"18" травня 2011 р.Справа № 15/37-521
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48200
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про визнання недійсними договорів.
за участю представників сторін:
позивача: директор Гараніна Ірина Вікторівна;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільська область звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про визнання недійсними договорів № 10с-2008 від 19.02.2008р. та № 65с-2008 від 01.09.2008р..
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, посилаючись на те, станом на день розгляду справи печатка, кутовий штамп підприємства, установчі та бухгалтерські документи ТОВ «Агропарк»ОСОБА_4 не передані. Просить суд врахувати, що постановою від 27.10.2009 року, за фактом приховування печатки TOB "Агропарк" порушено кримінальну справу № 1155447. Крім того зазначає, що за даними аудиторської перевірки в результаті дослідження даних Балансу за 2008 рік було виявлено, що станом на 01 січня 2009 року TOB "Агропарк" має нульовий баланс, а за даними Звіту про фінансові результати підприємство не отримувало протягом 2008 року ніяких доходів та не здійснювало жодних витрат, а перевірити правильність такого балансу не представляється можливим, так як усі документи утримуються ОСОБА_2. Однак із звітності поданої ОСОБА_4, у Балансі не відображена кредиторська заборгованість перед відповідачем в розмірі 100.000 грн., яка могла б свідчити про отримані та неоплачені послуги, що свідчить про фальсифікацію документів, наданих в якості доказів здійснення господарських операцій з надання СПД-ФО ОСОБА_2 юридичних послуг ТОВ "Агропарк". Крім того із довіреності від 19.02.2008 року, яка міститься у справі № 3/284-5151 вбачається, що TOB "Агропарк" уповноважило фізичну особу ОСОБА_2, а не Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_2 представляти інтереси підприємства, у зв'язку з чим СПД-ФО ОСОБА_2 не був уповноваженим цією довіреністю на представлення інтересів ТОВ "Агропарк". Крім того, вартість надання юридичних послуг, які передбачені договорами № 10с-2008 від 19.02.2008р. та № 65с-2008 від 01.09.2008р. була невиправдано високою, а тому колишнім директором TOB "Агропарк" ОСОБА_4 умисно підписувались невигідні для товариства договори, діючи при цьому в своїх особистих інтересах та в інтересах ОСОБА_2. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 18.05.2011р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак у відзиві на позовну заяву від 27.04.2010р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки у позовній заяві не наведено доказів, які б свідчили про наявність змови між ним та директором ТОВ "Агропарк" ОСОБА_4, чи домовленості діяти всупереч інтересам ТОВ "Агропарк". При розгляді справи № 3/284-5151 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Агропарк" були пред'явлені вимоги на захист порушених корпоративних прав. Розгляд вказаної справи та підготовка до розгляду вимагала значних затрат часу і зусиль, а тому з огляду на характер та категорію спору, між ним і директором TOB "Агропарк" ОСОБА_4 була досягнута домовленість щодо вартості юридичних послуг. Вона обумовилась в сумі 50000 гривень за представництво інтересів в суді кожної судової інстанції, у зв'язку з чим були укладені спірні договори. Про виконання зазначених договорів свідчать підписані акти, у яких зазначено про відсутність будь-яких претензій до наданих мною послуг. Які наміри переслідував директор ОСОБА_4, укладаючи спірні договори, йому не відомо, однак ОСОБА_4 не укладав договору про представництво його інтересів по справі, а функції його представника виконувала ОСОБА_1. Вважає доводи позивача про наявність між ним і директором TOB "Агропарк" зловмисної домовленості надуманими та небажанням позивача виконати свої грошові зобов'язання. Також просить суд врахувати, що аудиторський висновок, на який посилається позивач на підтвердження своїх доводів, не можна вважати належним доказом по справі, так як у позовній заяві не вказано його дати, номеру та особи, що його склала. Просить суд також звернути увагу на те, що за чисельними скаргами ОСОБА_3 неодноразово порушувалися кримінальні справи проти ОСОБА_4, значна кількість яких вже закрита за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину. При провадженні слідства за вказаними справами у TOB "Агропарк" проводилась виїмка бухгалтерських документів, які не повернуті, а тому за відсутності усіх первинних документів бухгалтерського обліку жодний аудитор не взмозі зробити об'єктивного висновку про характер та взаємозв'язок господарських операцій між сторонами по справі, а сам факт порушення кримінальних справ не можуть свідчити про недійсність спірних договорів. Посилання позивача на баланс товариства та звіт про фінансові результати, в яких відсутні будь-які відомості про суми сальдо по рахунках бухгалтерського обліку на дату їх складення, вважає необґрунтованими оскільки звітність є даними бухгалтерського обліку, тобто похідною від первинних даних і не може заперечувати первинні дані.
