ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" липня 2011 р. cправа № 2a-2130/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області -Крук О.В.
відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 886,48 грн., -
30.06.2011 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 886,48 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, в порушення пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", частини 3 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року за №13-92 та підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, допустив заборгованість по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в розмірі 661,48 грн. та по сплаті авансових платежів в розмірі 225,00 грн., строк сплати, яких становив до 14.05.2011 року. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 886,48 грн., яка ним не сплачена.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та пояснила суду, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 886,48 грн. є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та пояснив суду, що сума податкового боргу в розмірі 886,48 грн. буде сплачена ним в короткий термін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач 05.03.2003 року зареєстрований Галицькою районною державною адміністрацією в Івано-Франківській області як фізична особа -підприємець, якому видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від 05.03.2003 року (а.с. 10), та 06.03.2003 року взятий на облік Державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 11).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок з доходів фізичних осіб ", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Податкового кодексу України в редакції чинній на час їх дії.
Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідач у відповідності до статті 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " являється платником податку з доходів фізичних осіб.
Судом встановлено, що відповідач 22.03.2011 року подав позивачу податкову декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, де ним самостійно розраховано суми вказаних зобов'язань в розмірі 661,48 грн. (а.с. 12-13). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг по податку з доходів фізичних осіб становить 661,48 грн.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.
Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 коментованого Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податковій декларації, та які ним в повному обсязі не сплачені по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в розмірі 661,48 грн. є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що, виходячи із суми очікуваного доходу, відповідачем нараховано авансові платежі по податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік в сумі 675,00 грн. та вказано строк їх сплати до 14.05.2011 року в сумі 225,00 грн., до 14.08.2011 року -225,00 грн., до 14.11.2011 року -225,00 грн.
Однак, суму нарахованих позивачем авансових платежів в розмірі 225,00 грн., які необхідно було сплатити у термін до 14.05.2011 року, відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті авансових платежів становить 225,00 грн.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" за №13-92 від 26.12.1992 року оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Згідно вимог статті 14 даного Декрету з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється, зокрема, податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці - за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу і сплаченого податку за минулий рік.
Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.
Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.
У відповідності до частини 4 статті 14 даного Декрету громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
Розділ 4 Декрету Кабінету Міністрів України застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який регулює питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.
Так, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону). Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.
Таким чином, загальна сума самостійно задекларованих зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб складає 886,48 грн.
Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією та довідкою про стан заборгованості за №2112/10/24 від 20.06.2011 року (а.с. 9, 12-13).
Відповідачем, в порушення обов'язку, визначеного вищевказаними нормами Закону, погашення самостійно задекларованих податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 886,48 грн. не здійснено.
Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Аналогічна правова норма кореспондована у підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що несплачене відповідачем податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 886,48 грн., є його податковим боргом, який ним не сплачено.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд дійшов до переконання, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу в розмірі 886,48 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 886 (вісімсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 18.07.2011 року.