Іменем України
12 липня 2011 року справа № 5020-540/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
(вул. Шолуденка, б.1, м. Київ, 04116)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс”
(пр. Перемоги, б.39, кв.3, м. Севастополь, 99046)
про стягнення заборгованості за поставлений газ в розмірі 6 071 569,13 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність №171/10 від 23.12.2010;
ОСОБА_2., довіреність №174/10 від 23.12.2010;
відповідача -Серебреннікової К.В., довіреність №03 від 29.03.2011.
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі -Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс” (далі -Відповідач) про стягнення 6 071 569,13 грн., у тому числі: основний борг -4 888 699,35 грн., пеня -379 564,46 грн., інфляційні втрати -585 267,13 грн., 3% річних -218 038,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку щодо виконання умов договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 №06/09-1537 ТЕ-40.
05.07.2011 Відповідач надав відзив на позовну заяву (вих.№4488 від 05.07.2011), відповідно до якого визнав часткове виконання ним зобов'язання з оплати поставленого Позивачем природного газу протягом листопада-грудня 2009 року та січня-травня, серпня 2010 року, та наявність заборгованості в розмірі 4 888 699,35 грн, але просив суд припинити провадження у справі в цій частині через відсутність предмету спору, а саме, з огляду на укладення, в тому числі, і сторонами, 01.06.2011 договору №19/503 про організацію взаєморозрахунків /а.с.11-16 т.2/. Крім того, Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних) та відстрочити виконання рішення щодо стягнення штрафних санкцій до 31.12.2011, обґрунтувавши це набранням законної сили Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 №3319-VI.
В судовому засіданні 11.07.2011 представник Відповідача виклав заперечення на позов та зазначені клопотання, представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заявлених Відповідачем клопотань заперечував.
У судовому засіданні 11.07.2011 суд у порядку статті 82-1 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
12.07.2011 одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
23.09.2009 між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс” (Покупець) укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1537 ТЕ-40 (далі -Договір), згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець -прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 Договору.
Відповідно до пункту 1.3 Договору газ, що постачається за даним Договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного Договору.
Статтею 2 Договору сторони встановили, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2009 по 31.12.2009 газ в обсязі до 4858 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: листопад 2009 року -2318 тис. куб.м., грудень 2009 року -2540 тис. куб.м.
Додатковою угодою до Договору від 21.12.2009 сторони доповнили пункт 2.1 Договору підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2010 по 30.04.2010 газ в обсязі до 14 400 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень 2010 року -4650 тис. куб.м., лютий 2010 року -4200 тис. куб.м, березень 2010 року -3550 тис. куб.м, квітень 2010 року - 2000 тис. куб.м»/а.с.48 т.1/.
Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному обсязі поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість (пункт 4.4 Договору).
Відповідно до статті 5 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 593,448 грн без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%, ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122,00 грн, крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -727,32 грн, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ -872,78 грн.
Сторони домовились, що ціна за 1000,0 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом.
Ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на його транспортування, розподіл та постачання, Сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.
Загальна сума цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.
Статтею 6 Договору визначений наступний порядок проведення розрахунків.
Оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 % відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 11.1 в редакції Додаткової угоди від 21.12.2009 Договір набрав чинність з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 по 30.04.2010, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення /а.с.48 т.1/.
На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, на загальну суму 11 632 784,64 грн, що підтверджується актами передачі-приймання від 30.11.2009, 31.12.2009, 31.01.2010, 28.02.2010, 31.03.2010, 30.04.2010, 31.05.2010, 31.08.2010 /а.с.49-56 т.1/.
Відповідач перерахував Позивачу грошові кошти за поставлений природний газ в розмірі 6 744 085,29 грн та станом на день подачі позову його заборгованість перед Позивачем склала 4 888 699,35 грн.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором, однак вартість природного газу станом на 12.07.2011 Відповідачем оплачена не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 888 699,35 грн.
Відповідачем визнана наявність заборгованості за Договором в розмірі 4 888 699,35 грн, але він просив суд припинити провадження у справі в цій частині через відсутність предмету спору, а саме, з огляду на укладення 01.06.2011 договору №19/503 про організацію взаєморозрахунків /а.с.11-16 т.2/.
Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цього клопотання з огляду на наступне.
Судом встановлено, що дійсно 01.06.2011 між Головним управлінням Державного казначейства України в м. Севастополі, Фінансовим управленням Севастопольської міської державної адміністрації, Головним управлінням житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, Відповідачем, Позивачем, Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” укладений договір №19/503 про організацію взаєморозрахунків.
Предметом цього Договору є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».
На виконання цього Договору сторони домовились, що казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка Головному управлінню Державного казначейства України в м. Севастополі у сумі 4 888 699,36 грн. на підставі рішення Мінфіну.
Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі перераховує на рахунок Фінансового управлення Севастопольської міської державної адміністрації кошти у сумі 4 888 699,36 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.
Фінансове управлення Севастопольської міської державної адміністрації перераховує на рахунок Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації кошти у сумі 4 888 699,36 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.
Головне управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації перераховує на рахунок Відповідача кошти у сумі 4 888 699,36 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.
Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти у сумі 4 888 699,36 грн., в тому числі ПДВ 814 783,23 грн, для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 23.09.2009 №06/09-1537-ТЕ-40 за 2010 рік.
Позивач перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” кошти у сумі 4 888 699,36 грн., в тому числі ПДВ 814 783,23 грн, для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 31.12.2009 №06/09-2126 за 2010 рік.
Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” перераховує кошти у сумі 4 888 699,36 грн на рахунки митних органів, відкриті в органах Казначейства, як сплату ПДВ за імпортований природний газ і нарахованих штрафних санкцій та пені для подальшого перерахування цих коштів до спеціального фонду державного бюджету.
Усі учасники розрахунків у графі «Призначення платежу»платіжного доручення додатково зазначають: «Стаття 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», дату і номер договору.
Відповідач вважає цей договір новацією зобов'язання за Договором та, посилаючись на норми статей 604 ЦК України та 204 ГК України, вважає правовідносини за ним такими, що припинилися.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки за своєю правовою природою цей договір не є господарським (приватноправовим) та направленим на зміну господарських правовідносин між сторонами Договору, в тому числі, зміну строку виконання зобов'язання з оплати газу. Правовідносини, що виникли між сторонами договору №19/503 про організацію взаєморозрахунків, регулюються нормами фінансового права (Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», тощо).
Стосовно доводів Відповідача щодо заборони, встановленої Позивачу договором №19/503 про організацію взаєморозрахунків, вчиняти дії щодо погашення заборгованості до проведення взаєморозрахунку, суд зазначає, що цей договір укладений після звернення Позивача до суду з позовом.
Чинне господарське процесуальне законодавство містить вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі, до яких зазначений випадок не відноситься.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заборгованість з оплати поставленого Позивачем природного газу протягом листопада-грудня 2009 року та січня-травня, серпня 2010 року в розмірі 4 888 699,35 грн на день прийняття рішення не погашена.
На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4 888 699,35 грн підлягають задоволенню.
Крім того, Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені за період з 06.10.2010 по 06.04.2011 у сумі 379 564,46 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2009 року по лютий 2011 року -585 267,13 грн., 3% річних за період з 11.12.2009 по 06.04.2011 -218 038,19 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки Позивача інфляційних втрат та 3% річних визнані судом правильними, тому інфляційні втрати за період з грудня 2009 року по лютий 2011 року підлягають стягненню в розмірі 585 267,13 грн., 3% річних за період з 11.12.2009 по 06.04.2011 -в розмірі 218 038,19 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку з оплати газу в строки, визначені пунктом 6.2 Договору, він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, складений Позивачем, визнав його правильним, але Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, до яких ним віднесено: пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи свідчать про те, що газ постачався Відповідачу виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, а саме, мешканцям Нахімовського та Балаклавського районів міста Севастополя, підприємствам та установам комунальної, соціальної сфери і сфери освіти міста Севастополя, борг останніх перед Відповідачем складає 4 055 000,00 грн, фінансовий стан Відповідача є скрутним, невідшкодований з місцевого бюджету м. Севастополя збиток в різниці між затвердженим Севастопольською міською Радою розміром тарифів на надання послуг з теплопостачання і економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво складає 30 021 000,00 грн, з них 29 523 000,000 грн за категорією «населення».
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що Відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, його статус, ступень виконання зобов'язання за Договором, а також те, що неоплачена заборгованість у розмірі 4 888 699,36 грн., виникла через несвоєчасне відшкодування з місцевого бюджету різниці в тарифах, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з Відповідача, до 189 782,23 грн. (50 %).
Щодо зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з Відповідача, суд зазначає, що вони помилково визначені Відповідачем як штрафні санкції, а частиною першою статті 233 ГК України та пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшувати лише розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково: 189782,23 грн -пеня, 585 267,13 грн -інфляційні втрати, 218 038,19 грн -3 % річних.
Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.07.2011 просив суд при прийнятті рішення надати відстрочку виконання рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних до 31.12.2011, обґрунтувавши скрутним фінансовим станом підприємства та його статусом єдиного постачальника теплової енергії для половини мешканців міста Севастополя, а також набранням чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 №3319-VI.
Судом встановлено, що Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 №3319-VI, який набрав чинності 04.06.2011, передбачено списання заборгованості (у тому числі, встановленої судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, в тому числі, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію незалежно від їхніх форм власності (до яких відноситься Відповідач), на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплаченої станом на дату набрання чинності цим Законом.
Тобто, заявлені Позивачем до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають списанню на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 №3319-VI.
Проте, станом на день прийняття рішення Кабінетом Міністрів України порядок списання такої заборгованості не затверджений.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 №3319-VI він діє до 31.12.2011.
Позивач проти надання розстрочки виконання рішення у справі заперечував.
Пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення: скрутний фінансовий стан Відповідача та його статус, а також набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 №3319-VI, яким передбачено списання заборгованості (у тому числі, встановленої судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), як Відповідача, так і Позивача, - суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення по справі в частині стягнення 189782,23 пені, 585 267,13 грн інфляційних втрат, 218 038,19 грн 3 % річних до 31 грудня 2011 року.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82, пунктами 3, 6 статті 83, статтями 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс” ((пр. Перемоги, б.39, кв.3, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088, р/р 26002147785 в КДР АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, б.1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465) заборгованість в сумі 5 881 786,90 грн (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят шість грн. 90 коп.), з яких: 4 888 699,35 грн -основний борг, 189 782,23 грн -пеня, 585 267,13 грн -інфляційні втрати, 218 038,19 грн -3 % річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс” про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково. Зменшити розмір пені до 189 782,23 грн.
4. Відстрочити виконання рішення в частині стягнення 189 782,23 грн пені, 585 267,13 грн інфляційних втрат, 218 038,19 грн 3 % річних до 31 грудня 2011 року.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 18.07.2011.