"20" липня 2011 р.Справа № 3/61/5022-823/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Турецького І.М.
Розглянув справу
за позовом Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (код ЄДРПОУ 00182113) вул. С. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль
до відповідача Козівської центральної районної лікарні вул. Зелена, 19, м. Козова, Козівського району, Тернопільської області
про cтягнення заборгованості в сумі 11731,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю б/н від 01.06.2011р.
Суть справи: До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" до відповідача Козівської центральної районної лікарні вул. Зелена, 19, м. Козова, Козівського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості на суму 11 731 грн. 76 коп.
Судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву №651 від 22.06.2011р. (вх.. №13388(н) від 23.06.2011р.) .
Ухвалою суду від 23.06.2011р. розгляд справи №3/61/5022-823/2011 , в порядку ст. 77 ГПК України , відкладався на 14.07.2011р. на 11:30 год.
У відповідності до ст.. 77 ГПК України , у судовому засіданні оголошувались перерви до 15 липня 2011 року до 10:00 год. , до 20 липня 2011 року до 16:00 год. , про що свідчать формуляри (протоколи ) судових засідань відповідно від 14.07.2011р., від 15.07.2011р.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін ,суд встановив наступне:
З метою проведення освіження лікарських засобів на базі спецмедпостачання , на підставі усної домовленості між сторонами у даній справі - Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" по накладних №14/к від 25.03.1998р., №26/к від 29.09.1998р., №49/к від 29.10.1998р., №50/к від 30.10.1998р., №56/к від 17.12.1998р., №4 від 06.01.1999р., №66/к від 27.01.1999р., №71/к від 18.02.1999р., № 80/к від 19.03.1999р., № 81к від 22.03.1999р., № 22 від 24.03.1999р., №86/к від 29.03.1999р., №93/к від 12.05.1999р., № 41/с від 26.08.1999р., № 59 від 26.08.1999р., № 108 від 24.09.1999р., № 1 від 28.01.2000р., №13/к від 12.05.2000р., №17/с від 20.06.2000р., №18/к від 16.10.2000р., які підписані повноважними представниками позивача та відповідача, згідно виданих довіреностей (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу медикаменти на загальну суму 11216,26 грн. з мобілізаційного резерву .
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем приймалися міри для погашення заборгованості лікувальними закладами області, які отримали медикаменти з обмеженим терміном зберігання з мобілізаційного резерву з Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", що підтверджується листом Міністерства охорони здоров'я України №694 в/м від 20.03.2006 року, листом Державного Комітету України з державного матеріального резерву щодо погашення дебіторської заборгованості, наказом Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №2 від 26 листопада 1998 року, наказом Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №103 від 25 березня 2003 року.
Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань , станом на момент розгляду справи виникла заборгованість перед позивачем на суму 11216 грн. 26 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, про порушення свого права.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.
Згідно з ч. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.
Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних та належно оформлених довіреностей на отримання медикаментів..
А тому , прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманих медикаментів.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, у випадку відсутності в усній домовленості між сторонами терміну платежу за отриманий товар, особа , яка відпустила товар має право вимагати оплату за нього в будь - який час, звернувшись до боржника з вимогою.
Боржник, у свою чергу зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
24.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №19/б про погашення заборгованості за поставлені медикаменти в розмірі 11731 грн. 76 коп. , що підтверджується поштовою квитанцією №215600426655 від 25.03.2011 року.
Вказана вимога Козівською центральною районною лікарнею , залишена без задоволення.
Судом встановлено, що 13 січня 2011 року господарським судом Тернопільської області винесено рішення у справі №12/114-2060 за позовом Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" до відповідача Козівської центральної районної лікарні про стягнення 11 731 грн. 76 коп. за отримані медикаменти, згідно якого вирішено: позов в частині стягнення з Козівської центральної районної комунальної лікарні 515,50 грн. боргу - залишити без розгляду, а в частині стягнення 11216 грн. 26 коп. відмовлено в позові, як такий, що заявлений передчасно, оскільки, не було заявлено до боржника вимоги щодо оплати, в порядку ст.530 ЦК України.
Оцінивши документальні докази в сукупності , господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню частково в частині - 11 216 грн. 26 коп. .
В частини позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі і 515 грн. 50 коп. , слід відмовити , так як вбачається із матеріалів справи , позивачем не надано документальних доказів поставки товару відповідачу та наявності у останнього заборгованості за його поставку станом на 01.01.1998р. у сумі 515,50 грн., а тому позов в частині стягнення 515,50 грн. , документально не обґрунтований та задоволенню не підлягає.
Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33 , 43, 44-49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 , 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173 , 174, 193 ГК України, ст.. ст.. 76, 165 ЦК УРСР, господарський суд
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути з Козівської центральної районної лікарні вул. Зелена, 19, м. Козова, Козівського району, Тернопільської області в користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (код ЄДРПОУ 00182113) вул. С. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль - 11 216 грн. 26 коп. боргу, 112 грн.. 16 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита, 225 грн. 63 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .
3. В решті позову , відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "25" липня 2011 року , через місцевий господарський суд.
6. Рішення направити сторонам у справі.
Суддя І.М. Турецький