01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.07.2011 № 20/12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів:
при секретарі
судового засідання : Загрунній Л.І.
за участі представників:
позивача: ОСОБА_1 - дов № 1865 від 19.03.2010 р.;
відповідача: ОСОБА_2 - дов. № Д-028/2010 від 01.07.2011 р.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2011
у справі № 20/12 (Суддя Палій В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Державного зовнішньоторгівельного та інвестиційного підприємства „Промоборонекспорт”
про стягнення страхового відшкодування 16 488,85 грн.
29.12.2010 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Державного зовнішньоторгівельного та інвестиційного підприємства „Промоборонекспорт” про відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі Договору про відступлення права вимоги від 20.08.2009 р. № 00108.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2011 р. № 20/12 у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивоване на тому, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача не існувало, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16 488,85 грн., стягнення якого є предметом розгляду справи № 20/12.
Не погоджуючись із Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2011 р. № 20/12, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просив скасувати дане Рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована на тому, що суд першої інстанції позбавив скаржника права на звернення до суду для захисту його законних прав та інтересів. За оцінкою скаржника, ним було надано суду першої інстанції докази звернення до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 р. № 20/12 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на Рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2011 р. № 20/12 повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Постановою ВГСУ від 23.05.2011 № 20/12 Ухвалу КАГС від 30.03.2011 № 20/12 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду на розгляд зі стадії прийняття апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями справа № 20/12 призначена до розгляду у наступному складі: головуючий-суддя Ільєнок Т.В. (доповідач), суддів Шипко В.В., Борисенко І.В.
Ухвалою КАГС від 09.06.2011 р. № 20/12 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.07.2011 р.
01.07.2011 р. через відділ документального забезпечення КАГС представником відповідача надано заперечення на апеляційну скаргу, якими у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити з мотивів її необґрунтованості та безпідставності.
У судовому засіданні від 05.07.2011 р. на підставі ст. 77 ГПУ України оголошувалася перерва до 19.07.2011 р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/3/3 від 19.07.2011 р. було змінено склад колегії: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., суддів Шипко В.В., Борисенко І.В. яка розглядала справу № 20/12 на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., суддів Шипко В.В., Лосєв А.М.
В судовому засіданні від 19.07.2011 р. представники ФОП ОСОБА_3 та Державного зовнішньоторгівельного та інвестиційного підприємства „Промоборонекспорт” надавали усні пояснення по суті спору.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, Рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2011 № 20/12 залишити без змін, з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 р. у м. Києві на вул. Бубнова, 6/6 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля Toyota Camry, державний номер АА0603ЕР, яким керував ОСОБА_4 (власник -ДЗІП “Промоборонекспорт”) та автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, яким керував ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ГУ в м. Києві Управління державної автомобільної інспекції №8829 від 09.01.2008 р.
Автомобіль Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску належить на праві власності ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Голосіївського районного суду м. Києва №3-749/08 від 17.01.2008 р.
У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, 2007 р. випуску, що належить ОСОБА_5
Відповідно до Звіту №0064 про оцінку автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, матеріальний збиток, завданий власнику Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 928,20 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що пошкоджений автомобіль був застрахований у ЗАТ “СК “Галактика” на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) №01/01-026-00917 від 17.04.2007 р., з терміном дії з 13.11.2006 р. по 07.09.2008 р. Страхувальником виступає ОСОБА_5, вигодонабувачем -ВАТ “Державний ощадний банк України”.
28.12.2007 р. ЗАТ “СК “Галактика” звернулося до ВАТ “Державний ощадний банк України” з листом №02-5/938 від 28.12.2007р. щодо надання інформації, чи не заперечує ВАТ “Державний ощадний банк України” проти виплати страхового відшкодування на користь виконавця ремонтних робіт автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1.
У відповідь ВАТ “Державний ощадний банк України” листом №21-28/137 від 09.01.2008 р. повідомило, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування на рахунок виконавця ремонтних робіт.
Матеріалами справи підтверджується також і те, що згідно страхового акта №0825/08 від 20.02.2008р. ЗАТ „СК “Галактика”, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатило виконавцю ремонтних робіт автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, суму страхового відшкодування в розмірі 16 448,85рн., що підтверджується платіжним дорученням №617 від 12.03.2008р.
При прийнятті оскаржуваного в апеляційному порядку Рішення Господарський суд м. Києва керувався наступним.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частина 1 статті 1188 ЦК України встановлює, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частина 2 статті 1187 ЦК України встановлює, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речеве право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).
Судом першої інстанції також вірно встановлено і те, що водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із відповідачем. Відповідач є власником автомобіля Toyota Camry, державний номер АА0603ЕР, що відповідачем не заперечується.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).
Отже, як вище встановлено місцевим господарським судом, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія відповідача, що підтверджено Постановою Голосіївського районного суду міста Києва №3-749/08 від 17.01.20008р. (копія постанови знаходиться у матеріалах справи). Таким чином, до ЗАТ “СК “Галактика” перейшло в межах суми 16 448,85 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
20.08.2009 р. між ЗАТ „СК “Галактика” (довіритель), та ФОП ОСОБА_3 (повірений), укладено Договір про відступлення права вимоги № 00108, відповідно до умов якого ЗАТ СК “Галактика” передало позивачу, а позивач прийняв право вимоги, що належить ЗАТ СК “Галактика”, та набув право регресу за справами, вказаними у Додатку №1 до цього Договору.
За Договором про відступлення права вимоги, позивач одержує право (замість довірителя) зворотної вимоги (регресу) до осіб, винних у заподіянні збитків довірителю за справами, вказаними у Додатку №1 до цього Договору, в розмірі виплаченого відшкодування довірителем. (п.1.2 Договору про відступлення права вимоги).
Так, згідно Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги (міститься в матеріалах справи) до позивача перейшло право регресної вимоги, зокрема, щодо страхового відшкодування, виплаченого на підставі Договору страхування №01/01-026-00917 від 17.04.2007 р., страхувальником в якому є ОСОБА_5, та на підставі якого ЗАТ СК “Галактика” виплатило страхове відшкодування в розмірі 16 448,85грн.
Відповідно до п.1.3 Договору за цим Договором повірений набуває право вимагати від осіб, винних у заподіянні збитків довірителю відшкодування шкоди шляхом, обраним самим повіреним без письмового узгодження із довірителем.
Саме на підставі вищевикладеного позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною вимогою стягнути з відповідача на свою користь 16 448,85грн. -страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 цього ж кодексу встановлений порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, підставою для звернення з позовом до суду є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Керуючись вищенаведеним Господарський суд м. Києва зазначив, що оскільки між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин, які б вказували на існування у відповідача перед позивачем певних обов'язків, як то, сплата страхового відшкодування, тощо, які не виконані відповідачем, відтак, позивач повинен довести, що його право є порушеним відповідачем та потребує захисту у суді, а саме, надати суду докази звернення до відповідача із вимогою у відповідності до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України про сплату страхового відшкодування в порядку регресу. При цьому, до вимоги повинні були бути додані документи, які підтверджують понесення таких витрат. А враховуючи, що позивач у даній справі набув право вимоги до відповідача на підставі Договору уступки права вимоги, то до такої вимоги повинні бути додані документи на підтвердження правових підстав позивача на звернення з вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Зазначене обґрунтовується тим, що до одержання відповідачем документів від позивача на підтвердження правових підстав позивача на звернення з вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, відповідач не знав і не повинен був знати про уступку права вимоги, яка здійснена ЗАТ “СК “Галактика” на користь позивача. Відповідно, після вимоги уповноваженої особи відповідач має право, за наявності підстав, добровільно у передбачений законом строк виконати вимогу уповноваженої особи.
На виконання вимоги ухвали суду першої інстанції позивач надав, як доказ звернення до відповідача з вищезазначеною вимогою, фіскальний чек поштової установи № 9569 від 13.01.2011 р. та опис вкладення у цінний лист від 13.01.2011 р. Згідно зазначеного опису вкладення у цінний лист позивачем також було надіслано на адресу відповідача Договір уступки права вимоги та Додаток №1 до цього Договору.
При прийнятті оскаржуваного Рішення Господарський суд м. Києва керувався також наступним.
Позивач звернувся з позовом до місцевого суду 29.12.2010 р. (згідно штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва). А тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача не існувало, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16 448,85грн., стягнення якого, в свою чергу, є предметом розгляду даної справи.
Відтак, станом на момент звернення позивача до суду, в останнього не виникло права на таке звернення. При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що право на звернення з позовом до суду повинно виникати до моменту такого звернення до суду, а не під час розгляду справи в суді.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем прав та інтересів позивача, що є підставою для судового захисту, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та таким що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на вищевикладене.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити і те, що укладений між ЗАТ „СК “Галактика” (довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (повірений) Договір про відступлення права вимоги № 00108 від 20.08.2009 р., за своїм змістом є Договором про відступлення права регресних вимог до відповідача - Державного зовнішньоторгівельного та інвестиційного підприємства „Промоборонекспорт”, що протирічить принципам та загальним засадам законодавства у сфері ліцензійної діяльності. Оскільки, право на виплату страхового відшкодування в порядку регресу належить виключно організації (установі) - ліцензіату, тобто суб'єкту господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, якою у даному випадку є страхова діяльність.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2011 р. № 20/12 залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р. № 20/12 набирає законної сили з дня її прийняття.
Матеріали справи № 20/12 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р. № 20/12 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.
Головуючий суддя
Судді