"30" червня 2011 р.Справа № 12/50/5022-820/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", вул. Айвазовського, 15к, м. Миколаїв, 54052 (адреса для листування: юридична фірма "МПортал", м. Миколаїв-1, а/с 27, 54001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом Алейхема, 1, м. Збараж, 47302
про стягнення 19675,18грн.
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність №07630-04 від 02.08.2010р.);
відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність № 378-1 від 08.11.2010 р.)
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" 19675грн.18коп. -боргу за поставлений товар.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі усної домовленості відповідачу по накладних було поставлено товарно-матеріальні цінності, однак останній за отриманий товар не розрахувався, про що йому було надіслано вимогу, яка була залишена без відповіді та задоволення, а тому просить стягнути дану заборгованість в судовому порядку. В підтвердження позовних вимог надав рахунки-фактури, видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку, вимогу та докази її надіслання.
Відповідач у відзиві на позов №313 від 30.06.2011р. та його повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить суд провести взаємозвірку поставки товарно-матеріальних цінностей позивачем-відповідачу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовільнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
Згідно приписів ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
На підставі усної домовленості товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" (далі -позивач) по видаткових накладних №РН-0000055 від 15.08.2008р. на суму 38.09,09грн., №РН-0000056 та №РН-0000057 від 27.08.2008р. на суми 2266,30грн. та 11411,87грн. відповідно, №0000063 від 23.09.2008р. на суму 2187,92грн. поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" (далі - відповідач) згідно замовлень - рахунки-фактури №СФ-0000167 від 15.08.2008р., №СФ-0000168 від 20.08.2008р. та №СФ-0000178 від 22.09.2008р. на загальну суму 19675,18грн., товарно-матеріальні цінності (далі -товар) на загальну суму 19675,18грн. (копії накладних завірені підписами та скріплені печатками сторін знаходяться в матеріалах справи).
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Як випливає із матеріалів справи, позивач на виконання умов усної домовленості поставляв відповідачу товар, відповідач від отримання товару не відмовлявся, про що свідчать підпис та печатка підприємства на накладних, часткова оплата отриманого товару, а також актом звірки взаємних розрахунків сторін, відтак господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.
Таким чином, прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки, сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого згідно усної домовленості товару, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар по вищезазначених накладних не виконав в повному обсязі, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи оборотно-сальдова відомість по рахунку:361 за 01.01.07-30.06.11, і незважаючи на надіслану йому (відповідачу) вимогу щодо виконання зобов'язання №05473-юр від 06.05.2011р. про сплату заборгованості у сумі 19675,18грн., яка згідно поштової квитанції №9463 та опису вкладення надіслана останньому 06.05.2011р. і яка, як стверджує позивач залишена без відповіді та без виконання, станом на день подання позовної заяви борг товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" за поставлений товар становить 19675грн.18коп. (копія вимоги та поштової квитанції в матеріалах справи).
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На день розгляду справи відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про повну чи часткову оплату за поставлений по видатковим накладним товар, а також не навів суду підстав не визнання позову, зокрема, не заперечив щодо отримання товару, а вразі його отримання -не навів будь-яких зауважень щодо якості, кількості та асортименту товару, чи повного або часткового повернення товару позивачу, таким чином не довів необхідності проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами, відтак суд відхиляє клопотання останнього щодо проведення звірки взаєморозрахунків за безпідставністю і згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" рахується борг в сумі 19675рн.18коп.
При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526, 530 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом Алейхема, 1, м. Збараж, 47302, ідентифікаційний код 35068869, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", вул. Айвазовського, 15к, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код 32655884: 19675грн.18коп. -заборгованості за отриманий товар, 196грн.75коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 04 липня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій