15 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/2792/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чабаненко С. В.
при секретаріГуртовій І.О.
за участю:
представника позивача -
представника відповідача - ОСОБА_4
Тубольцевої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТУАЛЬНІ БУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТУАЛЬНІ БУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить: визнати в частині сплати 9075 грн. 00 коп., податку з доходів фізичних осіб з вартості рухомого майна, та штрафних (фінансових) санкцій 18150 грн. 00 коп. нечинними прийняті державною податковою інспекцією у Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська наступні податкові повідомлення-рішення :№ 0003491703/0 від 17.08.2010 р., №0003491703/1 від 12.11.2010р., № 0003491703/2 від 17.12.2010 р., № 0003491703/3 від 28.02.2011 р.
В обгрутування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч діючому законодавству, оскільки вимога відповідача стосується зобов'язання позивача сплатити податок з доходів фізичних осіб та об'єктом оподаткування визначає частину статутного (складеного) фонду, яку засновниками ТОВ «АКТУАЛЬНІ БУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» внесено рухомим майном.
Висновок податкового органу стосовно неправомірності не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з вартості рухомого майна, що внесено до статутного фонду товариства його засновниками в обмін на корпоративні права, позивач вважає таким, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України, законів України «Про господарські товариства» та «Про оподаткування прибутку підприємств».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 05.08.2010 № 2323/23-2/36296890, які стосуються порушення позивачем вимог ст. 8, 9, 17, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Отже, позовні вимоги вважає безпідставними та просив у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09.08.2010 року ТОВ «АБТ» до ДПІ надані заперечення проти акта перевірки від 05.08.2010 № 2323/23-2/36296890, та відповіддю від 06.09.2010р. вищезазначене заперечення, було залишено без задоволення.
На підставі Акту від 05 серпня 2010 р. ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0003491703/0, яке 15.09.2010 р. було оскаржене позивачем, та рішенням від 20.11.2010 р. про розгляд первинної скарги ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська залишено без змін.
26.11.2010 року ТОВ «АБТ» оскаржене податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0003491703/0 до ДПА у Дніпропетровській області. Рішенням від 23.12.2010 року про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська залишено без змін, а скарга без задоволення.
24.12.2010 року позивачем оскаржене податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0003491703/0 до ДПА України. Рішенням від 24.02.2011 року (від 18.02.2011 року №4606/7/25-0315) про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.
Судом також встановлено, що відповідно до акту від 05.08.2010 № 2323/23-2/36296890 планової виїзної перевірки ТОВ «АБТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.01.2009 по 31.03.2010, п.п. 3.5.3 - перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, на підставі наданих первинних документів встановлено факт внесення нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «АБТ» засновниками підприємства ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1, паспорт серія АК №НОМЕР_3 виданий 03.07.1998р. Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області) та ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_2, паспорт серія АК №НОМЕР_4 виданий 04.12.1999р. Новомосковським РВ УМВС України у Дніпропетровській області) на загальну суму 60500,00 грн., а саме: засновником ОСОБА_4 у січні 2009р. внесено рухоме майно на загальну суму 30250,00 грн. (комп'ютер AMD у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 7500,00 грн.; холодильник Reinford у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 19000,00 грн.; факс Panasonik у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 1250,00 грн.; монітор TFT LG у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 2500,00 грн.); засновником підприємства ОСОБА_5 у січні 2009р. внесено рухоме майно на суму 30250,00 грн. (комп'ютер AMD у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 7500,00 грн.; приставна тумба у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 3000,00 грн.; стіл письмовий у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 6500,00 грн.; крісло кожане у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 10500,00 грн.; монітор Samsung у кількості 1 шт. оціночною вартістю - 2750,00 грн.).
Факт передачі майна засновниками до статутного фонду товариства підтверджується протоколом установчих зборів засновників товариства №1 від 13.01.2009р.
Вказаний висновок у акті обґрунтований посиланнями на вимоги ст.ст. 1, 8, 12, 17, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Проте, з таким висновком Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не можна погодитися.
Так, п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового період з різних джерел як на території України, так і за її межами. Згідно п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.
Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.
Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Відповідно до пп. 8.4.11. п. 8.4 ст. 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. При цьому до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
При цьому, згідно пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 цього Закону, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Таким чином, внесок фізичної особи в статутний фонд товариства є придбанням такою фізичною особою права власності на частину статутного фонду товариства, у розмірі його внеску. Інвестування шляхом здійснення внеску в статутний фонд товариства не передбачає переходу права власності на майно цієї фізичної особи іншим особам, тому що учасник (засновник) набуває право власності на це майно у статутному фонді. Тобто, таке інвестування не передбачає переходу права власності на майно від фізичної особи - засновника іншій особі.
Частиною першою ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Цією ж нормою передбачено, що власникові належать
права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, засновник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїми корпоративними правами, в тому числі і шляхом їх відчуження.
Тобто, саме при здійсненні операцій з корпоративними правами особа може отримати дохід, який буде об'єктом оподаткування відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Безпосередньо сам вклад (внесок) не може бути основним фондом, оскільки відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до основних фондів відносяться матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку.
Частиною другою ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Відповідно до ч.2 ст. 715 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Пунктом 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Враховуюче те, що корпоративні права не є товаром в розумінні діючого законодавства, такі права не можуть бути об'єктом договору міни (бартеру).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про невідповідність діючому законодавству оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.2 ст.11 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне прийняти рішення щодо визнання протиправними в частині сплати 9075 грн. 00 коп., податку з доходів фізичних осіб з вартості рухомого майна, та штрафних (фінансових) санкцій 18150 грн. 00 коп. прийняті державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська наступні податкові повідомлення-рішення :№ 0003491703/0 від 17.08.2010 р., №0003491703/1 від 12.11.2010р., № 0003491703/2 від 17.12.2010 р., № 0003491703/3 від 28.02.2011 р.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТУАЛЬНІ БУДІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними в частині сплати 9075 грн. 00 коп., податку з доходів фізичних осіб з вартості рухомого майна, та штрафних (фінансових) санкцій 18150 грн. 00 коп. прийняті державною податковою інспекцією у Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська наступні податкові повідомлення-рішення :№ 0003491703/0 від 17.08.2010 р., №0003491703/1 від 12.11.2010р., № 0003491703/2 від 17.12.2010 р., № 0003491703/3 від 28.02.2011 р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 20.06.2011року.
Суддя С.В. Чабаненко