27 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-752/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі, в якому просить:
- визнати відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень, управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі, складати вимогу №41 від 05.11.10 без наявності у відповідача її заяви, складеної за Додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, встановленої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, та без наявності поданої звітності пункту 2.1 розділу ІІ Порядку 2.2 від 05.11.09, №26-1 "Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України";
- визнати вимогу управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі №41 від 05.11.10 незаконною та скасувати її.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірна вимога №41 від 05.11.10 про стягнення з неї, як платника фіксованого податку, недоїмки зі страхових внесків в розмірі 866,46 грн. складена відповідачем незаконно, оскільки нею не подавалася заява згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, та звіт про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України за 2010 рік.
Позивачка у судове засідання не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог (а.с. 66).
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 55), у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив. У письмових запереченнях представник відповідача, посилаючись на обов'язок позивачки сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року, які нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та стверджуючи про правомірність визначення в оскаржуваній вимозі №41 від 05.11.10 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, просив суд у позові відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 16.02.06 зареєстрована як фізична особа-підприємець Олександрійською районною державною адміністрацією (а.с. 10), з 17.02.06 перебуває на обліку в УПФУ в Олександрійському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 69-70).
УПФУ в Олександрійському районі на адресу позивачки направлено вимогу №41 від 05.11.10 про сплату недоїмки зі страхових внесків на суму 866, 46 грн., яку вручено позивачці 19.11.10 (а.с.11).
У межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу №41 від 05.11.10 позивачка зверталася з заявами до УПФУ в Олександрійському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Пенсійного фонду України. Так, рішенням УПФУ в Олександрійському районі про результати розгляду заяви ОСОБА_1 №2/02-51 від 14.12.10 вимогу про сплату боргу №41 від 05.11.10 залишено без змін, а заяву ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 25-26). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №11/09-23 від 04.01.11 повідомлення ОСОБА_1 повернуто їй у зв'язку з його невідповідністю вимогам Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 34). Рішенням Пенсійного фонду України №2110/09-10 від 07.02.11 скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду (а.с.35-36).
Перевіряючи правомірність оспорюваної позивачкою вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та наявність повноважень у відповідача на винесення цієї вимоги, суд дійшов до таких висновків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон).
Відповідно до ст.1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. (ч.3 ст.18 Закону, в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин).
Платниками страхових внесків згідно зі статтею 15 Закону є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до пункту 5 статті 14, пункту 3 частини 1 статті 11 Закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду (частина 3 статті 15 Закону).
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України, в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Встановлено, що позивачка набула статусу платника страхових внесків з 17.02.06. На 2010 рік вона обрала спосіб оподаткування доходів, одержаних від підприємницької діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, в порядку передбаченому статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян".
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла до 17.07.10) було передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, Законом України від 08.07.10 №2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності 17.07.10, вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.11: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Тобто, у період з 17.07.10 по 01.01.11 для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Як визначено абзацом 9 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який у період з 01.04.10 по 30.09.10 відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" становив 888 грн., та ставку, визначену ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць.
Відповідно до положень частин 1, 6 статті 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що позивачка, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, зобов'язана була сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається з картки особового рахунку позивачки, від сплаченого нею фіксованого податку за липень, серпень, вересень 2010 року на рахунок відповідача органами Державного казначейства згідно із Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98, щомісяця перераховано 10 відсотків від сум фіксованого податку, які надійшли до місцевого бюджету, що склало 18 грн. за ІІІ квартал 2010 року (60 грн. х 10%) х 3 міс.) (а.с. 64).
Таким чином, розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж липня, серпня, вересня 2010 року мав становити 288, 82 грн. (294, 82 грн. -6 грн.) щомісяця, або 866, 46 грн. за ІІІ квартал 2010 року (288, 82 грн. х 3 міс.).
Між тим, станом на 20 жовтня 2010 року вказана сума позивачкою до Пенсійного фонду України сплачена не була, у зв'язку з чим утворилася недоїмка у сумі 866, 46 грн. (а.с. 64).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з пунктом 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
За таких обставин суд дійшов висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в Олександрійському районі у зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, на підставі даних картки її особового рахунку правомірно сформовано вимогу про сплату боргу №41 від 05.11.10 на суму 866, 46 грн., яка разом з повідомленням-розрахунком вручена позивачці 19.11.10.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на пункт 15 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, яким передбачено порядок здійснення доплати до мінімального розміру страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 Закону, з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції. Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату до мінімального страхового внеску, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції. Наведене свідчить, що подання заяви застрахованою особою про здійснення доплати страхових внесків до мінімального страхового внеску є правом такої особи, якщо вона бажає зарахувати неповні місяці роботи до страхового стажу як повний місяць.
Натомість, обов'язок страхувальників -фізичних осіб -підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), сплачувати внески до Пенсійного фонду України за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку має становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески, запроваджено підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла з 17.07.10 по 01.01.11), і позивачка, будучи зареєстрованою як платник страхових внесків, підпадає під цю норму.
Суд також визнає неспроможними доводи позивачки, що неподання нею звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбаченого Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.09 №26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.09 за №1136/17152, виключає визначення їй відповідачем сум недоїмки зі сплати страхових внесків.
Так, частиною 6 статті 20 Закону встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Не сплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Повноваження відповідача -управління ПФУ в Олександрійському районі, як територіального органу Пенсійного фонду України, передбачені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.02 за №442/6730.
Згідно з пунктом 2.3 вказаного Положення (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) управління має право, зокрема, отримувати безоплатно від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми тощо.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність вимоги про сплату боргу №41 від 05.11.10 та наявність у нього повноважень на її винесення та направлення позивачці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Такі витрати відповідачем у даній справі не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш