"20" липня 2011 р.Справа № 20-24-22/139-10-3549
За позовом: Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
2) Закритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Хліб України"
3) Ттовариство з обмеженою відповідальністю "Український аграрний союз"
до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закритого акціонерного товариства "Фондовий ділер"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
Головуючий суддя Щавинська Ю.М.
Судді: Гут С.Ф., Літвінов С.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю № 1 від 26.10.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю б/н від 19.05.2011 року;
від третіх осіб:
- ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця": ОСОБА_3- за довіреністю №07-06/01 від 07.06.2011 року;
- ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України": не з'явились;
- ЗАТ "Фондовий ділер": не з'явились;
- ТОВ "Український аграрний союз": не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів", в якій просило визнати недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу цінних паперів №01/11-К-1 від 01.11.2006 року та №13/12-К-1 від 14.12.2006 року, укладені між сторонами, а також застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що договори з боку позивача були укладені директором без відповідних повноважень, оскільки відповідно до Статуту прийняття рішення про придбання цінних паперів інших юридичних осіб відноситься до компетенції наглядової ради Товариства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2010 року (суддя Торчинська Л.О.) було порушено провадження у справі № 22/139-10-3549 за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" до відповідача Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області № 327-р від 02.11.2010 року у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Торчинської Л.О. на лікарняному, справу №22/139-10-3549 було передано на розгляд судді Оборотовій О.Ю.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2010 року (суддя Оборотова О.Ю.) позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" до відповідача Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу було залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 року ухвалу господарського суду Одеської області від 16.12.2010 року у справі № 24-22/139-10-3549 про залишення позову без розгляду скасовано, справу №24-22/139-10-3549 передано на розгляд господарського суду Одеської області.
Згідно Протоколу розподілу справи між суддями від 21.02.2011 року, проведеного відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, справу № 24-22/139-10-3549 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.
З урахуванням викладеного, справу №24-22/139-10-3549 було прийнято до свого провадження із присвоєнням номеру №20-24-22/139-10-3549.
Одночасно, судом, відповідно до ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Закрите акціонерне товариство „Фондовий ділер”.
Крім того, судом, на підставі п.4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України в порядку підготовки справи до розгляду, у Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради витребувано реєстраційну справу Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" (м. Одеса, Французький бульвар, 54, код ЄДРПОУ 32432465), а також зобов'язано АБ „Південний” надати відомості про зарахування акцій ВАТ „Енергозахист” на рахунок ЗАТ "Санаторій "Україна" (код ЄДРПОУ 32432465, рахунок № 400541).
9.03.2011р. від відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю за місцезнаходженням відповідача до господарського суду м.Києва (т.2, а.с.14).
Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 16.03.2011 року (т.2 а.с.32-34), суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однак, згідно з положенням ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Враховуючи, що укладеними між сторонами договорами передбачено відповідні обов'язки обох сторін, суд вважає, що розгляд справи має здійснюватися тим господарським судом, до якого звернувся позивач.
Крім того, переглядаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції також не дійшов висновків про необхідність передачі справи за підсудністю.
Ухвалою суду від 30.03.2011р., приймаючи до уваги, що в обґрунтування заявленого позову ЗАТ "Санаторій "Україна" посилається на укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу директором ЗАТ "Санаторій "Україна" Шевченко О.В. з перевищенням наявних повноважень, оскільки, відповідно до п. 13.3.2 Статуту позивача, прийняття рішення про придбання цінних паперів інших юридичних осіб відноситься до компетенції наглядової ради товариства, з урахуванням того, що згідно до п. 13.3.1 Статуту позивача наглядова рада обирається з числа засновників (акціонерів) або їх представників, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучені Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та Закрите акціонерне товариство „Лізингова компанія „Хліб України”.
В подальшому, приймаючи до уваги категорію і складність спору, ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2011 року справу № 20-24-22/139-10-3549 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
05.05.2011 року відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 04.05.2011 року про призначення справи № 20-24-22/139-10-3549 до колегіального розгляду, з метою визначення складу колегії суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи № 20-24-22/139-10-3549, відповідно до якого визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області для колегіального розгляду справи № 20-24-22/139-10-3549: головуючий суддя -Щавинська Ю.М., суддя Гут С.Ф., суддя Літвінов С.В.
Враховуючи викладене, справу № 20-24-22/139-10-3549 ухвалою від 6.05.2011р. було прийнято до колегіального розгляду у вказаному складі суддів.
Приймаючи до уваги, що при підготовці справи до колегіального розгляду судом було встановлено, що акції ВАТ „Енергозахист”, які були зараховані на зазначений рахунок ЗАТ "Санаторій "Україна", були в подальшому списані зі вказаного рахунку на підставі наказів на списання № 1229 від 13.12.2006 року та № 1327 від 27.12.2006 року, суд зобов'язав АБ „Південний” надати до господарського суду Одеської області належним чином завірені копії зазначених наказів.
07.06.2011 року на виконання зазначених вимог суду АБ „Південний” надіслав до господарського суду Одеської області належним чином засвідчені копії наказів № 1229 від 13.12.2006 року та № 1327 від 27.12.2006 року, з яких вбачається, що акції ВАТ „Енергозахист”, які були зараховані на рахунок у цінних паперах № 400541 ЗАТ "Санаторій "Україна", були в подальшому списані зі вказаного рахунку на рахунок ТОВ "Український аграрний союз" на підставі догорів купівлі-продажу цінних паперів № 02/11-К-1 від 03.11.2006 року, № 20/12-К-1 від 20.12.2006 року.
Таким чином, враховуючи, що вирішення спору про визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів № 01/11-К-1 від 01.11.2006 року та №13/12-К-1 від 14.12.2006 року може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Український аграрний союз" щодо позивача, ухвалою від 20.06.2011р. останнє залучено також до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
У судовому засіданні 20.07.2011р. позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Вказані вимоги були також підтримані представником ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, який надав суду письмові пояснення (т.3 а.с.5-6).
Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що, як вбачається із пояснень Генерального директора відповідача (т.2 а.с.115) наглядова рада та інші органи ЗАТ "Санаторій "Україна" фактично не функціонували, що і зумовило відсутність прийняття відповідного рішення наглядовою радою, проте підприємство продовжувало здійснювати господарську діяльність. Крім того, у наданому раніше до суду відзиві (т.2 а.с.43) відповідач стверджував, що копія статуту, надана позивачем, не є належним доказом, оскільки судом не було оглянуто оригінал цього документу.
Разом з тим, після огляду у судовому засіданні оригіналу статуту та залучення судом до матеріалів справи копії, знятої з реєстраційної справи (т.2 а.с.73-88), вказані заперечення відповідачем не заявлялися.
Представники третіх осіб, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, правом взяти участь у судових засіданнях та надати суду відповідні пояснення не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив наступне.
Як встановлено судом під час розгляду справи, між Закритим акціонерним товариством "Інститут хлібопродуктів" в особі генерального директора Харкевич-Гончарової І.М., діючої на підставі статуту, та Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Україна" в особі директора Шевченка О.В., діючого на підставі Статуту, за участю Торговця ЗАТ „Фондовий ділер”, було укладено ідентичні за формою договір купівлі-продажу цінних паперів №01/11-К-1 від 01.11.2006 року (т.1 а.с.7-8) та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/12-К-1 від 14.12.2006 року (т.1 а.с.9-10).
Оригінали вказаних договорів були оглянуті сторонами та судом у судових засіданнях 16.03.2011р. та 30.03.2011р.
Приймаючи до уваги, що копії вказаних договорів були залучені до матеріалів справи ще при первісному розгляді і перший том справи є прошитим та пронумерованим відповідним чином, у суду, незважаючи на неналежний порядок залучення документів, але з урахуванням їх відповідності оригіналам, відповідно до інструкції з діловодства у господарських судах, були відсутні підстави для залучення до справи інших копій вказаних договорів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних договорів, відповідно до їх умов Продавець ЗАТ "Інститут хлібопродуктів" зобов'язується передати у власність покупця -ЗАТ "Санаторій "Україна" (перерахувати на рахунок покупця протягом 10 робочих днів з дати підписання договору) акції, визначені у п.1.2 договору, а покупець, відповідно, зобов'язується прийняти акції та сплатити за них визначену у п.1.2 грошову суму. Порядок оплати акцій передбачений п.2.1 договорів, згідно з яким строк оплати складає 10 робочих днів з дня укладення договору.
Згідно з п.1.2. договору №01/11-К-1 від 1.11.2006р. предметом договору є прості іменні акції ВАТ „Енергозахист” у кількості 960 150 шт., номінальною вартістю 0,25 грн. Вартість акцій була визначена сторонами у сумі 244 837,93 грн.
