"18" липня 2011 р.Справа № 15/17-2350-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.М. Ільєвій
За участю представників:
від позивача - Бородкін С.В.,
від відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання виконати певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем мініпавільйоном ЛМП № 24 загальною площею 7,5 кв.м, розташованого на території Торгівельного центру „Старокінний” за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний 6, а також звільнити приміщення мініпавільону ЛМП № 24 від товарно-матеріальних цінностей та передати його за актом прийому-передачі власнику, посилаючись на наступне.
ТОВ "Мрія" відповідно до свідоцтва про право власності від 21.04.2008 р. володіє на праві приватної власності нежитловими будівлями торговельного центру „Старокінний”.
25.04.2008 р. між ТОВ "Мрія" та ПП "ТЦ "Старокінний" укладено договір № 09/75, відповідно до якого ТОВ "Мрія передало майнове право користування комплексом иєжитлових будівель ПП "ТЦ "Старокінний". Строк дії договору встановлений до 01.04.2011 р. (п. 5.1 договору).
28.04.2008 р. ТОВ „Мрія” було передано, а ПП „ТЦ „Старокінний” було прийнято у користування майно, яке в свою чергу визначено договором № 09/75, про що було складено акт прийому-передачі.
При цьому позивач вказує, що до складу переданого майна входив також і торговий мініпавільйон ЛМП № 48, що розташований в будові літери «З1»(згідно свідоцтва про право власності).
У зв'язку із закінченням 01.04.2011 р. строку дії договору № 09/75 від 25.04.2008 р. ТОВ «Мрія»звернулося до ПП „ТЦ „Старокінний” листом від 21.02.2011 р. № 21/02 (вхідний № 03/01 від 21.02.2011 р.) про повернення орендованого майна та передачу його по актам прийому-передачі.
Однак, у відповідь на вищевказаний лист ПП „ТЦ „Старокінний” листом № 05/11 від 23.02.2011 р. повідомило, що підприємство не в змозі повернути вищевказане майно, оскільки фактично на даний час ним користуються інші особи.
Зокрема, відносно торгового мініпавільйону сектору Л - ЛМП № 24 було повідомлено, що на даний час він знаходиться у користуванні ФОП ОСОБА_4
Щодо підстав користування ФОП ОСОБА_4 торговим мініпавільйоном ЛМП № 24 було зазначено про те, що під час розгляду справи № 28-33/48-09-1730 за позовом ПП «ТЦ „Старокінний»до ФОП ОСОБА_4 про примусове звільнення приміщення, стягнення орендної плати та неустойки судом апеляційної інстанції було встановлено, що договір оренди від 15.07.2003 р. № Л/МП-24, укладений між ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_4 вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений вказаним договором, а саме, на 5 років, тобто до 15.07.2013 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 р. по справі № 28-3/48-09-1730 було залишено касаційну скаргу ПП «ТЦ «Старокінний»без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. у справі № 28-33/48-09-1730 без змін.
Таким чином, оскільки судовими інстанціями було встановлено, що договір від 15.07.2003 р. № Л/МП-24 є поновленим на 5 років, суди дійшли до висновку, що вимоги ПП «ТЦ „Старокінний” про звільнення приміщення ФОП ОСОБА_4 є безпідставними, у зв'язку з чим ПП «ТЦ „Старокінний” не в змозі витребувати майно (павільйон ЛМП № 24) від орендатора та передати його власнику - ТОВ „Мрія”. На підтвердження наведених ПП „ТЦ „Старокінний” в листі від 23.02.2011 р. № 05/11 обставин останнім були надані копії судових рішень.
Як вбачається з вищевказаних судових рішень, на підставі договору (номер договору невідомий, згідно п. 20/1 акту знищення документів від 14.06.2008 р. договір знищено) ПП „Старокінний ринок” передало торгівельне місце - мініпавільйон ЛМП № 24 в оренду ФОП ОСОБА_5 На підставі прав суборендатора ФОП ОСОБА_5 передав павільйон ЛМП № 24 в оренду ФОП ОСОБА_4 по договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. зі строком оренди до 15.07.2008 р., який вважається пролонгованим до 15.07.2013 р. згідно судових рішень.
Таким чином, підставою для користування ФОП ОСОБА_4 торговим мініпавільйоном ЛМП № 24 є договір № Л/МП - 24 від 15.07.2003 р. Вищевказаний договір по своїй природі є договором суборенди, оскільки укладався він на підставі договору оренди № 09/75 від 25.04.2008 р., яким власник майна (ТОВ „Мрія”) передав майнове право користування майном ПП „ТЦ „Старокінний”, а останнє в свою чергу передавало це майно іншим особам у користування, тобто суборенду.
