33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" липня 2011 р. Справа № 7/218-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Мельник О.В. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛІ" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.04.11 р. у справі № 7/218-10
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛІ"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестек"
про стягнення 10853,90 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третіх осіб - не з'явився
В судовому засіданні 19.07.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛІ" 9714,64 грн.
Під час судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛІ" 9714,64 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області 15.04.2011 року у справі № 7/218-10 (суддя Банасько О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "БАЛІ" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 5614,64 грн. відшкодувань нанесених збитків, 58,95 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 136,40 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні витрат на оплату правової допомоги в сумі 4100,00 грн. відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "БАЛІ" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15.04.2011 року у справі № 7/218-10 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Апелянт, послався на те, що позивачем не надано доказів факту спричинення збитків саме внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором; не доведено розміру заподіяної шкоди; між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, відсутній причинно-наслідковий зв'язок та вина відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього зазначив, що при встановленні самого факту пошкодження вантажу, визначення вартості пошкодженого товару були дотримані як вимоги, встановлені чинним законодавством України, так і вимоги Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі -Конвенція).
В судове засідання 21.06.2011 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Рівненський апеляційний господарський суд бере до уваги наступне:
Як вірно з'ясовано місцевим господарським судом у даній справі, 25.08.2010 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та ТзОВ "Бестек" (замовник) укладено договір № 25 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів відповідно до вказівок (інструкцій) та за рахунок замовника. Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення здійснюється перевізником на підставі заявок, оформлених замовником в письмовій формі та направлених за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або переданих представнику Перевізника. При здійсненні міжнародних автомобільних перевезень сторони керуються "Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів" (КДПВ), митною конвенцією "Про договір міжнародного перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП", а також відповідними іншими міжнародними нормативними актами. Згідно п. 4.1 Договору виконавець, крім іншого, має право при необхідності за дорученням і за рахунок коштів замовника залучати транспортні засоби інших підприємств від свого імені.
13.09.2010 року ТзОВ "Бестек" подало фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 заявку на транспортно-експедиційне обслуговування по маршруту - м. Бар (Вінницька область, Україна) - м. Ростов-на-Дону (Росія), вантажовідправник - ВАТ "Барський машинобудівний завод", загальна вартість оплати - 58000,00 руб.РФ., що на дату подання транспортного засобу під завантаження складало 14948,92 грн. згідно офіційного курсу НБУ російського рубля по відношенню до національної валюти України.
13.09.2010 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та ТзОВ "Балі" (перевізник) укладено договір № 36, в п. 1.1 якого зазначено, що вказаний Договір регулює відносини, які виникають при виконанні організації перевезень і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів у міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконання послуг між експедитором та перевізником. Згідно п.5.3 Договору представник Перевізника (водій) має право і зобов'язаний здійснювати контроль завантаження, розміщення, закріплення вантажу з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, збереження вантажу при транспортуванні і виключення перевантаження на вісь, а також перевіряти наявність всіх необхідних супровідних документів на вантаж. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення у вантажовідправника до моменту здачі отримувачу вказаному замовником, незалежно від наявності і цілісності пломби на транспортному засобі, за винятком випадків виникнення пошкоджень або втрати вантажу внаслідок форс-мажорних обставин або якщо була виявлена недостача всередині ящика з оригінальною непошкодженою виробничою упаковкою у випадку прийняття вантажу по ящикам. В рамках вказаного Договору, відповідальність сторін регулюється положенням "Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів" (КДПВ), Правилами перевезень вантажів в Україні, діючим законодавством України і чинним Договором (п.7.1 Договору).
Відповідно до договору № 36 (від 13.09.2010 року) позивачем через засоби електронного зв'язку на електронну адресу відповідача була направлена заявка на здійснення перевезення вантажу, що належав ТОВ "Бестек", м. Ростов-на-Дону, РФ, по маршруту м. Бар, Україна, Вантажовідправник ВАТ "Барський машинобудівний завод", Вантажоотримувач ТзОВ "Бестек". Вартість послуг відповідачем встановлена у розмірі 55000,00 руб. РФ, що на дату прийняття заявки складало 14078,90 грн. згідно офіційного курсу НБУ російського рубля по відношенню до національної валюти України. При цьому в заявці вказано, що частина грошових коштів (6000,00 грн.) оплачується позивачем відповідачу в якості попередньої оплати по факту завантаження. 14.09.2010 року позивачем за платіжним дорученням № 15 від 14.09.2010 року на рахунок відповідача перераховано кошти попередньої оплати в сумі 6000,00 грн. (а.с.21, т.1).
Із наданої в матеріали справи СМR накладної вбачається, що вантаж було доставлено вантажоодержувачу. При цьому вантаж прийнято із пошкодженнями про що складено акт б/н від 20.09.2010 року (графа 24 СМR накладної). 20.09.2010 року комісією у складі працівників ТзОВ "Бестек" та водія відповідача - ОСОБА_2 підписано Акт про виявлення ушкодження (псування) вантажу, в якому вказано, що вантажний автомобіль марки VOLVO, номер ДР НОМЕР_1 з напівпричепом номер ДР НОМЕР_2 прибув із ушкодженим вантажем, а саме: наповнювач соків Ж7-ДНТ-1-6, зійшов з опор, на яких мав знаходитися та розчавив ЗИП та пульт керування наповнювача Ж7-ДНТ-1-6.