Позивач проти доводів відповідача заперечив, та просить суд звернути увагу на те, що у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі здійснення витрат підприємство відображає ці витрати по першій події тобто по факту отримання товарів робіт чи послуг або за фактом перерахування коштів, у зв'язку з чим директор ОСОБА_4 повинен був відобразити в декларації на прибуток підприємства у рядку 04.1 суму 50.000.00 грн. витрат по договору № 10с-2008 від 19.02.2008р., однак у поданій декларації такі відомості відсутні, як і відсутні такі відомості по договору № 65с-2008 від 01.09.2008р., що свідчить про те що TOB "Агропарк" не понесло жодних витрат по спірних договорах. Також зауважує, що згідно довіреності від 19.02.2008 року, що міститься у справі № 3/284-5151 вбачається, що TOB "Агропарк" уповноважило фізичну особу ОСОБА_2, а не СПД-ФО ОСОБА_2 представляти інтереси товариства у судах, а тому акти виконаних робіт підписані тодішнім директором TOB "Агропарк" є неправомірними. Також звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 є адвокатом, і практично усі документи, які подавались ОСОБА_2 були завірені саме печаткою адвоката ОСОБА_2, а не СПД-ФО ОСОБА_2. Вважає, що ОСОБА_2 являючись адвокатом, не мав права укладати спірні договори як фізична особа -підприємець, оскільки це суперечить "Роз'ясненню про суміщення адвокатської та підприємницької діяльності" затвердженого Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури № V/3-71 від 21.03.2008р..
У клопотанні № 79/11 від 13.12.2010р. про долучення до матеріалів справи постанови Верховного суду України від 08.04.2011р. по справі № 6-51469си10позивач повідомив, що ОСОБА_2 не проживає в АДРЕСА_1, а з 02.07.2008р. постійно проживає в Республіці Молдова, а тому останній фізично не міг укласти 01.09.2008р. договір № 65с-2008 у м. Тернополі.
Відповідач заявою від 05.04.2011р. проти доводів відповідача заперечив та пояснив, що судовим рішенням у справі № 17/70-1356 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Агропарк" про стягнення боргу, встановлено факт надання послуг за спірними договорами, у зв'язку з чим факти не потребують повторного доказування. Щодо твердження відповідача про неможливість укладення спірних договорів, зауважив, що в цей період знаходився на території України, на підтвердження чого надав суду копії закордонних паспортів з відмітками про перетин кордону.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново-господарське зобов'язання (цивільно-правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України.
Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини.
Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільська область, є юридичною особою, що підтверджується довідкою АА № 168283 від 30.01.2009р. Головного управління статистики в Тернопільській області, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2008 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк" (Замовник) укладено договір № 10с-2008, у відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язався представляти інтереси Замовника Господарському суді Тернопільської області по справі № 3/284-5151.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість робіт (послуг), передбачених до надання п. 1.1. договору, становить 50.000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Замовник оплачує вартість передбачених до виконання даних робіт (послуг) шляхом перерахування належних до оплати коштів на рахунок Виконавця в установі банку в строк до 20.02.2008р..
Також, 01.09.2008 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк" (Замовник) укладено договір № 65с-2008, у відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язався підготувати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2008р. по справі № 3/284-5151 та представляти інтереси Замовника у Львівському апеляційному господарському суді по справі № 3/284-5151.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість робіт (послуг), передбачених до надання п. 1.1. договору, становить 50.000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Замовник оплачує вартість передбачених до виконання даних робіт (послуг) шляхом перерахування належних до оплати коштів на рахунок Виконавця в установі банку в строк до 20.09.2008р..
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочином, згідно ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання.
Господарські зобов'язання виникли між підприємствами на підставі спірних договорів, який за своєю правовою природою згідно ст. 901 ЦК України є договором надання послуг, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Даною нормою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких у п. 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У параграфі 2 глави 16 розділу ІV Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин, відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, визнається судом недійсним.
Частиною 1 ст. 236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, фіктивний правочин завжди укладається умисно і сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Зважаючи на правову природу договору як двостороннього правочину, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.
