73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
19.07.2011 Справа № 5024/1152/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос"
про стягнення 10901 грн. 30 коп.
за участю помічника прокурора Нурматової О.В. - посв. № 29 від 25.05.09 р.
та представників:
позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт, дов. № 620-15 від 01.03.11 р., ОСОБА_2 - начальник відділу, дов. № 1701 від 18.01.11 р.
відповідача: ОСОБА_3 - головний бухгалтер, дов. № 26 від 07.07.11 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", яким просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача на користь позивача 9714 грн. 56 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 694 грн. 72 коп. пені, 275 грн. 36 коп. штрафу, 32 грн. 36 коп. 3% річних та 184 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
07 липня 2011 року позивачем повідомлено про сплату відповідачем 8877 грн. 99 коп. основного боргу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив про сплату 2252 грн. 57 коп. боргу 15 червня 2011 року та 6625 грн. 42 коп. боргу 20 червня 2011 року. Крім того, відповідач не погоджується з тарифом застосованим позивачем при нарахуванні вартості теплової енергії, що підлягає оплаті. Також заперечує проти нарахування позивачем пені в розмірі 0,1 % вартості теплової енергії, та вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкції як у вигляді пені та штрафу одночасно, оскільки вважає такі заходи притягненням його до подвійної відповідальності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання теплової енергії від 05.04.2007 року №521 (надалі за текстом - Договір), позивач зобов'язався виробити та поставити відповідачу теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а останній приймати теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до умов пунктів 6.6. та 6.8. Договору відповідач зобов'язався до 20 числа кожного місяця отримати у позивача рахунок та оплатити його протягом 5 банківських днів після одержання.
Відповідачем протягом грудня 2010 р. - березня 2011 р. було спожито теплової енергії загальною вартістю 11758 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №2867 від 31 грудня 2010 р., №28 від 31 січня 2011 року, №487 від 28.02.2011 р. та №927 від 31.03.2011 р.
Позивачем були виписані відповідачу рахунки №521/13822 на суму 2580 грн. 01 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в грудні 2010 року, №148 від 07 лютого 2011 року на суму 3397 грн. 17 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в січні 2011 року, №480 від 04 березня 2011 року на суму 3228 грн. 25 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в лютому 2011 року, від 14.04.2011 року на суму 2552 грн. 57 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в березні 2011 року.
Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії виконувались несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 7161 грн. 99 коп.
Отже прокурором безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 9714 грн. 56 коп.
Після звернення прокурора до суду з даним позовом відповідач перерахував позивачу 6625 грн. 42 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2760 від 20 червня 2011 року.
Враховуючи сплату відповідачем суми 6625 грн. 42 коп. основного боргу після звернення прокурором до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію підлягають частковому задоволенню в сумі 536 грн. 57 коп.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач за період з 01.04.2011 року по 01.06.2011 року на суму простроченої заборгованості в розмірі 9714 грн. 56 коп. нарахував відповідачу 32 грн. 36 коп. 3% річних та 184 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з пунктом 7.3.3. Договору в разі несвоєчасного розрахунку сторони передбачили сплату відповідачем пені у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочки, а за прострочення понад 30 днів - штрафу у розмірі 7% вказаної вартості.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, йому нараховано 694 грн. 72 коп. пені та 275 грн. 36 коп. штрафу.
При здійсненні судом перевірки нараховних позивачем штрафу та пені, судом встановлено, що суму пені безпідставно збільшено. Сума пені становить 602 грн. 30 коп. - в розмірі встановленому пунктом 7.3.3. Договору - 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочки платежу.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. До стягнення підлягає 536 грн. 57 коп. основного боргу, 602 грн. 30 коп. пені, 275 грн. 36 коп. штрафу, 32 грн. 36 коп. 3% річних та 184 грн. 30 коп. інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6625 грн. 42 коп. має бути припинено. В задоволенні решти позову - відмовлено.
З приводу заперечень відповідача проти позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.
Твердження відповідача, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня спростовується положеннями ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та пунктом 7.3.3. Договору.
Статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ж до положень ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Такі види забезпечення зобов'язання як стягнення з відповідача пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання передбачені сторонами в Договорі на свій розсуд і погоджені ними, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Договір в цій частині не дійсним в судовому порядку не визнаний.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, пунктами п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" (код ЄДРПОУ 31293649, вул. Суворова, 7-16, м. Херсон:
а) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320, 73019, місто Херсон, Острівське шосе, 1, ррахунок 26003060153834 в ХФ "Приватбанк", МФО 352479) - 536 грн. 57 коп. основного боргу, 602 грн. 30 коп. пені, 275 грн. 36 коп. штрафу, 32 грн. 36 коп. 3% річних та 184 грн. 30 коп. інфляційних втрат;
б) на користь держави в доход державного бюджету (одержувач: код 24104230 Відділення Держказначейства, м. Херсон, Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, МФО 852010, р/р 31119095700002, призначення платежу: код 22090200, символ звітності 095) - 82 грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита;
в) на користь держави в доход державного бюджету (одержувач платежу: УДК м. Херсона, р/р р/р 31218264700002 банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 24104230 одержувач платежу УДК м. Херсона, призначення платежу ККД 22050003 символ звітності банку 264) - 179 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення суми 6625 грн. 42 коп. основного боргу припинити.
4. В задоволенні решти позову відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання
рішення 25.07.2011 р.