Враховуючи той факт, що договір піднайму є похідним від договору найму, а його строк не може перевищувати строк дії договору найму, позивач вважає, що в разі припинення договору оренди - договори суборенди також автоматично припиняються.
Як вказує позивач, з огляду на положення ст. 785 Цивільного кодексу України, 21.03.2011 р. ТОВ „Мрія” було направлено на адресу ФОП ОСОБА_4 листа вих. № б/н, згідно якого у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № 09/75 від 25.04.2008 р. позивач просив останнього звільнити торговельне місце від товарно-матеріальних цінностей та передати мініпавільйон ЛМП № 24 власнику згідно акту прийому-передачі.
Так, позивач зазначає, що вищевказаний лист відповідач отримав 24.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, однак до цього часу мініпавільйон законному власнику не повернуто, та відповідачем без належних на те підстав використовується спірне приміщення.
Крім того, за ствердженнями позивача, у ФОП ОСОБА_4 відсутні будь-які законні підстави для користування майном ТОВ „Мрія”, оскільки останнє жодних речових прав на вищевказане майно відповідачу не передавало, а всі речові права передані ПП „ТЦ „Старокінний” втратили свою силу у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.
Відтак, на думку позивача, оскільки відповідач свого обов'язку по поверненню орендованого майна не виконав, ТОВ „Мрія” як законний власник майна має право на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України вимагати усунення порушення свого права.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2350-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач проти позову заперечує, про що зазначено у запереченнях проти позову (а.с. 51).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі торгівельного центру (1-а черга) від 21.04.2008 р. (а.с. 11) Товариству з обмеженою відповідальністю „Мрія” (позивачу) належить на праві приватної власності об'єкт, що розташований за адресою: м. Одеса, провул. Старокінний, 6, який складається з будівель загальною площею 14457,8 кв.м, навісів та трансформаторної підстанції (літ. „Ц1”), відображених у технічному паспорті від 22.03.2005 р. При цьому право власності позивача на вказаний об'єкт зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 22.04.2008 р. за № 5812 в книзі 76неж-1056, що підтверджується витягом КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” № 18611472 від 22.04.2008 р.
25 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мрія” та Приватним підприємством „Торгівельний центр „Старокінний" був укладений договір № 09/75 (а.с. 15-17), згідно якого позивач передав ПП „ТЦ „Старокінний" майнові права користування комплексом нежитлових будівель Торгового центра ПП „ТЦ „Старокінний" за плату на строк до 01.04.2011 р., про що свідчить акт прийому-передачі нежилих будівель торгового центру від 25.04.2008 р. (а.с. 20).
28.04.2008 р. ТОВ „Мрія” та ПП „Торгівельний центр „Старокінний" уклали додаткову угоду до вказаного договору № 09/75 від 25.04.2008 р. (а.с. 18-19), згідно якої сторони договору конкретизували перелік приміщень торгового центру, що переходить у користування ПП „ТЦ „Старокінний". На виконання вказаної додаткової угоди сторонами був складений відповідний акт прийому-передачі нежилих будівель торгового центру від 28.04.2008 р. (а.с. 21).
Як вказує позивач та вбачається зі змісту вищевказаної додаткової угоди серед інших торгових павільйонів ПП „ТЦ „Старокінний" було передано у користування спірний торговий мініпавільйон сектору Л - ЛМП № 24. При цьому, за ствердженнями позивача, вказаний торговий мініпавільйон ЛМП № 24 розташований в будові літери «З1»(згідно свідоцтва про право власності).
При цьому позивачем зазначено, що у зв'язку з закінченням 01.04.2011 р. строку дії договору № 09/75 від 25.04.2008 р. ТОВ „Мрія” звернулося до ПП „ТЦ „Старокінний” листом від 21.02.2011 р. № 21/02 (вхідний № 03/01 від 21.02.2011 р.) про повернення орендованого майна та передачу його по актам прийому-передачі. Однак, у відповідь на вищевказаний лист ПП „ТЦ „Старокінний” листом № 05/11 від 23.02.2011 р. повідомило, що підприємство не в змозі повернути вищевказане майно, оскільки фактично на даний час ним користуються інші особи, зокрема, відносно торгового мініпавільйону сектору Л - ЛМП № 24 було повідомлено, що він знаходиться у користуванні ФОП ОСОБА_4 (відповідача)
У зв'язку з цим ТОВ „Мрія” було направлено на адресу ФОП ОСОБА_4 повідомлення від 21.03.2011 р., в якому у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № 09/75 від 25.04.2008 р. позивач просив останнього звільнити торговельне місце від товарно-матеріальних цінностей та передати мініпавільйон ЛМП № 24 позивачу як власнику за актом прийому-передачі. Так, позивач зазначає, що вищевказаний лист відповідач отримав 24.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, однак спірний мініпавільйон законному власнику не повернуто, та відповідач без належних правових підстав користується спірним приміщенням.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом як власника спірного майна на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України з метою усунення порушень свого права власності.