При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в обох учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Досліджуючи оспорювані договори судом встановлено, що предметом даних угод є зобов'язання відповідача представляти інтереси Товариства (позивача) в господарському суді Тернопільської області та у Львівському апеляційному господарському суду у справі № 3/284-5151 та підготовка апеляційної скарги на рішення від 14.08.08р.
При цьому від імені Товариства договори укладалися директором ОСОБА_4
Позивач просить визнати дані договори недійсними, вказуючи, що їх слід вважати фіктивними з підстав викладених в позовній заяві.
У відповідності до умов договорів № 10с-2008 та № 65с-2008, укладених 19.02.2008 року та 01.09.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк" (Замовник), в особі директора ОСОБА_4, Виконавець зобов'язався представляти інтереси Замовника Господарському суді Тернопільської області по справі № 3/284-5151 та підготувати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2008р. по справі № 3/284-5151 і представляти інтереси Замовника у Львівському апеляційному господарському суді по справі № 3/284-5151.
При цьому згідно довіреності від 19.02.2008р., що міститься в матеріалах справи № 3/284-5151, ТОВ "Агропарк" в особі директора ОСОБА_4, як Довіритель, уповноважує ОСОБА_2, як Повіреного, представляти інтереси Довірителя в судах.
Представництво інтересів Товариства у справах здійснювалося ОСОБА_2 як адвокатом, що підтверджено ухвалами судів та формулярами судових засідань, а також документами від товариства, які подавались ОСОБА_2, що завірені печаткою адвоката, зокрема -відзив на позовну заяву від 27.02.2008р.. довіреність від 19.02.2008р., формуляр та ухвала господарського суду від 28.02.2008р., заява від 02.06.2008р., ухвала Львівського адміністративного суду від 13.05.2008р., ухвала господарського суду від 17.07.2008р.
А тому суд робить висновок, що представництво у справі № 3/284-5151 здійснювалося ОСОБА_2, як представником, адвокатом, що діяв на підставі довіреності від 19.02.2008р., а не як суб'єктом підприємницької діяльності на підставі оспорюваних договорів.
Акти від 14.08.2008р. та 25.12.2008р. про надання юридичної допомоги в сумі 50 000 грн. не можуть бути доказом виконання ФОП ОСОБА_2 умов договору, оскільки дані акти не відповідають загальним вимогам, які ставляться до таких документів. Зокрема, у відповідності до п. 2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В актах від 14.08.2008р. та 25.12.2008р. Дані акти не містять визначення змісту та обсягу господарської операції, яка виконувалася.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про адвокатуру», якою визначено види адвокатської діяльності, адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати і інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою в розумінні ст.. 3 ГК України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.
У відповідності до Роз'яснення «Про суміщення адвокатської та підприємницької діяльності»від 21.03.2008р., затвердженої Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 21.03.2008р. № V/3-71 , Закон України «Про адвокатуру»не містить спеціальних положень, пов'язаних з обмеженням дії загальних норм ч.1 ст. 50 ЦК України про можливість здійснення підприємницької діяльності фізичною особою з повною цивільною дієздатністю за умови державної реєстрації її у встановленому законом порядку як підприємця, при цьому види діяльності, які здійснює фізична особа -підприємець не можуть бути тотожними визначеним у ст.. 5 Закону України «Про адвокатуру».
Окрім того, суд вважає, що при розгляді даної справи слід врахувати особливість предмету спору у справі № 3/284-5151, якими є правовідносини між учасниками товариства, що випливають з їх корпоративних прав, а також особливість сторін у корпоративних спорах, зокрема позивачами у таких справах є учасники товариства, які вважають, що їх права порушені, а відповідачем саме товариство.
Позивачем у справі за первісним позовом є ОСОБА_5, відповідачем ТОВ "Агропарк", позивачем за зустрічним позовом у даній справі є ОСОБА_4, відповідачем ТОВ "Агропарк".
На підставі протоколу №5 від 25 січня 2005 року, що затверджений загальними зборами учасників відповідача 1, 18 травня 2005 року зареєстровано зміни до статуту ТОВ "Агропарк", відповідно до яких учасниками товариства стали ТОВ "Фірма "Весна ЛТД" та фізична особа - ОСОБА_4
Згідно із п.6.1 статуту відповідача 1 , його статутний фонд становив 1498235,00 грн., із яких частка юридичної особи - 17,09% (256 000,00 грн.) , фізичної - 82,91% або 1 242 235,00 грн.
Рішенням учасників товариства ( протокол № 10 від 27 грудня 2005 року) ОСОБА_4 та ТОВ "Весна ЛТД" виведені із складу учасників ТзОВ „Агропарк", натомість прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_5 якій і передано частку у розмірі 100% статутного фонду товариства.
28 грудня 2005 року ОСОБА_4 нотаріально завірив заяву про виведення його з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Агропарк" та передачу належної йому частки в статутному фонді товариства ОСОБА_5.
16 січня 2006 року зареєстровано зміни до установчих документів статуту ТзОВ „Агропарк", згідно до яких єдиним його засновником стала ОСОБА_5 із часткою в статутному фонді товариства - 100% (1498235,00 грн.).
14 червня 2007 року на підставі рішення зборів, оформленого протоколом №12, ОСОБА_4 ввів до складу учасників товариства інших осіб, прийнявши нову редакцію Статуту ТОВ „Агропарк".
Позивачем за первісним позовом у справі № 3/284-5151 ОСОБА_5 оспорюється рішення загальних зборів від 14.06.2007р., позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 оспорюється рішення загальних зборів від 27.12.2005р.
Як вбачається зі змісту рішень загальних зборів, питання, що на них вирішувалися, стосуються не прав та обов'язків Товариства "Агропарк" як юридичної особи, а безпосередньо прав його учасників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що випливають з корпоративних прав на частку в товаристві. А відтак будь-яка особа, на яку б покладалося представництво інтересів товариства не могла діяти у даному спорі на захист прав ТОВ "Агропарк", оскільки права безпосередньо товариства не були предметом спору у справі. А тому укладення угод на представлення товариства у даному спорі ОСОБА_4, свідчить про те, що дані угоди укладені на представництво інтересів безпосередньо ОСОБА_4 в корпоративному спорі.
Представництво ОСОБА_2 інтересів ОСОБА_4 в подальшому підтверджується рішенням у справі за позовом ТОВ «Агропарк»до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема печатки та фінансової документації товариства, в якій ОСОБА_2 також діє в інтересах ОСОБА_4 (ухвала Верховного суду України від 08.04.2011р.), а також представництво інтересів ОСОБА_4 у справі за позовом учасника
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких у п. 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи характер спору у справі № 3/284-5151 та характер предмету послуг, який, за умовами оспорюваних правочинів, повинен надаватися товариству СПД ОСОБА_2, беручи до уваги, що стороною договорів від 19.02.2008р. та 01.09.2008р. є не учасник товариства, а безпосередньо товариство, суд робить висновок, що укладаючи дані договори сторони не передбачали настання будь-яких правових наслідків для ТОВ "Агропарк" як юридичної особи.
Беручи до уваги, що за загальним правилом, правочин -це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків.
Окрім того, підписуючи дані договори від імені ТОВ "Агропарк" ОСОБА_4 діяв поза межами своїх повноважень, оскільки:
Рішенням учасників товариства ( протокол № 10 від 27 грудня 2005 року) ОСОБА_4 та ТОВ "Весна ЛТД" виведені із складу учасників ТзОВ „Агропарк", натомість прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_5, якій і передано частку у розмірі 100% статутного фонду товариства.
28 грудня 2005 року ОСОБА_4 нотаріально завірив заяву про виведення його з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Агропарк" та передачу належної йому частки в статутному фонді товариства ОСОБА_5.
Цього ж числа на загальних зборах учасників ТОВ "Агропарк" (протокол №11 від 28.12.2005р.) вирішено усунути від виконання обов'язків директора товариства ОСОБА_4.
16 січня 2006 року зареєстровано зміни до установчих документів статуту ТзОВ «Агропарк», згідно до яких єдиним його засновником стала ОСОБА_5 із часткою в статутному фонді товариства - 100% (1498235,00 грн.).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.2007 року по справі №10/37-500. яке набрало законної сили, визнано недійсним з моменту прийняття рішення зборів учасників ТзОВ „Агропарк" від 27 грудня 2005 року в частині виключення зі складу учасників товариства ТзОВ «Фірма «Весна ЛТД»та надання згоди на передачу належної їй частки в розмірі 17.09%.
Водночас державна реєстрація змін в установчих документах ТОВ "Агропарк" у зв'язку з прийняттям даного рішення щодо визначення часток учасників відбулася лише після прийняття господарським судом постанови 26.04.2007р. у справі № 3/127-1773 -10.05.2007р.
При цьому слід зазначити, що правовідносини щодо переходу частки (її частини) учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (станом на 2007р.) врегульовано ст. 147 ЦК України. А тому прийняття постанови про зобов'язання скасувати державну реєстрацію статуту ТОВ "Агропарк" від 27.12.2005р., а подальшому і скасування такої реєстрації не є актом чи дією, що свідчить про перерозподіл часток учасників товариства, а відтак не може слугувати доказом відновлення в правах учасника товариства ОСОБА_4 із часткою в статутному фонді 82,91%. А тому будь-які дії даної особи в управлінні товариством, які надавала б йому як учаснику частка в статутному фонді в розмірі 82,91 % після 16.01.2006р. (реєстрація змін до установчих документів ТОВ "Агропарк" на підставі рішення загальних зборів від 27.12.2005р) є незаконними.
Дана правова позиція підтверджена судовими рішеннями у справах № 3/284-5151, № 14/104-1792, яким скасовано рішення загальних зборів, прийнятих за участю ОСОБА_4, як учасника товариства, перерозподіл часток учасників та відповідно реєстрація таких змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган товариства та встановлюють його компетенцію та склад.
Рішенням зборів учасників товариства ТОВ "Агропарк" від 12.04.2007р., оформлених протоколом № 1/07, за участю учасника товариства ОСОБА_5 (частка в статутному фонді 100%) призначено генеральним директором ТОВ "Агропарк" ОСОБА_3. Рішення загальних зборів товариства щодо призначення виконавчого органу товариства вважається чинним з моменту його прийняття.
Враховуючи, що зміни в установчі документи ТОВ "Агропарк" на підставі рішення № 10/37-500 станом на 12.04.2007р. в установленому порядку зареєстровані не були (реєстрація відбулася 10.05.2007р.), рішення зборів учасників від 12.04.2007р. не було предметом судових спорів, не скасовувалося учасниками товариства, а відтак вважається чинним. Жодних інших рішень щодо зміни виконавчого органу товариства в подальшому повноважними учасниками ТОВ "Агропарк" не приймалося. А відтак директором товариства ТОВ "Агропарк" з 12.04.2007р. слід вважати ОСОБА_3
У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
А тому станом на час укладення оспорюваних угод від 19.02.2008р. та 01.09.2008р. ОСОБА_4 не був ні учасником, ані директором товариства, а тому не був наділений повноваженнями щодо укладення будь-яких правочинів від імені ТОВ "Агропарк".
Окрім того, укладення даних угод не відображено в податковому обліку товариства, зокрема в декларації на прибуток підприємств.
22 лютого 2010р. за спільною заявою ФОП ОСОБА_2 (з грошовими вимогами -100 000 грн. згідно оспорюваних угод) та ТОВ «Арман»(директор ОСОБА_4) порушено справу про банкрутство ТОВ «Агропарк». 14 травня 2010р. порушено кримінальну справу по факту доведення до банкрутства ТОВ «Агропарк».
Відповідач в заперечення позовних вимог покликається на рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.09.2009р. у справі № 17/70-1356 у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин, Тернопільської області, про стягнення 100.000 грн. боргу за надані позивачем послуги по представництву інтересів в суді по справі № 3/284-5151, згідно укладених договорів № 10с-2008 від 19.02.08 р. та № 65с-2008 від 01.09.08р., позовні вимоги задоволено; та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 100.000,00 грн. боргу та 1.315,00 грн. судових витрат. На виконання даного рішення 12.10.2009р. господарським судом видано відповідний наказ. Зазначене рішення набрало законної сили.
Дані заперечення судом до уваги не беруться, оскільки при розгляді даної справи не досліджувалося питання щодо недійсності правочинів з підстав, визначених позивачем у даній справі, а враховуючи встановлену ЦК України презумпцію дійсності договору, беручи до уваги відсутність представника ТОВ «Агропарк»при розгляді справи № 17/70-1356, у відповідності до вимог ст.. 76 ГПК України, судом розглядалася справа виходячи з поданих стороною (в даному випадку відповідачем у даній справі ФОП ОСОБА_2) доказів. Окрім того, наявність судового рішення про стягнення суми за угодами, не заперечує право особи на звернення з позовом про визнання недійсними даних угод.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів від 19.02.2008р. та 01.09.2008р. підлягають до задоволення.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 99, 203, 204, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43-49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсними договір № 10с-2008 від 19.02.2008р. та договір № 65с-2008 від 01.09.2008р., укладені між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агропарк».
3.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "30" червня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська