01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.07.2011 № 48/100
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нодексепт»: представник - не з'явився;
від Державного агентства резерву України: представник - ОСОБА_1 - за довіреністю;
від Державного підприємства «Укрресурси»: представник - Дронь П.В.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампер Груп»: представник - не з'явився;
від Державного підприємства «Укррезерв»: представник - ОСОБА_2 - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України)
на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2011 року
у справі № 48/100(суддя: Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нодексепт»
до 1. Державного комітету України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України)
2. Державного підприємства «Укрресурси»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Державне підприємство «Укррезерв»
про зобов'язання вчинити певні дії
та за зустрічним
позовом Державного підприємства «Укрресурси»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нодексепт»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампер Груп»
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" (надалі -"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі -"Комітет") та Державного підприємства "Укрресурси" (надалі -"Підприємство") про зобов'язання вчинити певні дії, а саме здійснити передачу розпоряджень (нарядів) на відпуск з державного резерву зерна пшениці 3 класу у кількості 6 999,65 тонн та 4 класу у кількості 1 019,737 тонн, право вимоги виконання якого набуто Товариством на підставі договору про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 р..
Заперечуючи проти позову, Державне підприємство "Укрресурси" звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Товариства та ТОВ "Крампер Груп" про визнання договору недійсним про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 р., укладеного між Товариством та ТОВ "Крампер Груп", у зв'язку з його невідповідністю нормам чинного законодавства України, оскільки він укладений: під впливом обману; після порушення справи про банкрутство ТОВ "Крампер Груп"; за відсутністю у ТОВ "Крампер Груп" ліцензії на надання фінансових послуг. За таких обставин позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання такого договору недійсним..
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2011 у справі №48/100 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" в частині заявлених вимог до Державного комітету України з державного матеріального резерву було задоволено повністю. В задоволенні первісного позову в частині заявлених вимог до Державного підприємства "Укрресурси" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Укрресурси" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
Заперечуючи проти рішення суду, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що зважаючи на те, що фактична наявність зерна у державному резерві наблизилась до рівня незнижуваного запасу, Держкомрезерв свої зобов'язання за договорами виконав частково і в свою чергу дав доручення ДП «Укрресурси» вжити дії щодо припинення дії договору купівлі - продажу зерна з ТОВ «Крампер Груп», тому відповідні розпорядження (наряди) на відпуск зерна державного резерву Комітетом видані не були.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 було порушено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного матеріального резерву, матеріали справи призначені до розгляду.
Ухвалою суду від 01.06.2011 було задоволено клопотання представника ДП “Укррезерв” та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП “Укррезерв”.
29.06.11 представником ТОВ „Нодексепт” подано клопотання в порядку ст.25 ГПК України про заміну відповідача Державного комітету України з державного матеріального резерву на правонаступника Державне агентство резерву України в зв'язку із реорганізацією останнього згідно Указів Президента України від 09.12.2011 №1085/2010, від 13.04.2011 №463/2011.
Указом Президента України від 09.12.2011 №1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” було створено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву.
Згідно п.5 вказаного Указу, утворені центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Указом Президента України від 13.04.2011 №463/2011 затверджено Положення про Державне агентство резерву України, визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 07.08.2001 №603 „Про Державний комітет України з державного матеріального резерву”.
Статтею 25 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації(злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Враховуючи зазначене, колегія задовольняє клопотання ТОВ „Нодексепт”, та здійснює заміну відповідача у відповідності до ст.25 ГПК України Державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника Державне агентство резерву України.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (в справі наявні поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження).
В судове засідання від 20.07.2011 року не з'явилися представники ТОВ „Нодексепт”, ТОВ «Крампер Груп», про причини своєї неявки суд не повідомили.
Матеріали справи свідчать про те, що в судових засіданнях від 01.06.11, 29.06.2011 від ТОВ „Нодексепт” був присутнім представник Нагула О.О., який надавав суду пояснення з приводу заявленого позову та поданої апеляційної скарги.
Заслухавши думку інших представників сторін, колегія приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представників ТОВ „Нодексепт”, ТОВ «Крампер Груп».
Розглянувши апеляційну скаргу, надані відзиви, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне.
16.07.2009 р. між Комітетом та Підприємством було укладено договір доручення №69/юр-2009 (надалі -"Договір доручення"), відповідно якого з урахуванням додаткової угоди від 09.09.2009 р. Підприємство зобов'язалося вчинити від імені і за рахунок Комітету юридичні та інші дії, направлені на організацію проведення аукціону, за результатами проведення якого укласти з переможцями відповідні угоди на реалізацію матеріальних цінностей та здійснити передачу переможцю аукціону нарядів на отримання матеріальних цінностей з державного резерву за актами приймання-передачі, а Комітет зобов'язався видавати наряди на відпуск матеріальних цінностей з державного резерву.
23.11.2009 р. між Підприємством, яке діяло від імені Комітету на підставі Договору доручення, (сторона -1) та ТОВ "Крампер Груп" (сторона -2) було укладено попередні договори №4-2041 та №4-2043 (надалі -"Попередні договори").
Пунктами 1.1, 1.2 Попередніх договорів встановлено, що предметом договорів є укладення стороною -2 договорів купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву на аукціоні за лотами №4400, №4399, перший етап якого відбудеться 27.11.2009 р. відповідно до оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 06.11.2009 р. №206 (далі -Основні договори) на умовах та у формі визначених Комітетом відповідно до вимог Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1078. Сторона -2 зобов'язується укласти Основні договори протягом 5-ти робочих днів з дати визначення її переможцем аукціону та оформлення відповідного протоколу комісії Комітету.
На виконання умов Попередніх договорів ТОВ "Крампер Груп" перерахувало на користь Підприємства грошові кошти у розмірі 25 025 000,00 грн. в якості гарантійного внеску за лот №4400 та у розмірі 46 020 000,00 грн. за лот №4399, що підтверджується платіжними дорученнями №076 та №075 від 25.11.2009 р.
Рішеннями комісії Комітету щодо проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, оформлених протоколом №153/зерно від 27.11.2009 р., вирішено визнати переможцем по лотам №4399 та №4400 ТОВ "Крампер Груп" та реалізувати переможцю матеріальні цінності, а саме: пшеницю 3 класу у кількості 156 000,000 тонн загальною вартістю 71 760 000,00 грн. та пшеницю 4 класу у кількості 91 000,000 тонн загальною вартістю 40 950 000,00 грн. (надалі -"Пшениця").
За результатами проведення вказаного аукціону 27.11.2009 р. між Підприємством, яке діяло від імені Комітету на підставі Договору доручення, (продавець) та ТОВ "Крампер Груп" (покупець) було укладено договори №1-2043 та №1-2041 (надалі -"Договір 1" та "Договір 2" відповідно, а разом "Договори").
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договорів продавець продає, а покупець купує матеріальні цінності державного резерву, на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 (далі -матеріальні цінності). Франко-склад, ціна, кількість та номенклатура (асортимент) матеріальних цінностей вказані в додатках до даних договорів. Вартість матеріальних цінностей, які реалізуються відповідно до Договорів складає: 71 760 000,00 грн. за Договором 1 та 40 950 000,00 грн. за Договором 2.
Додатками №1 до Договорів сторонами погоджено ціну, вартість, кількість та номенклатура (асортимент) матеріальних цінностей, які продаються з комбінатів хлібопродуктів системі Комітету, а саме:
- за Договором 1: пшениця 3 класу по 2007 р. включно у кількості 156 000,000 тонн, ціною за одиницю -460,00 грн., загальною вартістю 71 760 000,00 грн.;
- за Договором 2: пшениця 4 класу по 2007 р. включно у кількості 91 000,000 тонн, ціною за одиницю -450,00 грн., загальною вартістю 40 950 000,00 грн.
