< Список >
06 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1820/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області
про встановлення відсутності повноважень складати вимогу та визнання вимоги незаконною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області про встановлення відсутності повноважень у відповідача складати вимогу №42 від 14.02.2011 року без наявності заяви позивача та про визнання такої вимоги незаконною і її скасування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога винесена відповідачем безпідставно до настання кінцевого строку для подачі звітності до Пенсійного фонду. Також позивач вказує, що ним до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області не подавалася заява про доплату до мінімального страхового внеску згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1.
В судове засідання представник позивача та відповідач не з'явилися, але подали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.23, 25).
На підставі ухвали від 06.07.2011 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 122 КАС України.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області та є платником єдиного податку (а.с.3, 7, 26).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції чинній на час виникнення правовідносин), страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески -кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
На підставі ч.3 ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України, в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У відповідності до п.п.4 п.8 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Тобто, у період з 17.07.10 по 01.01.11 для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Наведене свідчить, що позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрав особливий спосіб оподаткування за єдиним податком, зобов'язаний був сплатити страхові внески за ІV квартал 2010 року у строк до 20 січня 2011 року, у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до п.п.4 п.8 Розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»самостійно страхові внески не визначив та не сплатив.
Згідно абз.9 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до абз.6 п.4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, тобто фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) -на 32 відсотки за 2004 -2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.
Частиною першою статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. №2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 жовтня -907 гривень, з 1 грудня -922 гривні.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Згідно з п 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Судом встановлено, що 14.02.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесено вимогу про сплату боргу №42 на суму 836,94 грн., оскільки позивачем не визначено та не сплачено страховий внесок до Пенсійного фонду України у встановлені строки та у визначеному розмірі. Відповідачем розрахунок суми, що підлягає сплаті за IV квартал 2010 року, проведено із розрахунку мінімального страхового внеску за кожний місяць.
Суд також визнає безпідставними доводи позивача, що неподання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбаченого Порядком від 05.11.09 №26-1, виключає визначення йому відповідачем сум недоїмки зі сплати страхових внесків.
Так, частиною 6 статті 20 Закону встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Несплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на необхідність, в такому випадку, подання ним заяви про доплату до мінімального страхового внеску, оскільки відповідно до додатку 28 Інструкції така заява подається до Пенсійного фонду лише непрацюючими особами, які бажають добровільно доплачувати страхові внески для зарахування страхового стажу, а тому вимога про сплату боргу №42 від 14.02.2011 року на суму 836,94 грн. сформована управлінням Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду С.В. Могилан