01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.07.2011 № 4/127
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
сторін
позивача - не з'явилися;
відповідача - Шніпова М.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип»
на рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2011
у справі № 4/127 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива експо»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип»
про стягнення 191266,28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива експо» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип» (далі - відповідач) 180 283,33 грн. основного боргу, 1297,68 грн. 3% річних, 3199,47 грн. втрат від інфляції, 6485,81 грн. пені, а всього 191 266,29 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 26 від 03.03.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2010 порушено провадження у справі № 4/127.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2011 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 180283,68 грн. основного боргу, 6485,81 грн. пені, 1297,68 грн. 3% річних, 3049,21 грн. втрат від інфляції. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2011 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в повному обсязі та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 4/127.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2011 у справі № 4/127 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В засідання суду, призначене на 26.07.2011, представники позивача вдруге не з'явилися, хоча були повідомлені про час і місце судового розгляду.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду справи, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Між сторонами 03.03.2008 був укладений договір купівлі - продажу № 26 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати продовольчі товари, з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу (ст. 655 ЦК України), за умовами якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах виконання укладеного між сторонами договору, відповідно до видаткових накладних від 11.05.2010 № НЭ-ЧИБ000692 на суму 11627,53 грн., від 29.05.2010 № НЭ-ЧИБ000850 на суму 9918,36 грн., від 29.05.2010 № НЭ-ЧИБ000851 на суму 9455,23 грн., від 05.07.2010 № НЭ-ЧИБ001121 на суму 7087,06 грн., від 05.07.2010 № НЭ-ЧИБ001122 на суму 5451,55 грн., від 01.08.2010 № НЭ-ЧИБ001317 на суму 2803.82 грн., від 01.08.2010 № НЭ-ЧИБ001321 на суму 3134,35 грн., від 05.08.2010 № НЭ-ЧИБ001327 на суму 3097,45 грн., від 05.08.2010 № НЭ-ЧИБ001326 на суму 2803,82 грн., від 14.09.2010 № НЭ-ЧИБ001625 на суму 10129,27 грн., від 14.09.2010 № НЭ-ЧИБ001626 на суму 12789,10 грн., від 29.09.2010 № НЭ-ЧИБ001752 на суму 9614,41 грн., від 29.09.2010 № НЭ-ЧИБ001753 на суму 5333,11 грн., від 13.10.2010 № НЭ-ЧИБ001859 на суму 14114,82 грн., від 13.10.2010 № НЭ-ЧИБ001862 на суму 4888,42 грн., від 28.10.2010 № НЭ-ЧИБ001979 на суму 11920,73 грн., від 28.10.2010 № НЭ-ЧИБ001981 на суму 5999,92 грн., від 11.11.2010 № НЭ-ЧИБ002093 на суму 11111,65 грн., від 11.11.2010 № НЭ-ЧИБ002094 на суму 8817,01 грн., від 11.12.2010 № НЭ-ЧИБ002305 на суму 13142,26 грн., від 11.12.2010 № НЭ-ЧИБ0023 06 на суму 10707,01 грн., від 25.12.2010 № НЭ-ЧИБ002443 на суму 8573,44 грн., від 25.12.2010 № НЭ-ЧИБ002444 на суму 11314,50 грн. позивач поставив відповідачу товар (кондитерські вироби) на загальну суму 193834,82 грн.
За змістом п. 4.2 Договору відповідач зобов'язаний по накладних провести повний розрахунок за отриману продукцію не пізніше 20 банківських днів з дати її отримання; але прийняті на себе зобов'язання стосовно своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар виконав частково та невчасно.
З Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2010 по 30.11.2010, підписаного повноважними посадовими особами та скріпленого печатками позивача та відповідача, вбачається, що заборгованість останнього станом на 30.11.2010 становила 193546,12 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач не оплатив товар у встановлений Договором строк, 01.12.2010 позивач надіслав відповідачу претензію № 19/3ю про погашення заборгованості за Договором.
У відповідь на претензію відповідач не заперечив про отримання товару за договором та повідомив позивача, що кожен тиждень буде брати товар на певну суму, та оплачувати на п'ять тисяч гривень більше в рахунок раніше отриманого товару.
11.12.2010 та 25.12.2010 відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 57 000 грн., з яких 11 338,83 грн. зараховано в рахунок погашення видаткової накладної від 11.05.2010 № НЭ-ЧИБ000692 та 1923,96 грн. часткового погашення видаткової накладної від 29.05.2010 № НЭ-ЧИБ000850.
На решту суми в розмірі 43737,21 грн. відповідачу було відпущено кондитерські вироби.
Разом з тим, заборгованість відповідача перед позивачем в повному обсязі не погашена та відповідно до розрахунку становить 180283,33 грн.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем доведено належне виконання прийнятого на себе за Договором зобов'язання з поставки замовленого відповідачем товару. Разом з тим, доказів повної оплати останнього чи наявності підстав для не проведення решти платежу відповідачем не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в частині основної заборгованості.
Крім того, відповідачем порушені строки розрахунку за отриманий товар, що узгоджені сторонами в п. 4.2 Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 5.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за отриманий від постачальника товар відповідно до розділу 4.2 даного договору покупець сплачує пеню в розмірі одного відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу та несе відповідальність відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня була розрахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 6485,81 грн. пені, 1297,68 грн. - 3 % річних, розрахунок яких є правильним та не суперечить чинному законодавству.
Також колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції стосовно стягнення саме 3049,21 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.
Доводи відповідача стосовно неправильного розрахунку пені є необґрунтованими, оскільки пеня застосовувалась у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, а не у розмірі одного відсотка несплаченої суми як стверджує відповідач.
Посилання відповідача на той факт, що видаткові накладні, якими передавався товар від позивача до відповідача, не містять посилань на договір поставки № 26 від 03.03.2008 або на якийсь інший договір, колегією суддів також визнаються необґрунтованими, оскільки позивачем надано суду копії банківських виписок платіжних доручень, в яких відповідач за весь період договірних відносин посилався на договір № 26 від 03.03.2008.
Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, поважних причин своєї відсутності суду першої інстанції надано не було.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2011.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2011 у справі № 4/127 - без змін.
2. Матеріали справи № 4/127 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
28.07.11 (відправлено)