"04" липня 2011 р.Справа № 02-2/18/5022-294/2011
про повернення позовної заяви
Суддя Охотницька Н.В., розглянувши позовну заяву №б/н від 30.06.2011 р. (вх. №1054 від 01.07.2011 р.) ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (приміщення більярдного клубу) до відповідача -Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, про узаконення приміщення кафетерію площею 25,6 кв.м. та приміщення кафетерію площею 36,0 кв.м., які знаходяться на території більярдного клубу та призначені для обслуговування та потреб відвідувачів, повертає її і додані до неї матеріали без розгляду, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві повинні бути вказані вимоги позивача до відповідача із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначені докази, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зазначено ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Структурними складовими позову, які сукупно визначають його зміст є його елементи: предмет позову -матеріально-правова вимога, заявлена позивачем в суд до відповідача щодо усунення допущеного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу, а факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу є підставами позову. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Визначаючи предмет позову як спосіб захисту права чи інтересу, слід звернути увагу на перелік способів захисту цивільного права та інтересу, викладений у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Таким чином, процесуальний закон зобов'язує викладати та формулювати кожну позовну вимогу таким чином, аби вона точно відповідала способу захисту цивільних прав, встановленому законодавством, була юридично конкретною, визначеною та реально могла бути виконаною.
Попри це, позивачем обрано спосіб захисту, а саме узаконення приміщення кафетерію площею 25,6 кв.м. та приміщення кафетерію площею 36,0 кв.м., які знаходяться на території більярдного клубу та призначені для обслуговування та потреб відвідувачів, який не передбачений нормами чинного законодавства. Крім того, в контексті ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, де кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, позивачем не наведено фактичних даних та обставин, які обґрунтовують та підтверджують вимогу, що підлягає захисту в судовому порядку, не вказано позивачем і характер порушення, невизнання або оспорювання його цивільного права з боку відповідача -Виконавчого комітету Тернопільської міської ради.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Втім, позивачем не зазначено вищенаведеної інформації у позовній заяві, не підтверджено статусу ОСОБА_3, як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення (із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви" від 19.05.2011 р. № 3382-VI).
Частиною 1 п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, у випадку неподання яких суддя, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повертає позовну заяву з додатками без розгляду.
Як вбачається із поданих позовних матеріалів, позивачем не долучено доказів надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу. Вказівка на наявність таких доказів відсутня і в додатках до позовної заяви.
Крім того, звертається увага позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. (п. 5.27. Наказ|Державний стандарт, Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 07.04.2003, № 55 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003"). З огляду на подані документи (копії) в якості додатків до позовної заяви, суд зазначає про те, що останні не є поданими в належним чином засвідчених копіях.
Відповідно до п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; до позовної заяви не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" № 7/93 від 21.01.1993 р. сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій. Пунктом 13 Порядку оплати витрат з інформаційно -технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258) встановлено, що повернення коштів внесених для оплати витрат з інформаційно -технічного забезпечення судових процесів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 63 п. 2, 3, 6, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Повернути Приватному підприємцю ОСОБА_3 позовну заяву б/н від 30.06.2011 р. (вх. №1054 від 01.07.2011 р.) та додані до неї документи всього на 88 (вісімдесяти восьми) арк. без розгляду.
2. Сплачене згідно квитанції №127940616 від 01.07.2011 р. державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та сплачені згідно квитанції №127940434 від 01.07.2011 р. витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. підлягають поверненню ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (приміщення більярдного клуб).
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Н.В. Охотницька