"21" липня 2011 р.Справа № 30/17-2155-2011
Позивач: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком »в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”
Відповідач: Одеський прикордонний загін (військова частина 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- згідно довіреності №41 від 11.01.2011р., ОСОБА_3.- згідно довіреності №44 від 11.01.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2.- згідно довіреності №41\115 від 11.01.2011р.
Суть спору: Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком »в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (далі-ВАТ „Укртелеком”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського прикордонного загону (військова частина 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі- Одеський прикордонний загін (Вч 2138) про стягнення заборгованості з урахуванням інфляції у сумі 6 205 грн. 94 коп. , 3% річних у сумі 18 грн. 31 коп. та пені у сумі 94 грн. 57 коп.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:
07 липня 2009р. між ВАТ „Укртелеком” (Орендодавець) та Одеським прикордонним загоном (Вч 2138) (Орендар) був укладений Договір №262-37 оренди нерухомого майна товариства для розміщення Юнітів або місця в стійці СКУ для встановлення обладнання, та інших спеціальних пристроїв, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину технологічної стійки в кімнаті Споживачів (Майно), розташоване на третьому поверсі триповерхового будинку АДРЕСА_1, для розміщення 4-х Юнітів. Строк дії Договору - з 01.08.2009р. до 25.07.2012р. 07 липня 200р. був підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна.
За умовами розділу 3 Договору орендна плата встановлюється за згодою сторін та складає за перший (базовий) місяць оренди майна (травень 2009р.) 265 грн. 13 коп. (з ПДВ) за 1 Юніт. Орендна плата за травень 2009р. за 4 Юніта становить 1 060 грн. 52 коп. (з ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць , за виключенням випадків дефляції. Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим.
Сума компенсації витрат на утримання майна (пускові, адміністративні, операційні, загальногосподарські витрати тощо) нараховується у розмірі 25% від суми орендної плати та складає 265 грн. 13 коп. (з ПДВ) та сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим.
Крім того, Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією (затверджені постановою НКРЕ від 17.10.2005р. №910) на підставі окремого рахунку споживання електроенергії. Загальна вартість спожитої електроенергії за місяць складає 19 грн. 52 коп. (з ПДВ) та сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим.
За умовами п.6.1.3 Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за умовами Договору №262-37 від 07.07.2009р. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном. Але своїх зобов'язань, в порушення п.п.1,7 ст.193 Господарського кодексу України він не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість по оплаті орендної плати та інших платежів за період з лютого по травень 2011р.
Позивач також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, що складає 6 205 грн. 94 коп. , а також 3% річних , що складає 18 грн. 31 коп.
Відповідно до п.8.2 Договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, плати за комунальні послуги та відшкодування інших витрат , передбачених Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня , починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 94 грн. 57 коп.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до ч.12 ст.23 цього Кодексу усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач зазначає, що згідно ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договор, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за яким розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
За таких обставин, відповідач зазначає, що він не міг взяти на себе бюджетні зобов'язання по Договору №262-37 від 07.07.2009р. на 2011 рік, так як виділені бюджетні асигнування на оплату такого виду діяльності , розраховані тільки на бюджетний період згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», який закінчився 31.12.2010р., а після закінчення бюджетного періоду втратили чинність. У зв'язку з цим, на думку відповідача, п.12.1 Договору №262-37 від 07.07.2009р. не відповідає вимогам бюджетного законодавства.
Відповідач також зазначає, що з метою приведення зобов'язань у відповідність до норм бюджетного законодавства України відбулася робоча зустріч представника Одеського прикордонного загону (Вч 2138) з директором Одеської філії ВАТ «Укртелеком», на якій представник Одеського прикордонного загону (Вч 2138) запропонував припинити Договір №262-37 від 07.07.2009р. та укласти новий договір на тих же умовах, але на новий бюджетний період, але, представник Одеської філії ВАТ «Укртелеком» від такої пропозиції відмовився, у зв'язку з чим, на підставі ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України, відповідач вважає ВАТ «Укртелеком» кредитором, який прострочив.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2009р. між ВАТ „Укртелеком” (Орендодавець) та Одеським прикордонним загоном (Вч 2138) (Орендар) був укладений Договір №262-37 оренди нерухомого майна товариства для розміщення Юнітів або місця в стійці СКУ для встановлення обладнання, та інших спеціальних пристроїв, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину технологічної стійки в кімнаті Споживачів ( Майно), розташоване на третьому поверсі триповерхового будинку АДРЕСА_1, для розміщення 4-х Юнітів. Строк дії Договору - з 01.08.2009р. до 25.07.2012р. 07 липня 200р. був підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна.
Згідно п.6.1.3 Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
За умовами розділу 3 Договору орендна плата встановлюється за згодою сторін та складає за перший (базовий) місяць оренди майна (травень 2009р.) 265 грн. 13 коп. (з ПДВ) за 1 Юніт. Орендна плата за травень 2009р. за 4 Юніта становить 1 060 грн. 52 коп. (з ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за виключенням випадків дефляції. Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим.
Сума компенсації витрат на утримання майна (пускові, адміністративні, операційні, загальногосподарські витрати тощо) нараховується у розмірі 25% від суми орендної плати та складає 265 грн. 13 коп. (з ПДВ) та сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим.
Крім того, Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією (затверджені постановою НКРЕ від 17.10.2005р. №910) на підставі окремого рахунку споживання електроенергії. Загальна вартість спожитої електроенергії за місяць складає 19 грн. 52 коп. (з ПДВ) та сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності . Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, уклавши Договір №262-37 від 07.07.2009р. сторони за цим Договором прийняли на себе відповідні зобов'язання, зокрема, Орендар прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення орендної плати та інших платежів, передбачених Договором.
Частина 1. ст. 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті платежів, передбачених Договором №262-37 від 07.07.2009р.
Відповідно до п.8.2 Договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, плати за комунальні послуги та відшкодування інших витрат , передбачених Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня , починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. На підставі зазначеного пункту Договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 94 грн. 57 коп.
За приписами до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 6 205 грн. 94 коп. та 3% річних у розмірі 18 грн. 31 коп.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на приписи Бюджетного кодексу України та зазначає, що прийняті ним на себе бюджетні зобов'язання припинилися 31.12.2010р. , а п.12.1 Договору №262-37 від 07.07.2009р. стосовно строку дії Договору до 25.07.2012р. не відповідає вимогам бюджетного законодавства.
З цього приводу слід зазначити наступне: відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства. При цьому, відповідно до п.12 ч.1 ст.12 цього Кодексу бюджетні установи- органи державної влади, органи місцевого самоврядування , а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету.Бюджетні установи є неприбутковими.
Відповідно до п.47 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів -бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення втрат бюджету.
Дійсно, як зазначив у запереченнях на позов відповідач, згідно ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Але відповідачем жодним чином не доведено, що він є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до Довідки №20\03 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Військова частина 2138 є юридичною особою, яка належить до загальнодержавної форми власності, видами діяльності якої є, крім прикордонної охорони, овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників, розведення великої рогатої худоби, розведення свиней, розведення птиці, здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення.
Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Отже, відповідач є господарською організацією та учасником господарських відносин.
Як вже зазначалося вище, згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Слід також зауважити, що відповідачем не доведено, що він мав намір припинення Договору №262-37 від 07.07.2009р. та правовідносин за цим Договором, направляв позивачу пропозиції щодо укладення нового договору. Договір №262-37 від 07.07.2009р. на даний час є чинним, в судовому порядку не оскаржений, сторонами не розірваний.
Згідно ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Укртелеком» цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” -задовольнити повністю .
2. Стягнути з Одеського прикордонного загону (військова частина 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (м.Одеса, вул..Левітана,113, код ЄДРПОУ 14321386, пр 35215002000180 банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011 ) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м.Одеса, вул. Садова, 10, код ЄДРПОУ 01186691, рр 26004258 в ООД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) заборгованість з урахуванням інфляції у сумі 6 205 грн. 94 коп. , 3% річних у сумі 18 грн. 31 коп. , пеню у сумі 94 грн. 57 коп., державне мито у сумі 102 грн. , витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 26 липня 2011р.
Суддя Рога Н. В.