Іменем України
12 липня 2011 року справа № 5020-823/2011
За позовом Комунального позашкільного навчального закладу
„Севастопольський палац дитячої та юнацької творчості”,
ідентифікаційний код 23193378
(пр. Нахімова, 4, м. Севастополь, 99011)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(АДРЕСА_1, 99053)
про стягнення 31000,54 грн
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (Комунальний позашкільний навчальний заклад „Севастопольський палац дитячої та юнацької творчості”) -ОСОБА_2, заступник директора з економічних питань, довіреність № 60 від 08.06.2011;
відповідач (ФОП ОСОБА_1) -не з'явилася, явку уповноваженого представника не забезпечила.
Обставини справи:
26.05.2011 Комунальний позашкільний навчальний заклад „Севастопольський палац дитячої та юнацької творчості” (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 31 000,54 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-823/2011; розгляд справи призначений на 08.06.2011.
Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку відповідача.
У засідання суду, призначене на 12.07.2011, відповідач знову не з'явилася, явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини нез'явлення суду не сповістила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення -за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 34-35/, договорі та позовній заяві.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у засіданні суду представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд вирішив розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2011 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 6/7 від 08.11.2007 в частині своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати.
Відповідач не скористалась своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надала.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
08.11.2007 між Комунальним позашкільним навчальним закладом “Севастопольський палац дитячої та юнацької творчості” (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) на підставі Закону України “Про оренди державного та комунального майна”, відповідно до рішення державної конкурсної комісії з оренди комунального майна (протокол № 13 (9)-07 від 09.10.2007 та наказу голови Фону комунального майна Севастопольської міської Ради № 958 від 10.10.2007, укладено Договір оренди № 6/07 (далі -Договір) /арк. с. 7-8/.
За умовами Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар -прийняти в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення (літ. №№ 1-15, 2-1, 2-2, 3-4), загальною площею 96,5 м2 розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової нежитлової будівлі літ. А “Палацу дитячої та юнацької творчості”, за адресою: АДРЕСА_2, які перебувають на балансі Орендодавця (надалі -об'єкт оренди), вартість якого, згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 30.06.2007, становить 658 125,00 грн (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору орендна плата складає 10 230,31 грн за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Сторони домовились, що цей Договір діє до 09.10.2010 (пункт 7.1 Договору).
Протоколом від 01.04.2009 до Договору внесені зміни щодо площі орендованих приміщень та, відповідно, розміру орендної плати /арк. с. 11/.
Так, згідно з пунктом 1.1 Договору в редакції Протоколу узгодження змін від 01.04.2009, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення (літ. №№ 2-1, 2-2, частина приміщення 3, площею 19,6 м2), загальною площею 45,8 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Орендна плата складає 6 847,26 грн за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції за березень 2009 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок останнього (пункт 3.2 Договору в редакції Протоколу узгодження змін від 01.04.2009).
Як убачається з Акта приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2009, підписаного сторонами /арк. с. 12/, Орендодавець (позивач) виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі.
Натомість, Орендар (відповідач) умови Договору порушила: орендну плату вносила не своєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з жовтня 2008 року по 31.07.2009 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 95 707,38 грн.
Заявою від 20.07.2009 відповідач просила достроково розірвати Договір оренди нерухомого майна № 6/07 від 01.08.2009 та зобов'язувалась погасити заборгованість в сумі 95 707,38 грн в строк до 01.01.2010 /арк. с. 30/.
31.07.2009 сторони підписали Акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна /арк. с. 32/.
Проте, наявна заборгованість була погашена відповідачем лише частково -в сумі 64 706,84 грн, що й спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Враховуючи, що об'єктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору. Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендарю/наймачеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
З наведеними нормами узгоджується частина перша статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якою орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про існування між сторонами орендних правовідносин, заснованих на договорі № 6/07 від 08.11.2007 /арк. с. 7-8/, який за своєю правовою природою є договором оренди.
Частиною другою статті 695 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як установлено судом, відповідний Акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна підписаний сторонами 31.07.2009 /арк. с. 32/. Отже, зобов'язання сторін за Договором припинилися з 01.08.2009. При цьому Орендар зобов'язувалась погасити існуючу заборгованість за Договором в строк до 01.01.2010.
За загальним правилом, встановленим частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Станом на 01.01.2011 заборгованість відповідача склала 31 000,54 грн /арк. с. 31/. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі -в сумі 31 000,54 грн.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати: державне мито в розмірі 310,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99053; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про наявні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального позашкільного навчального закладу „Севастопольський палац дитячої та юнацької творчості” (пр. Нахімова, 4, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 23193378, п/р 35428002000340 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) заборгованість в сумі 31 000,54 грн (тридцять одна тисяча грн 54 коп.), а також державне мито в сумі 310,00 грн (триста десять грн 00 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис В.О. Головко