14 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1679/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що за період його роботи з 01.06.10 по 12.04.11 на посаді головного державного податкового ревізора інспектора юридичного сектору Долинської МДПІ відповідачем всупереч нормам трудового законодавства здійснювалися відрахування з його заробітної плати шляхом утримання сум на сплату профспілкових внесків, передплату журналу "Вісник податкової служби", сплату телекомунікаційних послуг, спожитих самим відповідачем. Крім того, при звільненні позивача відповідачем виплачено компенсацію за 12,5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, тоді як до компенсації за невикористану відпустку підлягало 13 днів. У зв'язку з цим, з урахуванням поданих уточнень, позивач просить суд зобов'язати Долинську МДПІ виплатити йому недоплачену компенсацію при звільненні, за невикористану відпустку за 0,5 дня в сумі 38,45 грн., стягнути з Долинської МДПІ на свою користь частину недоотриманої заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків в розмірі 279,24 грн., частину недоотриманої заробітної плати, утриманої на передплату періодичного видання в розмірі 157,85 грн., частину недоотриманої заробітної плати, утриманої на сплату телекомунікаційних послуг в розмірі 33,49 грн.
У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов визнали частково, а саме - в частині заборгованості по виплаті на користь позивача недоплаченої компенсації при звільненні за невикористану відпустку за 0,5 дня. Щодо утримання з позивача коштів на передплату журналу "Вісник податкової служби України" та оплату телефонних розмов наполягали на тому, що ці утримання здійсненні зі згоди позивача. Крім того, стверджуючи про правомірність щомісячного відрахування з заробітної плати позивача профспілкових внесків, просили суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Наказом начальника Бобринецької МДПІ №10-о від 01.04.08 ОСОБА_1 призначено з 01.04.08 на посаду старшого державного податкового інспектора юридичного сектору Бобринецької МДПІ. (а.с. 43зв., 105).
На підставі наказів ДПА у Кіровоградській області №92 від 10.03.10 "Про реорганізацію окремих державних податкових інспекцій", №193 від 18.05.10 "Про реорганізацію державних податкових інспекцій області" Бобринецьку МДПІ припинено шляхом приєднання до Долинської МДПІ. (а.с. 30, 87-89)
Наказом начальника Долинської МДПІ №27-о від 01.06.10 "Про призначення працівників" ОСОБА_1 призначено з 01.06.10 по переводу з Бобринецької МДПІ на посаду головного державного податкового ревізора інспектора юридичного відділу Долинської МДПІ (а.с. 44, 111-112).
Наказом Долинської МДПІ №12-о від 12.04.11 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 6, 44).
Як вбачається з розрахункової відомості заробітної плати з червня 2010 року по квітень 2011 року по ОСОБА_1, за період з червня 2010 року по квітень 2011 року з його заробітної плати було утримані кошти, зокрема, на сплату профспілкових внесків у сумі 285, 14 грн. (у червні 2010 року -22, 73 грн., у липні 2010 року -36, 89 грн., у серпні 2010 року -29, 38 грн., у вересні 2010 року -21, 04 грн., у жовтні 2010 року -33, 48 грн., у листопаді 2010 року - 26, 47 грн., у грудні 2010 року -26, 22 грн., у січні 2011 року - 24, 30 грн., у лютому 2011 року -21, 65 грн., у березні 2011 року -23, 38 грн., у квітні 2011 року -19, 60 грн.) (а.с. 23-25).
Крім того, за вказаний період з заробітної плати ОСОБА_1 було утримані кошти на передплату періодичного видання інформаційно-аналітичного журналу «Вісник податкової служби України»у розмірі 157, 85 грн. (у липні 2010 року -13, 85 грн., у серпні 2010 року -15 грн., у вересні 2010 року -15 грн., у жовтні 2010 року -18 грн., у листопаді 2010 року -18 грн., у грудні 2010 року -18 грн., у січні 2011 року -15 грн., у лютому 2011 року -15 грн., у березні 2011 року -15 грн., у квітні 2011 року -15 грн.) (а.с. 23-25).
Також за вказаний період з заробітної плати ОСОБА_1 було утримані кошти на оплату телефонних розмов та оплату телекомунікаційних послуг у розмірі 35 грн. (у липні 2010 року - 1, 51 грн., у грудні 2010 року -1, 67 грн., у січні 2011 року - 16, 58 грн., у лютому 2011 року -15, 24 грн.). (а.с. 23-25).
Стягнення з відповідача вказаних коштів, як незаконно утриманих з заробітної плати позивача, є предметом даного спору. При його вирішенні суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України, частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Згідно зі статтею 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оплату праці" забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством.
Аналогічну норму містить стаття 127 КЗпП України, яка передбачає обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, згідно з частиною 2 статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
У судовому засіданні наявності таких обставин, з якими пов'язується можливість відрахування роботодавцем коштів із заробітної плати працівників, не встановлено.
Представники відповідача у судовому засіданні утримання з заробітної плати позивача коштів на передплату періодичного видання "Вісник податкової служби України" та на оплату телефонних розмов пояснили тим, що позивач погодився на такі відрахування, про що свідчать відповідні відомості, в яких міститься його підпис.
Між тим, надані відповідачем "Списки працівників Компаніївського відділення Долинської МДПІ на утримання із заробітної плати за "Вісник податкової служби України" (а.с. 26, 27, 28, 53), а також "Списки працівників Компаніївського відділення на утримання із заробітної плати за телефонні розмови" (а.с. 120, 121) не можуть вважатися особистими письмовими заявами позивача про утримання коштів з його заробітної плати, оскільки не свідчать про таке його волевиявлення та згоду, і не доводять, що позивач добровільно розпорядився своєю заробітною платою, належною йому до виплати. Крім того, в окремих з цих списків взагалі відсутній підпис ОСОБА_1 (а.с. 53, 121), з чим погодився представник відповідача.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наказ ДПА у Кіровоградській області №12 від 19.01.10 "Про затвердження заходів щодо економного та раціонального використання бюджетних коштів органами державної податкової служби області у 2010 році" та наказ Долинської МДПІ №13 від 21.01.10 "Про затвердження заходів щодо економного та раціонального використання бюджетних коштів, передбачених для утримання Долинської МДПІ у 2010 році", якими передбачено, зокрема, обмеження тривалості міжміських телефонних розмов, заборона здійснення телефонних дзвінків зі службових телефонів на телефони операторів мобільного зв'язку, забезпечення внесення коштів у касу працівниками за особисті розмови (а.с. 131 -136), оскільки відповідачем не доведено, що саме позивачем допущено перевищення ліміту по витратам на телефонний зв'язок або те, що ним велися телефонні розмови, не пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Наведене свідчить, що утримання відповідачем з заробітної плати позивача коштів на передплату періодичного видання та на сплату телекомунікаційних послуг здійснено безпідставно.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з Долинської МДПІ на користь позивача частини заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків в розмірі 279,24 грн., суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 243 КЗпП України передбачено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.
Згідно частинами 1, 3 статті 249 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.
За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою.
Аналогічні положення викладені у статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
У судовому засіданні представники відповідача наполягали на тому, що оскільки відповідач при прийнятті на роботу в органи державної податкової служби у квітні 2008 року був прийнятий також у члени профспілки працівників Бобринецької МДПІ, тому у зв'язку з реорганізацією Бобринецької МДПІ в Долинську МДПІ, він наряду з іншими переведеними працівниками Бобринецької МДПІ став членом профспілки працівників Долинської МДПІ та зобов'язаний був сплачувати профспілкові внески.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки.
Відповідно до пунктів 8.4, 8.6 Статуту Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.00, щомісячні членські внески встановлюються для працюючих членів профспілки у розмірі 1% віз загального місячного оподатковуваного доходу. Первинні організації профспілки залишають у себе 50 % членських профспілкових внесків, решту коштів (50 %) відраховують до вищестоящих профспілкових органів. (а.с. 59 -86).
Згідно з умовами пункту 6.1.2 Колективного договору між адміністрацією Долинської МДПІ та профспілкою працівників Долинської МДПІ (2010-2013 р.р.), зареєстрованим Долинською районною державною адміністрацією 14.04.10 №168, адміністрація зобов'язується забезпечувати здійсненнями роботодавцями (бухгалтеріями) за заявами працівників щомісячного і безоплатного нарахування членських профспілкових внесків по листах непрацездатності та на заробітну плату працівників, а також перерахування їх на банківські рахунки профспілки протягом трьох банківських днів після виплати заробітної плати. (а.с. 99-104).
Судом встановлено, що в Долинській МДПІ діє Долинська організація профспілки працівників органів державної податкової служби, створена 30.03.00, яка є первинною профспілковою організацією Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.00 (а.с. 127-129, 130).
Між тим, доказів подання ОСОБА_1 заяви про вступ до профспілкової організації працівників органів державної податкової служби, а також заяви про щомісячне утримання із заробітної плати коштів в якості членських профспілкових внесків відповідачем суду не надано. Так само ним не надано доказів реорганізації Бобринецької організації профспілки працівників органів державної податкової служби в Долинську організацію профспілки працівників органів державної податкової служби. У витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців такі відомості відсутні. (а.с. 56-58, 127 - 129).
Відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України не доведено, що утримання ним як роботодавцем, у період з 01.06.10 по 12.04.11 із заробітної плати позивача членських профспілкових внесків здійснювалося на підставі письмової заяви позивача, як члена профспілки, як це передбачено частиною 3 статті 249 КЗпП України, частиною 3 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Утримання з заробітної плати позивача профспілкових внесків під час його роботи в Бобринецькій МДПІ, про що свідчать розрахункові листи за 2008 -2009 роки (а.с. 142, 143), не може бути достатньою підставою для утримання профспілкових внесків Долинською МДПІ після його переведення до вказаного органу, оскільки останній, як роботодавець, перед відрахуванням цих внесків з заробітної плати позивача повинен був пересвідчиться у наявності письмової заяви позивача про утримання з його заробітної плати членських профспілкових внесків, або первинна профспілкова організація - Долинська організація профспілки працівників органів державної податкової служби - повинна була запропонувати позивачеві подати таку заяву. За відсутності такої письмової заяви утримання з заробітної плати позивача коштів на сплату членських профспілкових внесків не можна визнати правомірним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Долинської МДПІ виплатити позивачеві недоплачену компенсацію при звільненні, за невикористану відпустку за 0,5 дня в сумі 38,45 грн., суд враховує, що відповідач, визнавши позов у цій частині, здійснив у червні 2011 року нарахування позивачеві компенсації при звільненні за невикористану відпустку у розмірі 40, 04 грн. (а.с. 36, 55) та, вирахувавши обов'язкові утримання, кошти у сумі 31, 96 грн. перерахував 14.06.11 на картковий рахунок позивача №НОМЕР_1 у КОДАТ «Райффайзен Банк Аваль». (а.с.138-140). Таким чином, оскільки предмет спору у цій частині позовних вимог відсутній, підстав для їх задоволення не вбачається.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 1, пункту4 частини 2 статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Як передбачено частинами 2, 3 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, розглядаючи спір у межах позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення на його користь з Долинської МДПІ частини заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків, в розмірі 279, 24 грн., частини заробітної плати, утриманої на передплату періодичного видання, в розмірі 157, 85 грн., частини заробітної плати, утриманої на сплату телекомунікаційних послуг, в розмірі 33, 49 грн. В решті позовних вимог належить відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з частиною 1 статті 89 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повинна сплатити судовий збір. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 87 КАС України).
Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: 1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; 2) розмір судового збору визначається відповідно до п. п. "б" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених пп. 3 цього пункту; 3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
Підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначено ставку у розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за якою має сплачуватися судовий збір при зверненні до суду з немайновою вимогою.
Воднораз, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються: позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Вбачається, що позивачем за подання даного позову до суду сплачено державне мито (судовий збір) у сумі 6 грн. (а.с. 2). Однак, у даному спорі, який виник з трудових правовідносин, позивач звільнений від сплати державного мита (судового збору), а відтак не повинен був сплачувати його при зверненні до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Частиною 2 статті 89 КАС України передбачено, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Наведене свідчить, що питання щодо повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за заявою позивача ухвалою суду. Підстав для присудження позивачеві здійснених ним судових витрат у даній постанові не вбачається.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Долинської міжрайонної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків, в розмірі 279, 24 грн.
Стягнути з Долинської міжрайонної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати, утриманої на передплату періодичного видання, в розмірі 157, 85 грн.
Стягнути з Долинської міжрайонної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати, утриманої на сплату телекомунікаційних послуг, в розмірі 33, 49 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 19.07.11.