Україна
15 липня 2011 року Справа № 1170/2а-2184/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
при секретарі -Мітіній І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про встановлення відсутності повноважень та визнання незаконною і скасування вимоги про сплату боргу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) звернувся в адміністративний суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії (далі по тексту - УПФ України в м. Олександрії), в якому просить встановити відсутність повноважень у відповідача складати вимогу №156 від 12.03.2011 року без наявності заяви позивача складеної, відповідно до додатку 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та без наявності поданої звітності згідно пункту 2.1 розділу II Порядку формування і представлення страхувальниками звітів відносно сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, та визнати незаконною і скасувати вимогу про сплату боргу від 12.03.2011 року №156.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога є безпідставною, оскільки заява про сплату страхових внесків згідно додатку 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, та звітність до 01 квітня 2011 року не подавались, а тому у відповідача були відсутні підстави для вчинення дій по складанню оскаржуваної вимоги.
Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вимогу вважає законною і обґрунтованою. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, однак перерахована до Пенсійного фонду України частина єдиного податку не покриває суму мінімальних страхових внесків за 3 і 4 квартал 2010 року, в результаті чого виникла неїдка, яка включена до вимоги.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення згідно позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Судом встановлено, що протягом 3 і 4 кварталу 2010 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року №727/98 й сплачував єдиний податок.
Порядок сплати страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, врегульований Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).
Згідно зі ст. 58 вказаного Закону Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Даний Закон передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, що означає залежність розмірів пенсій від страхового стажу і заробітку застрахованої особи, з якого обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.
Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що він регулює правовідносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. ст. 14, 15 того ж Закону страхувальниками і платниками страхових внесків, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарські податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.
Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначений п. 6 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.
За таких обставин Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. При цьому стаття 6 зазначеного Указу встановлює пільги, однією з якої є звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Відносини ж із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”. У межах спірних правовідносин зазначений Указ регулює механізм зарахування визначеної частини єдиного податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.
Пунктом 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” визначено, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 % суми єдиного податку до Пенсійного фонду України
Позивачем на протязі липня -грудня 2010 року від суми єдиного податку сплачено до Пенсійного фонду України кошти в загальній сумі 378 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.
У відповідності до ст. ст. 18, 19, 20, пп.1 п.8 Розділу XI „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін: починаючи з 29.07.1997 року- 32%, з 30.03.2005 року- 32,3%, з 01.01.2006 року- 31,8%, з 01.01.2007 року- 33,2% суми фактичних витрат на оплату праці працівників до 01.01.2007 року- за ставкою 1-2%, а з 01.01.2007 року- 0,5-2% утримання з найманих працівників.
Частиною першою статі 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 р. №2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -869 гривень, з 1 квітня -884 гривні, з 1 липня -888 гривень, з 1 жовтня -907 гривень, з 1 грудня -922 гривні.
Відповідно, мінімальний страховий внесок у липні -вересні 2010 року становив 294,82 грн., жовтні, листопаді 2010 р. становив по 301,12 грн., і за грудень -306,10 грн., а всього за вказаний період -1792,80 грн., в той час як надійшло коштів 378 грн., а тому заборгованість складає 1414,80 грн.
Згідно п. 6 та п. 12 ст. 20 вказаного Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ч.2 ч.3, ч.15 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
12 березня 2011 року УПФ України в м. Олександрії винесено вимогу №156, якою на підставі наявної недоїмки в сумі 1414,80 грн. заявлено до стягнення зазначену суму (а. с.26).
Суд вважає безпідставними посилання позивача на положення розділу 15 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, що для вчинення дій по складанню оскарженої вимоги про необхідність подання заяви та звітності, оскільки зазначений розділ регулює правовідносини щодо сплати застрахованою особою, яка пропрацювала неповний місяць роботи і відповідно, сплатила страхові внески пропорційно, і в той же час хоче зарахувати як повний страховий місяць. Тому вказаний розділ не відноситься до правовідносин щодо не сплати страховиками (платниками страхових внесків), які перебувають на спрощеній системі оподаткування, повного обсягу страхових внесків.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд, перевіривши дії відповідача щодо винесення оскаржуваної вимоги та саму вимогу дійшов висновку про правомірність дій відповідача та законність і обґрунтованість вимоги про сплату боргу, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративний позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Дата складання постанови в повному обсязі -20.07.2011.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А. В. Сагун