Іменем України
19 липня 2011 року справа № 5020-911/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»
(пр. Перемоги, 6.39, кв.З, м. Севастополь, 99046; вул. Ангарська, 6.10, м. Севастополь, 99704)
до Комунального підприємства «Житлосервіс №14»
(вул. Менжинського, 6.9, м. Севастополь, 99703)
про стягнення 5 500,00 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №03 від 29.03.2011;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс №14»(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 7 739,48 грн., у тому числі: 7 328,55 грн. - основний борг, 214,00 грн. - пеня, 155,51 грн. - інфляційні втрати та 41,42 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги з посиланням на норми статей 526, 530, 624, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку щодо виконання умов договору про надання послуг по централізованому опаленню №023-Т від 01.01.2008.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.07.2011, представник позивача надав суду заяву №4515 від 06.07.2011 про зменшення розміру позовних вимог /а.с.77-78/, в якій зазначив, Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за надані послуги щодо централізованого опалювання у розмірі 1 139,48 грн. (копії виписок банку додані до справи /а.с.79-81/), у зв'язку з чим просить стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс №14» заборгованість у сумі 6 600,00 грн., у тому числі: 6 189,07 грн. - основний борг, 214,00 грн. - пеня, 155,51 грн. - інфляційні втрати та 41,42 грн. - 3% річних.
Представник позивача у засіданні суду 19.07.2011 супровідним листом №4574 від 19.07.2011 надав суду заяву №4573 від 19.07.2011 про зменшення розміру позовних вимог /а.с.93-94/, відповідно до якої 13.07.2011 Відповідачем була здійснена оплата у розмірі 1 100,00 грн. у рахунок заборгованості за надані послуги за договором №023-Т від 01.01.2008 (копії виписок банку додані до матеріалів справи /а.с.95-98/), у зв'язку з чим просить стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс №14»заборгованість у сумі 5 500,00 грн., у тому числі: 5 089,07 грн. - основний борг, 214,00 грн. - пеня, 155,51 грн. - інфляційні втрати та 41,42 грн. - 3% річних.
Відповідач у судові засідання 07.07.2011 та 19.07.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.06.2011 та від 18.07.2011 /а.с.74, 91/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
В судовому засіданні 19.07.2011 представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, з урахуванням наданої заяви про зменшення позовних вимог.
20.07.2011 на адресу суду за вх. №7780/11 від Комунального підприємства «Житлосервіс №14»надійшла заява №341 від 16.07.2011, відповідно до якої Відповідач позовні вимоги у розмірі 5 500,00 грн. визнає та просить суд розглянути справу у його відсутність /а.с.100/.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд
01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(Виконавець) та Комунальним підприємством «Житлосервіс №14» (Споживач) був укладений договір №023-Т про надання послуг з централізованого опалення (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язувався надавати споживачу (відповідачу) своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених даним договором /а.с.27-29/.
У пункті 13.1 цього Договору сторони погодили, що даний договір діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та вважається щорічно пролонгованим на черговий календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде відмови однієї зі сторін.
Відповідно до пункту 3.1 Договору обсяги постачання споживачу теплової енергії вказані у додатку № 1/1 до цього Договору /а.с.30-31/.
Тарифи на послуги з централізованого опалення передбачені Додатком №1 до Договору /а.с.30/, з зазначенням, що при перегляді тарифів рішенням Севастопольської міської Ради відповідно змінюється і оплата по цьому Договору з моменту затвердження нових тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 Договору).
За умовами розділу 7 Договору, остаточний розрахунок за надані послуги має здійснюватись споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач умови Договору щодо надання послуг з централізованого опалювання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами про відпускання теплової енергії /а.с.38, 39, 40, 41/ та актами здачі-приймання виконаних робіт /а.с.44, 48, 52, 56/, ним виставлені до сплати відповідні рахунки /а.с.43, 47, 51, 55/.
Відповідач зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення за період з 01.01.2011 по 20.05.2011 у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 5 089,07 грн.
Несплата вказаної заборгованості Відповідачем стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 5 089,07 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України/ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 214,00 грн. за період з 11.02.2011 по 20.05.2011.
В силу частині другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.7 Договору, за несвоєчасне внесення оплати нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені за період з 11.02.2011 по 20.05.2011 у сумі 214,00 грн., складений Позивачем /а.с.26/, суд визнав його невірним, оскільки він складений з невірним визначенням періодів прострочення платежів.
Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн.) х подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з урахуванням умов Договору щодо строків здійснення платежів, в межах позовних вимог та з використанням наступних даних:
Сума
боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період простр-я
2909,1611.02.2011-05.04.2011547.7500 %0.042 %*66,71
1409,1606.04.2011 -20.05.2011457.7500 %0.042 %*26,93
2342,8211.03.2011 -20.05.2011717.7500 %0.042 %*70,64
2660,5811.04.2011 -20.05.2011407.7500 %0.042 %*45,19
915,9911.05.2011 -20.05.2011107.7500 %0.042 %*3,89
всього 213,36
Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором за період з 11.02.2011 по 20.05.2011 склала 213,36 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 213,36 грн.
Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 41.42 грн. та 155,51 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки 3% річних /а.с.26/, складених Позивачем, суд визнав його невірним, оскільки він складений з невірним визначенням періодів прострочення платежів.
З урахуванням зазначеного, розрахунок 3% річних повинен здійснюватися за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) /100, в межах позовних вимог, з використанням наступних даних:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
2909,1611.02.2011 -05.04.2011543%12,91
1409,1606.04.2011 -20.05.2011453%5,21
2342,8211.03.2011-20.05.2011713%13,67
2660,5811.04.2011-20.05.2011403%8,75
915,9911.05.2011 -20.05.2011103%0,75
всього 41,29
Таким чином, 3% річних за період з 11.02.2011 по 20.05.2011 склали 41,29 грн.
При перевірці судом розрахунку інфляційних витрат /а.с.26/, який наданий Позивачем, та у відповідності до правил, наведених у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997, виявлено, що інфляційні витрати за період з лютого по квітень 2011 року підлягають стягненню з Відповідача у більшому розмірі ніж заявлено Позивачем.
Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Такого клопотання Позивачем не заявлено. Отже, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 155,51 грн. за період з лютого по квітень 2011 року підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача 5 499,23 грн., у тому числі: 5 089,07 грн. - основний борг, 213,36 грн. - пеня, 155,51 грн. - інфляційні втрати та 41,29 грн. - 3% річних.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс №14»(вул. Менжинського, 6.9, м. Севастополь, 99703, ідентифікаційний код 32427785, р/р 26004945158391 у Укрсоцбанке м. Севастополя, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (проспект Перемоги, будинок 39, кв. З, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088, р/р 2603030111379 у філії Севастопольське відділення № 4548 „Ощадбанк України", МФО 384027) 5 499,23 грн. (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 23 коп.), у тому числі: 5 089,07 грн. - основний борг, 213,36 грн. - пеня, 155,51 грн. - інфляційні-втрати та 41,29 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 101,99 грн. (сто одна грн. 99 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,97 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 97 коп.).
3. В інший частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 22.07.2011.