Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" липня 2011 р. Справа № 5023/5207/11
вх. № 5207/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. (дов. № б/н від 04.01.2011 р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрсхідліфт", м. Харків
до Комунального підприємства "Комунальник-1", м. Первомайський
про стягнення 200 583,96 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Укрсхідліфт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Комунальник-1" (надалі - Відповідач) суму заборгованості за договором підряду № 28/10 від 01.01.2010 р. за виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у розмірі 200 583,96 грн. та покладенням на Відповідача судових витрат.
Представник Позивача у судовому засіданні та у наданому уточненні позовних вимог просить суд стягнути з Комунального підприємства "Комунальник-1" суму заборгованості за договором підряду № 28/10 від 01.01.2010 р. за виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у розмірі 146 189,48 грн., на підставі того що Відповідачем 23.06.2011 р.; 24.06.2011 р.; 25.06.2011 р. та 30.06.2011 р. було переховано на рахунок Позивача суму у розмірі 54 394,48 грн., що підтверджується копіями банківських виписок наданих Позивачем, які суд долучає до матеріалів справи разом з актом звірки.
Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. На підставі вищевикладеного суд приймає уточнення Позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 14 липня 2011 року через канцелярію суду (факсом) від Відповідача надійшла заява в якій він просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із відпусткою представника Комунального підприємства "Комунальник-1".
Представник позивача проти задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Відповідачем та Позивачем був укладений договір підряду на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів № 28/10 від 01 січня 2010 року (далі Договір). Відповідно до умов Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів на об'єктах Замовника.
Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, доказами чого є акти виконаних робіт № 28/10 - 0211 за лютий 2011 p., № 28/10-0311 за березень 2011 p., № 28/10 - 0411 за квітень 2011 р., № 28/10 - 0511 за травень 2011р. до договору №28/10 від 01.01.2010р. Проте Відповідачем у частині оплати виконаних робіт, договірні умови належним чином не виконувались. На підставі чого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01.06.2011р. становило 200 583,96 грн., що протиречить п. 5.1 Договору, а саме: "Замовник здійснює оплату вказаних в п.1.1 робіт не пізніше 10 числа наступного місяця».
На момент розгляду справи Позивачем надано докази того, що Відповідачем 23.06.2011 р.; 24.06.2011 р.; 25.06.2011 р. та 30.06.2011 р. було переховано на рахунок Позивача суму у розмірі 54 394,48 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.
Таким чином, станом на момент розгляду справи сума заборгованості за невиконання договірних зобов'язань складає 146 189,48 грн.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) . За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на момент розгляду справи, Відповідач заборгованість за договором підряду у розмірі 146 189,48 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, Відповідач визнається судом таким, що не виконав зобов'язання за Договором підряду на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів від 01.01.2010 р. за № 28/10.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у розмірі 146 189,48 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита у розмірі 1905,84 грн., оскільки на момент подання позовної заяви сума боргу складала 190 583,96 грн., а не 200 583,96 грн., підтвердженням чого є банківська виписка від 23.06.2011 р. про сплату Відповідачем суми у розмірі 10 000,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник-1" (64102, Харківська область, м. Первомайський, вул. Жовтнева, 1, код 33129505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрсхідліфт" (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 13/В, кв. 88, код 32335658) суму заборгованості за договором підряду № 28/10 від 01.01.2010 р. за виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у розмірі 146 189,48 грн., 1 905,84 грн. - державного мита. та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 18 липня 2011 року
по справі № 5023/5207/11.