Згідно з п.1.2. договору №13/12-К-1 від 14.12.2006 року предметом договору є прості іменні акції ВАТ „Енергозахист” у кількості 264 040 шт., номінальною вартістю 0,25 грн. Вартість акцій була визначена сторонами також у сумі 244 837,93 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договору №01/11-К-1 від 1.11.2006р., згідно з розпорядженням ЗАТ „Інститут хлібопродуктів №2 від 7.12.2006р. (т.2 а.с.44), акції ВАТ „Енергозахист” у кількості 960 150 шт., номінальною вартістю 0,25 грн., загальною номінальною вартістю 240 037,50 грн. були зараховані на рахунок ЗАТ "Санаторій "Україна" № 400541 (Зберігач АБ „Південний”), у зв'язку з чим сторонами було складено Акт прийому-передачі цінних паперів від 12.12.2006р. на загальну суму 244 837,92 грн. (т.2 а.с.45).
Крім того, на виконання договору №13/12-К-1 від 14.12.2006 року, згідно з розпорядженням ЗАТ „Інститут хлібопродуктів №3 від 18.12.2006р. (т.2 а.с.47), акції ВАТ „Енергозахист” у кількості 264040 шт., номінальною вартістю 0,25 грн., загальною номінальною вартістю 66010 грн., були зараховані на рахунок ЗАТ "Санаторій "Україна" № 400541 (Зберігач АБ „Південний”), у зв'язку з чим сторонами було складено Акт прийому-передачі цінних паперів від 21.12.2006р. на загальну суму 244 837,92 грн. (т.2 а.с.48).
Як встановлено судом, акції ВАТ „Енергозахист”, які були зараховані на рахунок у цінних паперах № 400541 ЗАТ "Санаторій "Україна", були в подальшому списані зі вказаного рахунку на рахунок ТОВ "Український аграрний союз" на підставі догорів купівлі-продажу цінних паперів № 02/11-К-1 від 03.11.2006 року, № 20/12-К-1 від 20.12.2006 року (т.2 а.с.129-131).
Як також встановлено судом, кхвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2008 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Машталап Н.В.
Як вбачається із матеріалів справи, враховуючи, що ЗАТ „Санаторій Україна” за придбані акції не розрахувалося, ЗАТ "Інститут хлібопродуктів" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредитором ЗАТ „Санаторій Україна” з грошовими вимогами до боржника на суму 489675,85 грн.
Як свідчить ухвала господарського суду Одеської області від 3.11.2009р. у справі №2/192-08-3989 (т.1 а.с.24), приймаючи до уваги, що вказана заява Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" визнана боржником і арбітражним керуючим в повному обсязі, підтверджена документально (договором № 01/11-К-1 купівлі - продажу цінних паперів від 01.11.2006р., актом прийому -передачі цінних паперів від 12.12.2006р., розпорядженням на виконання облікової операції №2 від 07.12.2006р., договором № 13/12-К-1 купівлі - продажу цінних паперів від 14.12.2006р., актом прийому -передачі цінних паперів від 21.12.2006р., розпорядженням на виконання облікової операції №3 від 18.12.2006р.) та відповідає вимогам законодавства, суд, керуючись ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визнав Закрите акціонерне товариство "Інститут хлібопродуктів" кредитором Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна” з грошовими вимогами до боржника на суму 489675,85 грн.
За даними АС „Документообіг господарських судів”, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2010 р. у справі №2/192-08-3989 припинено повноваження розпорядника майна Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна” арбітражного керуючого Машталап Наталії Вікторівни, призначено розпорядником майна Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна” арбітражного керуючого Рябця Олександра Михайловича. Ухвалою від 18.05.2010р. у вказаній справі керівника боржника Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна” - Шевченко Олександра Валерійовича відсторонено від виконання ним своїх посадових обов'язків із покладенням виконання обов'язків керівника Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна” на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Рябця Олександра Михайловича до призначення у порядку, визначеному законодавством та установчими документами нового керівника боржника.
Таким чином, вважаючи, що вищезазначені договори купівлі-продажу були укладені позивачем з порушенням чинного законодавства, ЗАТ „Санаторій Україна” в особі в.о. керівника Рябця О.М., який станом на день розгляду справи є також повноважним представником позивача згідно до ухвали суду у справі №2/192-08-3989 від 14.07.2011р., звернулося до суду із відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідно правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування заявленого позову ЗАТ "Санаторій "Україна" посилається на укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу директором ЗАТ "Санаторій "Україна" Шевченко О.В. з перевищенням наявних повноважень, оскільки, відповідно до п. 13.3.2 Статуту позивача, прийняття рішення про придбання цінних паперів інших юридичних осіб відноситься до компетенції наглядової ради товариства.
Оцінюючи питання наявності у директора підприємства належних повноважень на підпис спірного договору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Закону України „Про господарські товариства” в редакції, що була чинною станом на час укладання договорів, в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.
Згідно до ч. 4, 5 вказаної статті Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
Вказані положення Закону цілком кореспондуються із нормами ст.160 ЦК України, згідно з якою в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.
Згідно з положеннями ст.47 Закону, ст.161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. При цьому, до компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної, наглядової ради). Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Як вбачається зі статуту позивача, копія якого була знята з матеріалів реєстраційної справи та залучена судом до матеріалів справи (т.2 а.с.73-88), а оригінал якого було оглянуто судом, пункт 13.3 вказаного статуту, в редакції, що була дійсною на час укладення спірних договорів, передбачає, що з числа засновників (акціонерів) або їх представників обирається наглядова рада у кількості 4 осіб строком на 3 роки, яка представляє їх інтереси у період між загальними зборами Товариства в межах компетенції, визначеної статутом та загальними зборами Товариства. Наглядова рада контролює і регулює діяльність товариства.
Згідно з п.13.3.2 до компетенції наглядової ради Товариства відноситься, зокрема, прийняття рішення про придбання цінних паперів інших юридичних осіб.
Згідно з п.13.4 статуту виконавчим органом товариства є директор, який одноособово здійснює керівництво його поточною діяльністю. Компетенція директора передбачена п.13.4.5 статуту.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 92, ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З урахуванням ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС).
Як встановлено судом та не спростовано сторонами у передбаченому законом порядку, згідно з протоколом №1 Установчих зборів ЗАТ „Санаторій Україна” від 28.04.2004р. (т.1 а.с.75-76), оригінал якого міститься у реєстраційній справі та був оглянутий судом, рішенням установчих зборів (п.5) було обрано Наглядову раду Товариства, до складу якої було включено, зокрема, Харкевич-Гончарову І.М., тобто Генерального директора відповідача ЗАТ „Інститут хлібопродуктів”.
Як свідчить протокол засідання наглядової ради від 16.02.2005р., наданий представником ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, вказана особа також брала участь у вказаному засіданні, на якому вирішувалися питання щодо надання згоди на відчуження частини основних фондів та передачу у заставу (іпотеку) об'єктів нерухомості.
Проаналізувавши вищевикладені обставини у сукупності, суд доходить висновку про те, що відповідачу Закритому акціонерному товариству "Інститут хлібопродуктів" в особі генерального директора Харкевич-Гончарової І.М., діючої на підставі статуту, було достеменно відомо про відповідні обмеження компетенції директора щодо укладення договорів про купівлю цінних паперів.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів №01/11-К-1 від 01.11.2006 року та №13/12-К-1 від 14.12.2006 року. Приймаючи до уваги, що відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, вимоги про визнання договорів недійсними з моменту укладення є обґрунтованими.
Аналізуючи вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд вказує наступне.
Відповідно до ст.26 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
При цьому, реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009р., норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.
Як встановлено судом, акції ВАТ „Енергозахист”, які були зараховані на рахунок у цінних паперах № 400541 ЗАТ "Санаторій "Україна" на підставі оспорюваних договорів, були в подальшому списані зі вказаного рахунку на рахунок ТОВ "Український аграрний союз" на підставі догорів купівлі-продажу цінних паперів № 02/11-К-1 від 03.11.2006 року, № 20/12-К-1 від 20.12.2006 року (т.2 а.с.129-131).
Таким чином, вказане майно не знаходиться у сторони оспорюваних договорів ЗАТ „Санаторій України”, у зв'язку з чим може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.
Що стосується вартості цих акцій, то як встановлено судом, ЗАТ „Санаторій Україна” за придбані акції не розрахувалося, у зв'язку з чим ЗАТ "Інститут хлібопродуктів" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредитором ЗАТ „Санаторій Україна” з грошовими вимогами до боржника на суму 489675,85 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 3.11.2009р. у справі №2/192-08-3989 (т.1 а.с.24) Закрите акціонерне товариство "Інститут хлібопродуктів" визнано кредитором Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна” з грошовими вимогами до боржника на суму 489675,85 грн.
З урахуванням викладеного, вимоги про застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягають.
Враховуючи часткове задоволення судом позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів №01/11-К-1 від 01.11.2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Інститут хлібопродуктів" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 31993128) та Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Україна" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 54, код ЄДРПОУ 32432465).
3. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № №13/12-К-1 від 14.12.2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Інститут хлібопродуктів" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 31993128) та Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Україна" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 54, код ЄДРПОУ 32432465).
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 54, код ЄДРПОУ 32432465) на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22090200, символ звітності банку 095 - суму недоплаченого держмита в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн.
6. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 31993128) на користь Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 54, код ЄДРПОУ 32432465) держмито в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118 /сто вісімнадцять/ грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Щавинська Ю.М.
Суддя Гут С.Ф.
Суддя Літвінов С.В.
Повне рішення складено 22.07.2011р.