Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" липня 2011 р. Справа № 5023/3993/11
вх. № 3993/11
Суддя господарського суду Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність від 28.12.2010 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Україна", м. Харків
про стягнення 134894,36 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 134894,36 грн. мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару по договору купівлі-продажу № 15/11 від 15 листопада 2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2011 року про порушення провадження у справі № 5023/3993/11 розгляд справи було призначено на 06 червня 2011 року.
В судове засідання 06 червня 2011 року позивач з'явився, проте витребуваних судом доказів по справі не надав.
Відповідач в призначене засідання суду не з'явився, витребуваних судом доказів по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 року було відкладено розгляд справи на 21 червня 2011 року.
20 червня 2011 року через канцелярію суду від позивача за вх. № 15565 надійшли витребувані докази по справі.
В засідання суду 21 червня 2011 року позивач з'явився, заявлені позовні вимоги підтримував в повному обсязі.
Відповідач в призначене засідання суду не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 року було відкладено розгляд справи на 25 липня 2011 року.
У судовому засіданні 25 липня 2011 р. представник позивача підтримував позовні вимоги
Представник відповідача в призначене засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
15 листопада 2010 р. між Підприємством виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач", м. Харків (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Україна", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 15/11, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2.1 договору передбачена ціна товару, яка складає - овіс 4-й клас по ціні 736,89 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ 20%. Пунктом 2.2 договору передбачена кількість товару - овіс 400 т. Пунктом 2.3 договору передбачена загальна вартість товару, яка складає 294756 грн., з урахуванням ПДВ 20%- 49126 грн. Пунктом 11.3 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
Позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок-фактуру на загальну суму 294756 грн. та на виконання умов вказаного договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 294756 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000253 від 15.11.10 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств. В графі "замовлення" вказаної накладної зазначений договір № 15/ від15.11.10 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили порядок розрахунків - по факту відвантаження на протязі 5-ти банківських днів після відвантаження кожної партії товару.
Відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 190000 грн.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 104756 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -104756 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочки, 3% річних від суми невиконаних грошових зобов'язань, штраф у розмірі 1% від суми цього договору - 2947,56 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню частково у сумі 2187,97 грн., в решті заявленої вимоги у сумі 2221,89 грн. 3% річних слід відмовити як зайво нарахованої.
Згідно зі ст. ст. 193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що у позивач у розрахунку пені зробив помилки.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 11304,61 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню. В решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача 11476,33 грн. пені слід відмовити як зайво нарахованої.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 2947,56 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги щодо стягнення відповідача 2947,56 грн. штрафу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Україна", 61003, м. Харків, вул. Гамарника, 12 (в тому числі з р/р № 26002040864 в ПАО "Банк" Грант", м. Харків, МФО 351607, код ЄДРПОУ 37364882) на користь Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач", 61204, м. Харків, просп. Л. Свободи, 48/34 (р/р № 26002200000014 в ПАТ "ВіЕйБіБанк", м. Харків, МФО 380537, код ЄДРПОУ 30138957) 104756 грн. основного боргу, 2187,97 грн. 3% річних, 11304,61 грн. пені, 1182,48 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Калініченко Н.В.
Повний текст судового рішення по справі № 5023/3993/11 підписано 27 липня 2011 року.