09 вересня 2010 року Справа № 2а-919/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Осиповій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі - ДПІ у м. Кіровограді) про скасування податкового повідомлення рішення №0002601710/0 від 10.12.09, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 6 742,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами ДПІ у м. Кіровограді 27.11.09 складено акт за результатами позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 20.11.09, на підставі якого 10.12.09 винесено податкове повідомлення-рішення №0002601710/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 6742,05 грн. з підстав заниження ним отриманого доходу за договором купівлі-продажу автомобіля. Стверджуючи, що він прибав вказаний автомобіль на біржі за 50 грн., ніяких додаткових благ не отримував, позивач просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення як незаконне.
У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, прохаючи суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0002601710/0 від 10.12.09.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Ухвалою суду від 07.07.10 замінено відповідача у справі -ДПІ у м. Кіровограді на її правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні проти позову заперечувала, стверджуючи, що позивачем з купівлі автомобіля у грудні 2008 року отримано дохід у виді додаткового блага у розмірі 134 841 грн., який підлягає оподаткуванню за 2008 рік за ставкою 5%, а саме внаслідок отримання знижки від звичайної ціни (ринкової вартості). Вказуючи на порушення позивачем пп. 4.2.9 п.4.2, ст. 4, пп. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", як на підставу для прийняття спірного повідомлення-рішення , просила у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Посадовими особами ДПІ у м. Кіровограді у період з 23.11.09 по 24.11.09 проведено позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 20.11.09.
Вказана перевірка проведена на підставі наказу №648 від 20.11.09 про проведення позапланової документальної перевірки суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 26) та направлення №1541 від 20.11.09 (а.с. 27), які вручено позивачеві 21.11.09.
За результатами перевірки складено акт №136/17-10/НОМЕР_1 від 27.11.09, яким встановлено порушення частини "е" пп. 4.2.9 п.4.2, ст. 4, пп. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - заниження ОСОБА_1 доходу, який підлягав оподаткуванню на 134 841 грн., внаслідок чого нараховано до сплати податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6742, 05 грн., а також порушення пп. "а" п.18.1 ст.18, пп. "в" п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.4.1.4 "г" п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2008 рік. (а.с. 7-11).
Такого висновку відповідач дійшов, встановивши, що позивачем за біржовим договором (угодою) купівлі-продажу транспортного засобу №876673 від 11.12.08 придбано транспортний засіб марки MAZDA 6, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за 50 грн. Згідно із звітом (актом) спеціаліста №601 про оцінку транспортного засобу від 06.12.08 ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 134 891 грн. Оскільки автомобіль MAZDA 6 має дві оцінки (зазначену у біржовій угоді та експертну оцінку), тому податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 при його придбанні одержав знижку. Обрахувавши розмір цієї знижки як позитивне значення різниці між ринковою вартістю такого автомобіля та ціною, зазначеною у біржовій угоді, у сумі 134 841 грн., податковий орган визначив її об'єктом оподаткування. На думку податкового органу, одержана знижка розглядається як подарунок, порядок оподаткування якого визначено пунктом 14.1 статті 14 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", і ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, а тому до сплати підлягає податок у сумі 6742,05 грн. (134841 грн. х 5%). Однак ОСОБА_1 декларація про отримані доходи у вигляді отриманої знижки при придбанні автомобіля MAZDA 6 не подавалась, податок з доходів фізичних осіб від зазначеного об'єкту оподаткування не сплачувався.
На підставі акту перевірки №136/17-10/НОМЕР_1 від 27.11.09 заступником начальника ДПІ у м. Кіровограді винесено податкове повідомлення-рішення №0002601710/0 від 10.12.09, яким позивачеві на підставі пп. "б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення ч. "е" пп. 4.2.9, п.4.2 ст. 4, пп. 8.2.1, п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників (сукупний доход Ф.2) у сумі 6742, 05 грн. (а.с. 12).
Перевіряючи правомірність вказаного рішення відповідача, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч.1 ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно з якою посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з п.2 ч.6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.
Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача стала доповідна записка управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Кіровограді, яким було отримано інформацію від Кіровоградського РЕВ ДАІ про придбання ОСОБА_1 легкового автомобіля марки MAZDA 6 за ціною 50 грн., тоді як його ринкова вартість склала 134 891 грн. (а.с. 49-50). Недекларування ОСОБА_1 отриманого доходу дало підстави відповідачеві ініціювати проведення його позапланової перевірки на підставі п.2 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
В свою чергу, згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;
б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;
в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;
д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;
є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;
ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;
з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;
и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;
і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;
ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Вбачається, що предметом спору у даній справі є правомірність рішення відповідача про визначення об'єкту оподаткування - доходу, одержаного позивачем за договором купівлі-продажу автотранспортного засобу.