23.10.2011 року ТзОВ "Бестек" надіслав вимогу позивачу про відшкодування заподіяних збитків в розмірі 53 500,00 руб.РФ, які складались із вартості пульта керування наповнювача Ж7-ДНТ-1-6 (46000,00 руб.РФ) та логістичних послуг (7500,00 руб.РФ), що на дату виставлення претензії складало 13771,97 грн., а також відмову щодо оплати послуг з доставки вантажу. Розмір збитків вказаний в претензії підтверджується рахунками № 368 від 21.10.2010 року та № 1008 від 22.10.2010 року. Як вбачається із матеріалів справи, заявлена ТзОВ "Бестек" претензія позивачем на оспорювалась, в зв'язку з чим вказана в претензії сума збитків (53500,00 руб.РФ) була утримана ТзОВ "Бестек" із суми винагороди позивача належної останньому до сплати за договором від 25.08.2010 року та заявкою від 13.09.2010 року (58000,00 руб.РФ). Різниця в сумі збитків та винагороди (58000,00-53500,00=4500,00) була сплачена ТОВ "Бестек" на рахунок позивача, що підтверджується випискою банківської установи. Як вбачається із позовної заяви заявляючи позов про стягнення збитків в сумі 6753,90 грн. позивач обгрунтовуючи їх розмір вказував на сплату відповідачу 6000,00 грн. в якості попередньої оплати та суму неотриманої винагороди за організацію перевезення в сумі 3000,00 руб.РФ (різниця між сумою оплати в заявці ТОВ "Бестек" адресованій позивачу (58000,00 руб.РФ) та сумою оплати в заявці позивача адресованій відповідачу (55000,00 руб.РФ)), що на дату подання транспортного засобу під завантаження (14.09.2010 року) складало 773,22 грн. Заява про зменшення розміру позовних вимог з 6753,90 грн. до 5614,64 грн. мотивована сплатою ТОВ "Бестек" 4500,00 руб.РФ і саме на вказану суму в еквіваленті зменшив розмір заявлених до стягнення збитків позивач (4500,00 руб.РФ=1139,26 грн. станом на дату перерахування коштів -29.11.2010 року).
В зв'язку з порушенням свого права у вигляді майнових втрат позивач звернувся за його захистом до господарського суду з відповідним позовом.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Беручи до уваги зміст договору від 25.08.2010 року № 25 укладеного між ТОВ "Бестек" та позивачем, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини змішаного характеру регулювання яких здійснюється главами 64 "Перевезення", 65 "Транспортне експедирування", ст.ст. 908-935 ЦК України, Главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів", ст.ст. 306-316 ГК України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" тощо. Погоджується колегія суддів і з висновками про те, що відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством. Договір від 13.09.2010 року № 36, укладений між позивачем та відповідачем, з огляду на його зміст, права та обов'язки сторін, є договором перевезення незважаючи на застосування сторонами в його тексті дефініцій характерних для регулювання правовідносин по транспортному експедируванню (експедитор). При цьому відправником у договорі перевезення може бути як власник вантажу, так і особа, наділена власником вантажу відповідними повноваженнями щодо відправлення вантажу (в даному випадку ТзОВ "Бестек" як власник вантажу уповноважило позивача здійснити організацію його перевезення).
Зі змісту ст.ст. 920, 924 ЦК України, ч. 2 ст. 308, ч.ч. 1, 3-5 ст. 314 ГК України вбачається, що загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника). Тобто, перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.
Місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що фактично перевезення здійснювалось в міжнародному сполученні (відправлення - Україна, отримання - Росія) в зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року до якої Україна приєдналась 01.08.2006 року.
Згідно приписів ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 3 Конвенції встановлено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст. 4 Конвенції). Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.
Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну (ст. 8 Конвенції).
Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (ст.9 Конвенції).
Як вбачається із матеріалів справи графа 18 СМR накладної "Зауваження та застереження перевізника" є незаповненою, в той час при прийнятті вантажу вантажоодержувач в графі 24 СМR накладної "Вантаж одержано" вказав на пошкодження вантажу.
Згідно приписів ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Згідно ст.18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у п. 4 ст. 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.
Відповідно до Конвенції ООН про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 10.05.1956 року, відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків, коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що позивачем доведено згідно ст. 33 ГПК України в установленому порядку наявність (а відповідачем не спростовано відсутність) повного складу цивільного правопорушення вчиненого ТзОВ "БАЛІ", а саме: протиправна бездіяльність, яка полягає в тому, що відповідач при прийнятті вантажу до перевезення не виконав вимоги п. 5.3 Договору від 13.09.2010 року (щодо контролю за завантаженням, розміщенням вантажу) та не вказав при цьому своїх зауважень; шкідливий результат такої поведінки (збитки), які полягають у пошкодженні вантажу та неотриманні позивачем доходів; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відповідачем, незважаючи на презумпцію його вини, не надано безспірних та беззаперечних доказів, які б спростував відсутність його вини у пошкодженні вантажу. З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному сумі 5614,64 грн.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не дослідив розмір шкоди, спростовується матеріалами справи та вищевикладеним. Надані перевізником таходиски свідчать лише про дотримання під час здійснення перевезення Правил перевезення та Правил дорожнього руху, та не є доказом, який спростовує вину водія.
Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів зазначає, що місцевим судом правомірно відмовлено у задоволені вимог про відшкодування 4100 грн. витрат на оплату правової допомоги, оскільки надані позивачем розписки від 20.11.2010 року та від 28.11.2010 року про одержання ОСОБА_3 від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 4100 грн. не можуть вважатись належними доказами понесення витрат на оплату правової допомоги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 15.04.2011року у справі № 7/218-10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати покладаються на апелянта згідно зі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛІ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 15.04.2011 року у справі № 7/218-10 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.