Між тим, як випливає з матеріалів справи, згідно договору № Л/МП-24 від 15.06.2003 р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 передав спірний павільйон в оренду ФОП ОСОБА_4 зі строком оренди до 15.07.2008 р. При цьому, виходячи зі змісту наявної в матеріалах справи постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2010 р. по справі № 28-3/48-09-1730, ФОП ОСОБА_6 торгівельне місце -павільйон ЛМП-24 було передано в оренду від ПП “Старокінний ринок” на підставі договору.
В подальшому у зв'язку з припиненням діяльності ФОП ОСОБА_6 01 квітня 2004 р. між ФОП ОСОБА_6 (орендар), ФОП ОСОБА_4 (суборендар), ФОП ОСОБА_7.(приємник орендаря) за погодженням ПП “Старокіниий ринок” (орендодавець) складено протокол-угоду до договору оренди № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. (а.с. 59), згідно якого була здійснена заміна орендодавця в договорі суборенди в особі ФОП ОСОБА_7, до якого перейшли усі права та обов'язки орендодавця по договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 р.
До того ж постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 р. по справі № 28-3/48-09-1730 за позовом ПП "Торгівельний центр "Старокінний" до ФОП ОСОБА_4 про примусове звільнення павільйону ЛМП-24 встановлено факт того, що в силу ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та п. 6.2 договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 договір № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. є продовженим на новий строк, тобто до 15.07.2013 р.
Так, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на вищевикладене, факт чинності договору оренди № Л/МП-24 від 15.07.2003 р., за яким відповідач орендує спірний павільйон ЛМП-24, є доведеним та не підлягає доказуванню. В свою чергу такі обставини спростовують доводи позивача, що відповідачем без належних на те підстав використовується вказаний павільйон.
Посилання позивача на те, що оскільки дія договору № 09/75 від 25.04.2008 р. закінчилась 01.04.2011 р., тому договір оренди № Л/МП-24 від 15.07.2003 р., що за своєю суттю є договором суборенди і є похідним від договору оренди (№ 09/75), є автоматично припиненим, судом спростовуються з огляду на таке. Договір № Л/МП-24 від 15.07.2003 р., який позивач вважає договором суборенди, був укладений до моменту укладення між позивачем та ПП "Торгівельний центр "Старокінний" договору № 09/75 від 25.04.2008 р. Більш того, право власності на будівлі торгового центра "Старокінний", що розташовані за адресою: м. Одеса, провул. Старокінний, 6, та в подальшому передавались у користування ПП "Торгівельний центр "Старокінний" за договором № 09/75 від 25.04.2008 р., виникло у позивача після укладення вищевказаного договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. За таких обставин, договір № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. не може вважатися договором суборенди, що є похідним від договору № 09/75 від 25.04.2008 р .
Разом з тим позивач стверджує, що він є власником спірного мініпавільйону ЛМП-24 та відповідач порушує його право власності. При цьому правовою підставою для пред'явлення позову позивачем визначено ст. 391 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Однак, належних доказів наявності права власності на цей мініпавільйон ЛМП-24 позивач не надав.
Так, частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5 (в редакції Положення, що була чинною на момент реєстрації права власності ТОВ „Мрія” згідно свідоцтва від 21.04.2008 р.), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Згідно п. 1.6 вказаного Тимчасового положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
З огляду на викладене, саме докази реєстрації БТІ права власності позивача на спірний мініпавільйон ЛМП-24 можуть підтверджувати право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості. За ствердженнями позивача, вказаний торговий мініпавільйон ЛМП № 24 розташований в будові літери «З1»згідно свідоцтва про право власності від 21.04.2008 р. Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з технічного паспорту від 22.03.2005 р., виготовленого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (а.с. 12-14), на підставі якого здійснювалась реєстрація права власності позивач на будівлі торгового центра "Старокінний", у т.ч. на будівлю літ. «З1», у схематичному плані техпаспорту спірний мініпавільйон ЛМП № 24 в прибудові літ. «З1»відсутній. Більш того, в прибудові літ. «З1»взагалі відсутнє приміщення площею 7,5 кв.м, що відповідає площі спірного мініпавільйону ЛМП № 24. Інших доказів, які б підтверджували право власності позивача на спірний мініпавільйон ЛМП № 24, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані докази в сукупності та виходячи з вищенаведеного, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем його права власності, наявність якого судом не встановлено. В свою чергу вказані обставини виключають можливість задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія” з підстав їх необґрунтованості.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання виконати певні дії відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011 р.