Україна
18 липня 2011 року Справа № 1170/2а-2086/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
при секретарі -Мітіній І. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0759 про визнання протиправними дій та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням змін, просить визнати неправомірними дії військової частини А 0759 щодо незабезпечення його речовим майном в повному обсязі та невиплаті замість нього грошової компенсації на момент звільнення; стягнути з військової частини А0759 грошові кошти у сумі 5 480, 20 грн., як компенсацію за недоотримане позивачем речове забезпечення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що в грудні 2010 року його звільнено з військової служби в запас. В 2011 році він дізнався, про наявну заборгованість перед ним військової частини А0759, а саме на протязі служби він не отримував від держави, в особі військової частини належне йому речове майно, тому згідно довідок, була нарахована грошова компенсація замість нього у розмірі 5 480, 20 грн. Зазначена заборгованість, незважаючи на його неодноразові звернення у 2011 році до відповідача, не виплачена.
Позивач та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги визнали частково, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що позивач перебував на військовій службі в Збройних Силах України з 01 січня 1998 року по 28 грудня 2010 року та проходив службу у військової частини А0759.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Але ст. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Закон України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” не скасовано і не визнано неконституційним у встановленому законом порядку.
З березня 2000 року було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна. Тобто, з моменту набрання чинності Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість речового майна у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Таким чином Позивач має право на отримання грошової компенсації замість речового майна за період служби до 11.03.2000 року, що підтверджується довідкою за вихідним № 92 від 30.05.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог представник відповідача просив відмовити, зазначаючи що своїми діями військова частина А 0759 не порушувала норм чинного законодавства та діяла у відповідності до них.
Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що майора ОСОБА_1 заступника командира загону з повітряно -десантної підготовки 50 окремого навчального загону спеціальної підготовки, наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20 грудня 2010 року № 650, звільнено з військової служби у запас за п. б п.п.6 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХП (а.с.6).
Відповідно до наказу командира військової частини А0759 від 27 грудня 2010 року, № 265, з 28 грудня 2010 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Кіровоградського ОМВК, Кіровоградської області (а.с.7).
Речовою службою військової частини А0759 відповідно до довідки № 92 від 30.05.2011 позивачу, встановлена сума грошової компенсації замість речового майна у розмірі 331,57 грн. (а.с.8).
Згідно довідки №93 від 30.05.2011 позивачу, встановлена вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000 року при звільненні в запас у розмірі 5 148,63 грн. (а.с.9).
Листом №539 від 30.05.2011 відповідачем повідомлено позивача, що грошова компенсація на речове майно не виплачена в зв'язку з в відсутністю кошторисних призначень та асигнувань на відповідну статтю видатків МОУ ( а.с.10).
Право на виплату компенсації за недотримане речове майно передбачене Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, порядок виплати грошової компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.
Відповідно до частини 2 статті 9-1 зазначеного Закону ( в редакції чинній на момент звільнення позивача) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
В судовому засіданні позивачем не доведено, що на момент звільнення він виявив бажання щодо отримання речового майна або грошової компенсації замість нього, тому в задоволені позовної вимоги щодо визнання неправомірними дії військової частини А0759 щодо незабезпечення його речовим майном в повному обсязі та невиплаті замість нього грошової компенсації на момент звільнення належить відмовити.
Натомість в судовому засіданні встановлено, що позивач у 2011 році звертався до відповідача щодо отримання довідок із зазначенням заборгованості та її виплати. Зазначений факт не заперечувався представниками відповідача та підтверджується письмовими доказами, зокрема листом №539 від 30.05.2011 ( а.с.10).
З огляду на викладене, відповідач згідно вимог ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, повинен був виплатити позивачу грошову компенсацію за речове майно, яке не було отримано під час звільнення.
Відсутність коштів у відповідача на виплату компенсації за недоотримане речове майно суд не вважає достатньою підставою, оскільки відповідно до Конституції України, норми якої мають пряму дію гарантується право на працю, що включає зокрема, належні умови праці, в тому числі відшкодування вказаних вище компенсацій.
Щодо посилання представників відповідача на відсутність законодавчих підстав для виплати позивачу компенсації за недотримане речове майно, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від 3 листопада 2006 року № 328-V Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 9-1 зазначеного Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” зупинено на 2007 рік.
Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина 2 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є діючою та підлягає виконанню.
Враховуючи те, що право позивача на отримання ним компенсації за недотримане речове майно виникло на момент його звільнення зі служби та на час дії частини 2 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, після звільнення відповідно до п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, позивач виявив бажання на отримання грошової компенсацію з недоотримане речове майно, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, у зв'язку із частковим задоволення позовних вимог позивача на його користь належить стягнути судові витрати, які складаються із сплаченого в сумі 3,40 грн. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам -у сумі 1,7грн. Судових витрат, які б підлягали пропорційному відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.
Керуючись ст., ст. 94, 162, 163, КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину А 0759 виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації за недоотримане речове забезпечення в сумі 5 480 грн. 20 коп. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 20 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 гривні 70 копійок з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Дата складання постанови в повному обсязі - 25.07.2011.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В. Сагун