"21" липня 2011 р.Справа № 3/56/5022-767/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Турецького І.М.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП Збаразький механічний завод" (код ЄДРПОУ 33992645) вул. Грушевського, 95, м. Збараж, Збаразького району, Тернопільської області, поштова адреса:вул. Л. Українки, 19/37, м. Тернопіль
до відповідачів:
1-го Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ вул.. Жилянська , буд. 43 (код ЄДРПОУ 21685166) в особі Відділення " Публічного акціонерного товариства "ОТБ Банк" в м. Тернопіль, м. Тернопіль вул.. Листопадова, буд. 7.
2-го Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (код ЄДРПОУ 36789421), м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 18, офіс 27.
За участю представників сторін від :
позивача: ОСОБА_1. -юрист, представник за довіреністю б/н від 30.05.2011р.
відповідачів:
1-го не з'явився
2-го не з'явився
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП Збаразький механічний завод", м. Збараж звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ в особі Відділення " Публічного акціонерного товариства "ОТБ Банк" в м. Тернопіль про визнання договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/004/2008 від 09.01.2008р. та договору про надання кредитної лінії №CrL-SMEE00/012/2008 від 21.02.2008 р., недійсними. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 14 липня 2011 року , в порядку ст.. 24 ГПК України , залучено до участі у справі в якості другого відповідача - ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" , м. Київ.
В порядку ст.. 24 ГПК України , ухвалою суду від 21.07.2011р., замінено неналежного 1-го відповідача - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ 21685166) вул. Листопадова, 7, м. Тернопіль належним 1-м відповідачем - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" м. Київ вул.. Жилянська , буд. 43 (код ЄДРПОУ 21685166) в особі Відділення " Публічного акціонерного товариства "ОТБ Банк" в м. Тернопіль, м. Тернопіль вул.. Листопадова, буд. 7.
1-й Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку в судове засідання -21.07.2011р. свого представника не забезпечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву від 20.07.2011р. (вх.. №14240(н) від 21.07.2011р.) , в якому проти позову заперечує , просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім того, 21.07.2011р. надав суду клопотання за вх.. №14239 про долучення до матеріалів справи додаткових документів , а також , просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника 1-го відповідача та з врахуванням поданих заперечень.
2-й Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку передбаченому ст.ст. 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .
Відповідно до п.3.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового розгляду справи, в порядку ст. 81-1 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою програмно-апаратного комплексу „ Діловодство суду ” (компакт-диск CD-R, серійний номер 121 171 RB 46379).
У відповідності до ст. 77 ГПК України , розгляд справи відкладався на 07.07.2011р. на 10:00 год., на 21.07.2011р. на 12:30 год. , про що свідчать ухвали суду відповідно від 16.06.2011р. , від 14.07.2011р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.07.2011р. до 16:10 год. , в порядку ст.. 77 ГПК України , що підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 07.07.2011р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в сукупності , суд встановив наступне:
09 січня 2008 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" код ЄДРПОУ 21685166, що знаходиться за адресою 01033 м. Київ вул..Жилянська 43 в особі службовців Банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які діють спільно на підставі Статуту, а також довіреностей, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4. 10.11.2006р., зареєстрована в реєстрі за №5055 та посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5. 15 березня 2007 р. зареєстрована в реєстрі за №2856 (надалі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" (надалі "Позичальник") уклали між собою договір №CrL-SMEE00/004/2008 про надання кредитної лінії , у відповідності умов якого Банк надав Позичальнику кредитну лінію в сумі 147 700,00 грн. зі строком погашення до 08.01.2009 року , з оплатою 16,9 % річних, а Позичальник прийняв , зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту , а також сплатити відповідну плату за користування Кредитною лінією і виконати всі інші зобов'язання , як вони визначені у цьому договорі.
21 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" код ЄДРПОУ 21685166, що знаходиться за адресою 01033 м. Київ вул..Жилянська 43 в особі службовців Банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які діють спільно на підставі Статуту, а також довіреностей, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4. 10.11.2006р., зареєстрована в реєстрі за №5055 та посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5. 15 березня 2007 р. зареєстрована в реєстрі за №2856 (надалі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" (надалі "Позичальник") уклали між собою договір №CrL-SMEE00/004/2008 про надання кредитної лінії , у відповідності умов якого Банк надав Позичальнику кредитну лінію в сумі 850 000,00 грн. зі строком погашення до 20.02.2017 року з плаваючою процентною ставкою (фіксований відсоток + FIDR), а Позичальник прийняв , зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту , а також сплатити відповідну плату за користування Кредитною лінією і виконати всі інші зобов'язання , як вони визначені у цьому договорі.
На думку Позичальника, Банком при підписанні вищевказаних кредитних договорів було порушено законні права Позичальника , оскільки дані кредитні договори за своїм змістом і текстом не відповідають законодавству України, інтересам і волі Позичальника , порушують його права та законні інтереси.
Порушення прав виразилося в тім, що в порушення пункту 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту " які затверджені Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №z 0527-07 Банк не вказав в кредитних договорах сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки та не визначено реальної процентної ставки у процентному значенні або в грошовому виразі.
А також, позивач стверджує , що вищезазначені кредитні договори, не містять всіх істотних умов, необхідні для даного виду договорів, а саме, відсутня умова - відповідальність Банку щодо видачі кредиту, що у відповідності ст.ст.215, 236, 625 ЦК України , ст. ст.. 180, 207, 345 ГК України є підставою для визнання їх недійсними, як такі що не відповідають вимогам закону .
Як вбачається із Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупна вартість кредиту, затверджені Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №z 0527-07, зокрема , пункту "2" (вимоги щодо надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту):
2.1. Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:
· а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;
· б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;
· в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту;
· г) інші умови, передбачені законодавством.
2.2. Інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо).
2.3. У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, банки мають обов'язково ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну.
2.4. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Досліджені в судовому засіданні кредитний договір №CrL-SMEE00/004/2008 від 09 січня 2008 року та кредитний договір №CrL-SMEE00/012/2008 від 21 лютого 2008 року містять :
· а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;
· б) умови кредитування, зокрема: суму кредиту; строк, на який кредит одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;
· в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням:процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо);варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги;можливості та умов дострокового повернення кредиту;
· г) інші умови, передбачені законодавством.
Правочин є юридичним фактом (ст. 11 ЦК України), що являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам законодавства. Тобто недійсний правочин не в змозі викликати правові наслідки, наступу яких бажають сторони, однак може викликати наслідки, наступу яких сторони не передбачали і не бажали (наприклад, повернення отриманого майна, виникнення обов'язку відшкодувати збитки, моральну шкоду).
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, встановлених частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).
Кредитні операції у відповідності до ч.1 ст.345 Господарського кодексу України полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. З ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
В силу статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України , вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 1054 ЦК України , кредитний договір - це добровільна домовленість двох сторін, згідно якого Банк зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі і на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.( Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. )
Відповідно до Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) при розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦКУ, позичальнику необхідно довести наступне:
1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;
2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;
3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох наступних умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
У будь-якому випадку поняття «істотна зміна обставин»є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Враховуючи, що кредитний договір №CrL-SMEE00/004/2008 від 09 січня 2008 року та кредитний договір №CrL-SMEE00/012/2008 від 21 лютого 2008 року укладені між сторонами у справі на добровільних засадах, жодних прав отримувача кредитів при укладенні вказаних договорів не порушено , кредитні зобов'язання згідно даних договорів банком повністю виконані, відповідачем отримано кредити і при отриманні кредитів ТзОВ "Група підприємств ВВП Збаразький механічний завод" усвідомлювало, що договірні зобов'язання по вказаних кредитах необхідно виконувати належним чином, спірні договори відповідають чинному законодавству України , а тому суд не знаходить підстав для визнання вищезазначених кредитних договорів, недійсними..
З огляду на викладене, господарський суд, прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача документально не обґрунтовані і такі що не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 203, 215 , 651, 652, 626, 627, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 345, 346 ГК України, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. , Роз'ясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р., господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "25" липня 2011 року, через місцевий господарський суд.
3. Рішення направити сторонам у справі.
Суддя І.М. Турецький