, третя особа - Військова прокуратура Південного регіону України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним наказ Військового прокурора Луганського гарнізону №33 від 04.04.2011 про скасування параграфу 3 наказу виконуючого обов'язки військового прокурора Луганського гарнізону №6 від 25.01.2011 щодо виплати ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» за 12 років 10 місяців 17 днів.
Зобов'язати Військового прокурора Луганського гарнізону скасувати наказ №33 від 04.04.2011, яким скасовано параграф 3 наказу виконуючого обов'язки військового прокурора Луганського гарнізону №6 від 25.01.2011 щодо виплати ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» за 12 років 10 місяців 17 днів.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 15 липня 2011 року.
СуддяС.В. Прудник