Встановлено, що 11.12.08 між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, укладено біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу №876673, за умовами якого продавець продав покупцю транспортний засіб марки MAZDA 6, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за 50 грн. (а.с.6). Вказаний договір зареєстрований на Українській товарній біржі.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 4 ст. 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до частин 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З умов договору купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_1 як покупець отримав право власності на транспортний засіб, придбавши його за ціною 50 грн., а ОСОБА_2 як продавець отримав від продажу зазначеного майна дохід у розмірі 50 грн.
Відповідач наполягає на тому, що позивачем внаслідок придбання автомобіля одержано знижку у розмірі 134 841 грн., яка визначена ним як різниця між його ринковою вартістю, встановленою звітом (актом) спеціаліста №601 від 06.12.08 (134 891 грн.) та ціною, зазначеною в біржовій угоді №876673 від 11.12.08 (50 грн.), а також на тому, що ця знижка є об'єктом оподаткування відповідно до пп. "е" підпункту 4.2.9 пункту 4 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента є його загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого відповідно до пп. "е" підпункту 4.2.9 пункту 4 статті 4 Закону включається в тому числі дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки). Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Аналіз пп. "е" підпункту 4.2.9 пункту 4 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" свідчить, що оподаткуванню підлягає різниця між вартістю товару, визначеною за звичайною ціною (у якій врахована звичайна знижка, тобто ціна вже зменшена на неї) та фактичною вартістю проданого товару. Тобто, для визначення одержаного доходу у виді додаткового блага необхідно розрахувати розмір знижки з ціни товару, що перевищує звичайну знижку.
Однак, відповідач помилково тлумачить вказану норму, вважаючи, що об'єктом оподаткування доходу у вигляді суми одержаної знижки приймається позитивне значення різниці між ринковою вартістю (звичайною ціною) товару та ціною, зазначеною в угоді.
Поняття "звичайної ціни" та "звичайної знижки" визначене в пункті 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення якого можна застосувати до даних правовідносин, з огляду на п.1.21 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Так, відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно з пп 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Згідно з підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Доказів визначення звичайної знижки на ідентичні (однорідні) товари та її перевищення позивачем при отриманні знижки з ціни автомобіля при його придбанні, сума якої згідно до пп. "е" підпункту 4.2.9 пункту 4 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" підлягає включенню до оподатковуваного доходу, відповідачем не надано.
При цьому, підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції
Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Так, відповідно до положень цього пункту, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством (п.п.4.3.1 п.4.3 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
При цьому, пп.4.3.5 вказаної статті передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту.
Разом з тим, судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося.
Вбачається, що звичайну ціну придбаного позивачем автомобіля відповідач визначив на підставі звіту (акту) спеціаліста №601 від 06.12.08 про оцінку транспортного засобу, яким визначена його ринкова вартість у сумі 134 891 грн. (а.с. 31).
Вказаний звіт складено експертом-оцінювачем Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Кіровоградській області за заявою ОСОБА_1 з метою державної реєстрації придбаного транспортного засобу в Державтоінспекції відповідно до вимог пункту 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.98 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин), яким передбачено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.03 за №1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Згідно з п.1.6 цієї Методики ринкова вартість колісного транспортного засобу (КТЗ) (його складників) - це вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складників) на ринку подібного КТЗ (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Аналогічне визначення міститься і в абз. 31 п. 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.03 №1440. Натомість, за визначенням, наданим в абз. 30 цього ж пункту, ціна - це фактична сума грошей, сплачена за об'єкт оцінки або подібне майно.
Тобто, вартість, визначена звітом (актом) оцінки транспортного засобу, свідчить про вартість, за яку можливе відчуження автотранспортного засобу на дату оцінки, однак не є доказом встановлення ціни транспортного засобу договором купівлі-продажу та того, що цей транспортний засіб був придбаний позивачем чи відчужений попереднім власником саме за такою ціною.
Так само вказаний звіт (акт) не визначає розміру звичайної знижки, перевищення якої при отриманні знижки позивачем, зобов'язувало б того включати розмір останньої до оподаткованого доходу.
Також суд зауважує, що статтею 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яка регулює оподаткування операцій з продажу об'єктів рухомого майна, не передбачено використання звичайних або експертних цін при продажу рухомого майна.
За таких обставин, висновок відповідача про визначення доходу від отримання знижки з ціни товару, виходячи з його оціночної вартості, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування, а відтак і визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від придбання рухомого майна проведено неправомірно.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В акті перевірки, спірних рішеннях та в судовому засіданні відповідачем документально та нормативно не доведено факт отримання позивачем від операції купівлі - продажу автомобіля додаткового блага (знижки) в сумі 134 841 грн., вартість якого він зобов'язаний був включити до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до податкового органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.
Тому, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими, а позов про визнання спірного податкового повідомлення-рішення №0002601710/0 від 10.12.09 протиправним та скасування, задовольнити.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0002601710/0 від 10.12.09.
Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3, 40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 14.09.10.