"25" липня 2011 р.Справа № 3/17-2684-2011
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"
До відповідача: Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ"
про стягнення 239651,89 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Чорноморська транспортна компанія" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" 194959,62грн. основного боргу, 11299,28 грн. пені, 7422,63 грн. 3% річних, 25970,36 грн. інфляційних витрат.
Відповідачем визнається та підтверджується основний борг у сумі 194959,62 грн., в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій відповідач заперечує, що вбачається з письмового відзиву на позовну заяву.
22.07.2011р. до господарського суду надійшла письмова заява Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ", у якій відповідач просив суд відкласти розгляд справи. Вказана клопотання залишено судом без задоволення, за відсутності підстав, передбачених ст.77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
01 січня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" (надалі -Перевізник) та Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ" (надалі - Замовник) укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Перевізник зобов'язався виконувати перевезення вантажів своїм рухомим складом.
Згідно п. 3.1, 3.2, 3.4 договору розмір оплати за перевезення вантажів, за інші операції та послуги, пов'язані з перевезенням, а також строки визначаються сторонами угодою довільної форми, яка є невід'ємною частиною договору; розрахунок за перевезення вантажів здійснюється на підставі діючих на момент здійснення перевезення договірних тарифів, за кожен час користування та кожен кілометр пробігу автомобіля, в залежності від його вантажепідємності; розрахунки за перевезення вантажів здійснюється Замовником на підставі рахунку-реєстру Перевізника, не пізніше 5 календарних днів від дати виписки рахунку, виключаючи дату виписки.
Відповідно до п. 6.1 договору від 01 січня 2009 року, дія договору поширювалась на строк з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.
Відповідно до змісту додаткової угоди від 01.01.2009р. до договору сторонами договору встановлено діючі тарифи на перевезення вантажів -вартість 1 години перевезення вантажів автомобілем марки „ГАЗ 3307”, марки „ГАЗ 33021” складає 28 грн., вартість одного кілометра пробігу автомобіля 3 грн.
01.01.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" (надалі -Перевізник) та Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ" (надалі - Замовник) переукладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/01-10-ГП, який містить ті ж умови, що і попередній договір, укладений сторонами 01 січня 2009 року. Згідно умов додаткової угоди від 01.01.2010р. до договору тарифи на перевезення вантажів та вартість одного кілометра пробігу автомобіля залишились незмінними -вартість 1 години перевезення вантажів автомобілем марки „ГАЗ 3307”, марки „ГАЗ 33021” складає 28 грн., вартість одного кілометра пробігу автомобіля складає 3 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору від 01 січня 2010 року, дія договору поширювалась на строк з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.
На виконання умов договорів від 01 січня 2009 року та від 01 січня 2010 року з 05.01.2009р. по 16.06.2011р. Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" надавались Комунальному підприємству "ХАРЧУВАННЯ" послуги з перевезення, що засвідчують акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 65-103 Т. 1), рахунки - реєстри, виставлені Перевізником на сплату наданих ним послуг (а.с. 17-64).
Вартість наданих послуг Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ" сплачувалась не у повному обсязі. Так, відповідно до даних двосторонньо підписаного акту звірки взаєморозрахунків від 01.07.2010р. заборгованість КП "ХАРЧУВАННЯ" перед ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія" становила 249597,04 грн.
01.07.2010р. Комунальне підприємство "ХАРЧУВАННЯ" звернулось до позивача з листом, у якому надсилався примірник угоди про поетапне погашення заборгованості.
01.07.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" та Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ" укладено угоду, відповідно до умов якої сторони, у зв'язку з наявною заборгованістю по договорам від 01 січня 2009 року та від 01 січня 2010 року та з метою погашення заборгованості у сумі 249597,04 грн., сторони прийшли до згоди про поетапне погашення з 01.07.2010р. заборгованості в наступному порядку: липень 2010р. -25000 грн., серпень 2010р. -25000 грн., вересень 2010р. - 50000 грн., жовтень 2010р. -50000 грн., листопад 2010р. -50000 грн., грудень 2010р. -34038,54 грн.
Відповідно до даних акту звірки, підписаного між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" та Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ" станом на 20.06.2011р. заборгованість КП "ХАРЧУВАННЯ" перед позивачем становить 194959,62 грн.
Згідно до положень п. 1.1 статуту позивача Закрите акціонерне товариство "Чорноморська транспортна компанія" є попереднім найменуванням Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія".
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та несплатою фактично наданих відповідачу послуг та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості в сумі 194959,62 грн., 11299,28 грн. пені, 7422,63 грн. 3% річних, 25970,36 грн. інфляційних витрат.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" про стягнення заборгованості за договором в розмірі 194959,62 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнані у повному обсязі відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, 01.07.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" та Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ" укладено угоду, відповідно до умов якої сторонами було змінено строки та порядок розрахунків за умовами договорів перевезення. Доказів, які б засвідчували розірвання вказаної угоди, визнання угоди недійсною суду не надано.
Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розглянувши розрахунок 11299,28 грн. пені, 7422,63 грн. 3% річних, 25970,36 грн. інфляційних витрат Позивача, суд встановив, що нарахування 3% річних, інфляційних витрат проведено позивачем буз урахування умов та строків, укладеної між сторонами спору угоди від 01.07.2010р., що вплинуло на правильність розрахунку, а нарахування пені у розрахунку здійснено без урахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, на думку суду, вказаний розрахунок не відповідає матеріалам справи та положенням діючого законодавства, тому заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 11299,28 грн. пені, 7422,63 грн. 3% річних, 25970,36 грн. інфляційних витрат не підлягає стягненню, і в даній частині позовних вимог суд відмовляє.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 194959,62 грн. основного боргу.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 1949,60грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 192грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" (65005,м. Одеса, вул.Б.Хмельницького, 66; р/р 26006311529501 у АБ „Південний”; МФО 328209, код 05480364) на користь Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" (65007, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 5, код 34221158; р/р 2600040164400001 у філії „Імексбанк”, МФО 388584) 194959 (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 62 коп., основного боргу, 1949 (тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 60 коп. державного мита та 192 (сто дев'яносто дві) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011 року.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Д'яченко Т.Г.