"04" липня 2011 р.Справа № 15/37/5022-707/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув матеріали справи
за позовом Тернопільського районного споживчого товариства, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль
до Грабовецької сільської ради, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, вул. Бродівська, 17, м. Тернопіль
про визнання права власності
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: сільський голова Карашівський Ярослав Миколайович, паспорт серія НОМЕР_1 від 19.11.1996р.;
представник ОСОБА_1 - довіреність № 252 від 04.07.2011р.;
третьої особи: не з'явився.
Суть справи:
Тернопільське районне споживче товариство, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль звернулося з позовом до Грабовецької сільської ради, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, вул. Бродівська, 17, м. Тернопіль, про визнання права власності.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання № 1/93 від 04.07.2011р. зупинення провадження по справі до вирішення Тернопільським окружним адміністративним судом пов'язаної з нею справи за позовом Тернопільського районного споживчого товариства до Грабовецької сільської ради та Тернопільського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, Реєстратора Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації Залецького Т.М. про визнання нечинним та скасування: 1) рішення двадцять сьомої сесії п'ятого скликання Грабовецької сільської ради від 18 травня 2010р. № 311 "Про оформлення права власності на магазин вул. Шевченка 50а в с. Білоскірка"; 2) свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, приміщення магазину по вул. Шевченка 50а в с. Білоскірка за територіальною громадою с. Білоскірка в особі Грабовецької сільської ради; 3) рішення реєстратора Тернопільського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації Залецького Т.М. від 07.10.2010р. про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення, приміщення магазину по вул. Шевченка 50а в с. Білоскірка за територіальною громадою с. Білоскірка в особі Грабовецької сільської ради; 4) запису 93 в книзі 2 Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації та витяг № 27563650 від 07.10.2010р. реєстратора Залецького Т.М. про реєстрацію права власності на нежиле приміщення магазину вул. Шевченка 50а в с. Білоскірка, на підтвердження чого надав суду копію позовної заяви № 1/91 від 01.07.2011р. з відміткою про прийняття її Тернопільським окружним адміністративним судом.
Представник відповідача заперечив щодо заявленого клопотання та просить його відхилити, так як позивачем не надано доказів прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом зазначеної позовної заяви до свого провадження.
Суд, розглянувши клопотання відхилив його.
Також відповідач подав суду клопотання № 1/92 від 01.07.2011р. про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду, на підтвердження чого надав суду повістку-повідомлення від 08.06.2011р. № 10385/10/9104.
Представник відповідача заперечив, щодо поданого клопотання, та просить суд розглядати спір.
Суд, розглянувши клопотання, та враховуючи заперечення відповідача щодо його задоволення, відхиляє його, оскільки у відповідності до п. 3.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. в якому зокрема зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Беручи до уваги, що відповідач на неможливість такої заміни представника у клопотанні не вказав, і, відповідно належними доказами її не підтвердив, а тому, оцінивши дане клопотання, суд відхиляє його.
Представник відповідача у відзиві на позов від 21.06.2011р. та представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що сільська рада набула право власності на спірні нежитлові приміщення в порядку передбаченому Цивільним кодексом України, а саме як на безхазяйну річ і спірні приміщення передані у власність сільської ради та прийняті нею на облік на правах власника. Просить суд врахувати, що зазначені дії вчинені на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010р. у справі № 7/63-1347 за первісним позовом Грабовецької сільської ради до Тернопільського РайСТ про визнання майна безхазяйним та зустрічним позовом РайСТ до сільської ради про визнання права власності на нежитлові будівлі в селах Грабовець та Білоскірка за РайСТ, якою встановлено факт правомірного перебування на обліку будівель як безхазяйних та, що приміщення не належать РайСТ, про що прийнято судом рішення, яким в позові РАЙСТ відмовлено. Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010р. у справі №7/63-1347 набрала законної сили, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р.. Також звертає увагу суду на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2010р. передано у комунальну власність Грабовецької сілької ради с. Грабівці, Тернопільського району, Тернопільської області, безхазяйне нежитлове приміщення - магазин площею 111,3 кв.м. розташоване на території сільської ради в с.Білоскірка , вул. Шевченка, 50а та безхазяйне приміщення народного дому - торговий будинок загальною площею 223,1 кв.м. розташоване в с. Грабовець, вул. Л.Українки, 1а, Тернопільського району, Тернопільської області та зобов'язано Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права комунальної власності Грабовецької сільської ради. Дане рішення набрало законної сили і виконане станом на даний час. Стосовно набувальної власності на яку посилається позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю. Перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю рахується згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень цивільного кодексу тільки після 1 січня 2001 року та закінчується десятирічний строк в 2011 році. Також звертає увагу суду на те, що при розгляді справи № 7/63-1347 встановлено, що майно перебувало у користуванні РайСТ на підставі постанови Ради Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У від 08.12.1939р. № 1618, як існуючі будівлі пристосовані для торгівлі і, РайСТ не користується приміщеннями з 2008р. в с. Грабовець та з 2001р. в с. Білоскірка, що не заперечувалося позивачем та підтверджена Переліком діючих і законсервованих об'єктів. У зв'язку з недоведеністю безперервності та відкритості володіння майном протягом встановленого законом десятирічного строку просить суд в позі відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників відповідача, судом встановлено:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Споживче товариство "Тернопільське районне споживче товариство", м. Тернопіль, вул. Бродівська, 47, зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 01767347), що підтверджується, довідкою головного управління статистики у Тернопільській області № 31-7 від 07.06.2011р..