Положеннями п.п 3.1-3.3 Договорів встановлено, що протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Договорів (крім останнього робочого дня місяця) покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% (сто відсотків) загальної вартості матеріальних цінностей, вказаної в п. 2.1 Договорів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у реквізитах Договорів. Грошові кошти, внесені покупцем на рахунок продавця в якості гарантійних внесків, вважаються забезпеченням виконання Договорів з моменту їх укладення. Грошові кошти, які внесені покупцем у якості забезпечення виконання Договорів, не є завдатками, визначеними ст.ст. 570, 571 Цивільного кодексу України. За умови належного виконання покупцем умов Договорів, грошові кошти, внесені покупцем у якості забезпечення виконання Договорів, зараховуються в рахунок оплати вартості матеріальних цінностей.
Згідно із п.п. 4.2, 4.3 Договорів протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання продавцем грошових коштів на умовах і в розмірі вказаному в п.п. 2.1, 3.1 Договорів, покупець отримує у продавця розпорядження Держкомрезерву України на відпуск матеріальних цінностей державного резерву (далі -розпорядження). Зобов'язання продавця щодо поставки матеріальних цінностей вважаються виконаними з моменту передачі покупцю розпорядження.
Відповідно до п. 4.4 Договорів право власності на матеріальні цінності, а також ризик їх випадкової втрати чи пошкодження переходять до покупця з моменту передачі йому розпорядження. Факт передачі розпорядження покупцю підтверджується актом приймання-передачі розпорядження, який підписується під час його передачі.
Пунктом 7.1 Договорів встановлено, що строк дії Договорів встановлюється з дати його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договорів у період їх дії ТОВ "Крампер Груп" перераховувало на користь Підприємства грошові кошти, а Підприємство передавало ТОВ "Крампер Груп" розпорядження Держкомрезерву України на відпуск матеріальних цінностей державного резерву -пшениці класу 3 та пшениці класу 4.
04.06.2010 р. між ТОВ "Крампер Груп" (первісний кредитор) та Товариством (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 (надалі -"Договір відступлення").
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредиторові, що виникло за договором купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 р. та договором купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 р., укладеними між ТОВ "Крампер Груп" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (в особі Державного підприємства "Укрресурси") (боржник). За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань за Договорами, у тому числі: отримання (стягнення) грошових коштів у сумі 3 678 720,65 грн.; поставки товару (зерна пшениці) за Договорами; стягнення штрафних санкцій.
Повідомленням про відступлення прав вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 р. ТОВ "Крампер Груп" було повідомлено Комітет та Підприємство про відступлення права вимог за Договорами на користь Товариства.
Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача за первісним позовом, обов'язку Комітету та Підприємства поставити пшеницю класів 3, 4 за Договорами на загальну суму 3 678 720,65 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішеннями комісії Комітету щодо проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, оформлених протоколом №153/зерно від 27.11.2009 р., вирішено визнати переможцем по лотам №4399 та №4400 ТОВ "Крампер Груп" та реалізувати переможцю матеріальні цінності, а саме: пшеницю 3 класу у кількості 156 000,000 тонн загальною вартістю 71 760 000,00 грн. та пшеницю 4 класу у кількості 91 000,000 тонн загальною вартістю 40 950 000,00 грн.
За результатами проведення вказаного аукціону на виконання умов Договору доручення 27.11.2009 р. між Підприємством та ТОВ "Крампер Груп" було укладено Договори.
За змістом Договорів Підприємство, діючи від імені Комітету, зобов'язалося поставити ТОВ "Крампер Груп" спірні матеріальні цінності шляхом передачі виданих Комітетом розпоряджень на їх отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Отже, згідно укладених Договорів постачальником є Комітет, а покупцем ТОВ "Крампер Груп".
Договори є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами сплата ТОВ "Крампер Груп" на користь Підприємства (Комітету) грошових коштів та наявність зобов'язання Комітету (Підприємства) поставити позивачу за первісним позовом пшеницю 3 класу у загальній кількості 6 999,65 тонн на суму 3 219 839,00 грн. та пшеницю 4 класу у загальній кількості 1 019,737 тонн на суму 458 881,65 грн., яка оплачена покупцем за Договорами.
Наведені обставини визнаються Підприємством в зустрічному позові та відображені в відомостях взаєморозрахунків з контрагентами, доданими до зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 4.2 Договорів, зобов'язання відповідача 1 за первісним позовом по поставці ТОВ "Крампер Груп" пшениці шляхом видачі відповідних розпоряджень (нарядів) та передачі їх Підприємством ТОВ "Крампер Груп" мало бути виконане на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання грошових коштів.
Таким чином, має місце прострочення виконання Комітетом зобов'язання за Договорами в частині поставки на користь ТОВ "Крампер Груп" пшениці класу 3 у загальній кількості 6 999,65 тонн на суму 3 219 839,00 грн. та пшениці класу 4 у загальній кількості 1 019,737 тонн на суму 458 881,65 грн. (всього -3 678 720,65 грн.), строк виконання якого на момент розгляду справи настав.
Посилання Комітету в апеляційній скарзі на те, що фактична наявність зерна пшениці у державному резерві наблизилась до рівня незнижувального запасу, а відтак відсутні підстави для поставки Пшениці, колегією відхиляються з огляду на недоведеність Комітетом даного факту та ненадання належних в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів. Крім того, зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань.
Повернення Комітетом на користь Підприємства (свого довірителя) 220 000,00 грн. в якості погашення заборгованості за неотриманні матеріальні цінності не спростовує висновку суду першої інстанції про наявність зобов'язання по поставці спірної пшениці, адже таке повернення не створює прав чи обов'язків для покупця за Договорами (ТОВ "Крампер Груп") та не змінює умови Договорів, якими не передбачено права відмови від Договорів шляхом повернення коштів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у Комітету зобов'язання по поставці пшениці класу 3 у загальній кількості 6 999,65 тонн та пшениці класу 4 у загальній кількості 1 019,737 тонн на загальну суму 3 678 720,65 грн. на підставі Договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
04.06.2010 р. ТОВ "Крампер Груп" на підставі Договору відступлення передало Товариству право вимоги виконання зобов'язань за Договорами, у тому числі: отримання (стягнення) грошових коштів у сумі 3 678 720,65 грн.; поставки товару (зерна пшениці) за Договорами; стягнення штрафних санкцій.
Про відступлення права вимоги відповідачів було повідомлено повідомленням про відступлення прав вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 р.
Таким чином, спірне право вимоги від Комітету та Підприємства поставки пшениці 3 класу у загальній кількості 6 999,65 тонн та пшениці 4 класу у загальній кількості 1 019,737 тонн на загальну суму 3 678 720,65 грн. перейшло до Товариства.
Твердження позивача за зустрічним позовом про недійсність Договору відступлення судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою для недійсності Договору відступлення позивач за зустрічним позовом вказує на: відсутність на момент укладення оскаржуваного договору у ТОВ "Крампер Груп" права займатися підприємницькою діяльністю у зв'язку із порушенням господарським судом міста Києва справи про його банкрутство; відсутність у Товариства ліцензії на надання фінансових послуг; вчинення Договору відступлення внаслідок введення в оману.
По-перше, суд не вбачає правових підстав недійсності Договору відступлення у зв'язку із порушенням справи про банкрутство однієї із сторін такого договору, а Підприємством не наведено жодної норми чинного законодавства України, яка б передбачала заборону ТОВ "Крампер Груп" укладати договори відступлення права вимоги після порушення справи про банкрутство.
По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Позов про визнання правочину недійсним за вказаною статтею може бути поданий самою юридичною особою, яка його вчинила, її контрагентами, учасниками (акціонерами) юридичної особи, органами, які здійснюють контроль за діяльністю юридичної особи, іншими заінтересованими особами, права чи законні інтереси яких порушені такими правочинами.
Відповідно до преамбули Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Положеннями ч. 7 ст. 20 вказаного Закону визначено, що контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Судом не встановлено факту порушення ТОВ "Крампер Груп" та Товариством суб'єктивного цивільного права Підприємства під час вчинення Договору відступлення, а доказів того, що позивач за зустрічним позовом є органом, який наділений повноваженнями контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства, матеріали справи не містять.
Крім того, за змістом Глави 73 Цивільного кодексу України відсутні підстави вважати обов'язковою наявність ліцензії на укладення договору відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 р.
По-третє, відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Положеннями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
З огляду на наведені норми, в яких врегульовані правовідносини сторін договору, укладеного під впливом обману, право вимоги визнання його недійсним має сторона такого договору, яка діяла під впливом обману.
Судом не встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не доведено, що під час вчинення спірного правочину будь-яка із його сторін діяла під впливом обману.
Позивач за зустрічним позовом не є стороною Договору відступлення, а відтак ним не набуто права оспорювання дійсності спірного правочину на підставі положень ст. 230 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009 р. у справі № 2/290-11/124-08-3334.
Крім того, посилання Підприємства на завищення зобов'язань Комітету, які виникли за Договором 2, що передані за Договором відступлення, є безпідставним, оскільки із змісту п.п. 1.1, 1.2 Договору відступлення, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, вбачається, що первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за обома Договорами, загальна ціна якої становить 3 678 720,65 грн., а не лише за Договором 2, заборгованість за яким становить 458 881,65 грн.
З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом належними та допустимими засобами доказування не довів наявності обставин з якими приписи ст.ст. 203, 230 Цивільного кодексу України передбачають недійсність Договору відступлення, а тому колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи, що судом встановлено наявність заборгованості Комітету по поставці Пшениці за Договорами та чинність Договору відступлення, то Комітет зобов'язаний поставити на користь Товариства Пшеницю у визначений Договорами спосіб.
За змістом Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 664 Цивільного кодексу України та п.п. 4.2-4.4 Договорів поставка Комітетом пшениці відбувається шляхом видачі відповідних розпоряджень (нарядів).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Комітет обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, первісні позовні вимоги Товариства в частині зобов'язання Комітету поставити зерно пшениці 3 класу у кількості 6 999,65 тонн та зерно пшениці 4 класу у кількості 1 019,737 тонн шляхом видачі розпоряджень (нарядів) на відпуск з державного резерву матеріальних цінностей, є правомірними та обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції про їх задоволення є таким, що відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог щодо зобов'язання Підприємства передати за актом приймання-передачі Товариству розпоряджень (нарядів) на відпуск з державного резерву зерна Пшениці , з огляду на наступне.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд відзначає, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту своїх прав та інтересів, що викладений в п. 4 прохальної частини первісного позову (вимога про зобов'язання Підприємства передати розпорядження на отримання спірної пшениці), охоплюється вимогами, викладеним в п.п. 2, 3 (зобов'язання Комітету поставити зерно пшениці шляхом видачі відповідних розпоряджень безпосередньо Товариству).
Тобто, фактично Товариство просить зобов'язати двох осіб (Комітет та Підприємство) вчинити одну і ту ж саму дію, наслідок якої є отримання Товариством розпоряджень (нарядів) на отримання спірної пшениці.
Судом встановлено, що у відносинах, які виникли між сторонами на підставі Договорів щодо поставки Пшениці зобов'язальною стороною є Комітет та встановлено його обов'язок по поставці на користь Товариства пшениці 3 класу у загальній кількості 6 999,65 тонн та пшениці 4 класу у загальній кількості 1 019,737 тонн на загальну суму 3 678 720,65 грн. шляхом видачі відповідних розпоряджень (нарядів).
За таких обставин, підстави для задоволення первісного позову в частині вимог до Підприємства у суду відсутні.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2011 року у справі №48/100 залишити без змін.
3. Матеріали справи №48/100 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий суддя
Судді