У відповідності до норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (даний спосіб захисту застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ними, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку, водночас може стосуватися не тільки наявності спору, а й невизначеного правового стану).
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Тобто, законодавець закріплює презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.
У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 47 від лютого 1978р. яким затверджено рішення зборів уповноважених колгоспників колгоспу "Комунар" про виділення земельної ділянки площею 0,12 га і рішення виконкому Баворівської сільської ради про будівництво магазину, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000268 від 26.01.1998р.. Також посилається на те, що магазин взятий на облік 01.10.1978р. і станом на день розгляду справи обліковується на балансі споживчого товариства і ним використовується, а тому вважає, що у споживчого товариства є необхідний десятирічний термін необхідний для визнання права власності за правилами ст. 344 ЦК України, за набувальною власністю.
Правові підстави набуття права власності визначено у главі 24 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Одним із шляхів набуття права власності глава 24 ЦК України визначає набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Статтею 344 цього Кодексу визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частиною 2 вказаної норми встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина 4 зазначеної норми).
Тобто, згідно з частинами 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Тобто відлік строків, про які йдеться в ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, може розпочинатися з 01.01.2001р.
Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно не може мати місця раніше 1 січня 2011 року (наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України в постанові від 16.08.2005р. у справі №8/509).
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, на підтвердження заявлених вимог та заперечень прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
При цьому суд виходив з наступного.
Рішенням господарського суду від 22.10.2009р. у справі № 7/63-1347 за позовом Грабовецької сільської ради, с. Грабовець, Тернопільського району, Тернопільської області до Тернопільського районного споживчого товариства, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, про визнання нежитлових приміщень розташованих на території Грабовецької сільської ради за адресою с. Білоскірка, вул. Шевченка 50,а, та в с. Грабовець, вул. Л. Українки 1,а, безхазяйними та зустрічним позовом Тернопільського районного споживчого товариства про визнання права власності на нежитлові будівлі - магазинів "Промпродтовари", розташованих за адресою с. Білоскірка, вул. Шевченка 50,а, та в с. Грабовець, вул. Л. Українки 1а. - позовні вимоги Грабовецької сільської ради задоволено та визнано безхазяйними нежитлові приміщення розташовані на території Грабовецької сільської ради в с. Грабовець вул. Л. Українки 1,а та в с. Білоскірка вул. Шевченка 50а. В зустрічному позові Тернопільському РАЙСТ про визнання права власності на недитлові будівлі -магазинів "Промпродтовари" у в с. Білоскірка по вул. Шевченка,50а та в с. Грабовець по вул. Л.Українки, 1а, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010р. у справі № 7/63-1347 апеляційну скаргу Тернопільського районного споживчого товариства задоволено частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2009р. у справі № 7/63-1347 скасовано частково, в частині задоволених первісних вимог. В цій частині первісних вимог в позові відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
Водночас, згаданими судовими актами встановлено, що спірне приміщення перебувало у користуванні позивача на підставі постанови Ради Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У від 08.12.1939р. № 1618, як існуючі будівлі пристосовані для торгівлі, а також те, що Тернопільське районне споживче товариство не користується приміщенням з 2001р., що також підтверджено і переліком законсервованих і діючих будівель Тернопільського РайСТ станом на 01.01.2009р..
Долучена до матеріалів справи № 7/63-1347 копія акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) продовольчого магазину з кладовою загальною площею 100 кв.м., який входить до складу Тернопільського райспоживспілки в с.Білоскірка Тернопільського району від 28.09.1978р., судом до уваги не взято як належний доказ, як такий, що не відповідає чинним правилам прийняття об'єктів в експлуатацію, які є обов'язковими для всіх суб'єктів незалежно від форми власності, не підтверджені оригіналами, які є правовстановлюючими документами та підлягають зберіганню, і не підтверджені причини не надання оригіналів документів, а стосовно, долученого до матеріалів справи державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, констатовано, що останній підтверджує лише правомірність платного землекористування земельною ділянкою площею 0,07 га, виділеної для обслуговування будівель.
Постановою Вищого господарського суду від 19.05.2010р. у справі 7/63-1347 Касаційну скаргу Тернопільського районного споживчого товариства залишено без задоволення, а Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010р. у справі № 7/63-1347 залишено без змін.
Судами також встановлено, що на виконання встановленого законом порядку набуття права власності на безхазяйне майно Грабовецькою сільською радою подано оголошення в газету „Подільське слово” №9 (4751) від 22.02.2008р. про знаходження безхазяйних приміщень в селах Білоскірка, вул.Шевченка, 50а та Грабовець, вул.Л.Українки, 1а; подано заяву Тернопільському районному госпрозрахунковому бюро технічної інвентаризації про взяття на облік як безхазяйних нежитлових приміщень розташованих на території Грабовецької сільської ради.
Згідно приписів ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, як орган який здійснює згідно Тимчасового положення державну реєстрацію прав на нерухоме майно на території Тернопільського району, до якого відноситься Грабовецька сільська рада, взяло на облік та зареєструвало як безхазяйні приміщення народного дому-торгового будинку в с.Грабовець, вул.Л.Українки, 1а - 07.04.2008р. та приміщення магазину в с.Білоскірка, вул.Шевченка, 50а - 27.05.2008р. (довідки БТІ № 262, 263 від 18.03.2009р., №1005 від 22.07.2009р.).
З аналізу вищевикладених обставин справи та норм матеріального права вбачається, що Грабовецькою сільською радою дотримано визначену ст.335 ЦК України процедуру та зареєстровано як безхазяйні спірні приміщення в органах БТІ.
Крім того, рішенням Тернопільського міська районного суду від 14.04.2010р. за заявою Грабовецької сільської ради за участю заінтересованої особи Тернопільського районного споживчого товариства про передачу у комунальну власність безхазяйних нежитлових приміщень заяву Грабовецької сільської ради задоволено та передано безхазяйну нерухому річ -магазин площею 111,3 кв.м. розташований в селі Білоскірка Тернопільського району, вул. Шевченка, 50а, та народний дім-торговий будинок, загальною площею 223,1 кв.м., який знаходиться в селі Грабовець Тернопільського району, вул. Л. Українки, 1а, у комунальну власність Грабовецької сільської ради Тернопільського району.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07.07.2010р. рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.10.2010р. залишено без змін а апеляційну скаргу Тернопільського районного споживчого товариства відхилено.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26.08.2010р. зобов'язано Тернпопільске районне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права комунальної власності безхазяйних нерухомих об'єктів -магазину площею 111,3 кв.м. розташованого в селі Білоскірка Тернопільського району, вулиця Шевченка, 50а та народного дому -торгового будинку, загальною площею 223,1 кв.м., який знаходиться в селі Грабовець Тернопільського району Тернопільської області.
Ухвалою Верховного суду від 17.05.2011р. касаційну скаргу Тернопільського районного споживчого товариства відхилено, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2010р. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27.07.2010р. залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням п'ятого скликання Двадцять сьомої сесії Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 311 від 18.05.2010р. "Про оформлення права власності на магазин в с. Білоскірка по вул. Шевченка № 50а.", прийнятим на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2010р., вирішено оформити право власності на магазин в с. Білоскірка по вул. Шевченка, № 50а, який є в комунальній власності громади с. Білоскірка за територіальною громадою в особі Грабовецької сільської ради (п. 1 рішення).
Зазначене рішення набрало законної сили та станом на день розгляду даного спору є виконаним, що підтверджується свідоцтвом про власності на нерухоме майно від 07.10.2010р. та витяг про державну реєстрацію прав серії ССХ № 002448, у відповідності до яких нежиле приміщення, приміщення магазину за адресою Тернопільска область, Тернопільский район, с. Білоскірка, вулиця Шевченка, будинок 50а зареєстроване за територіальною громадою с. Білоскірка в особі Грабовецької сільської ради.
Посилання позивача на те, що спірна будівля перебуває на балансі споживчого товариства не встановлює факту знаходження такого майна у власності, оскільки баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу та вартості майна, обсягу фінансових зобов'язань на певну дату.
Згідно з п. 7 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" № 02-5/266 від 02.04.1994р., знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги судові рішення та набуття права власності на приміщення магазину в с. Білоскірка Грабовецькою сільською радою, згідно рішення від 18.05.2010р., яке є чинним на час розгляду справи, у суду відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на дане майно з підстави набувальної давності користування.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці докази оцінюються судом на основі всебічності, повноти й об'єктивності усіх обставин справи у своїй сукупності відповідно до положень ст. 43 ГПК України. Згідно ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування покладено на сторони у справі, у зв'язку з чим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.В позові відмовити.
2.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "05" липня 2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська