"22" липня 2011 р.Справа № 20/17-1946-2011
За позовом: Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору та стягнення 291 000,00 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2- за довіреністю б/н від 02.02.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_1 - згідно з паспортом
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання Договору на виконання робіт від 30.10.2008 р. по збору та погодженню вихідних даних для схем землеустрою на території Арцизького, Березівського, Тарутинського, Татарбунарського та Фрунзівського районів Одеської області та стягнення з відповідача 291 000,00 грн., які були ним по договору отримані в якості оплати робіт.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2011 р. порушено провадження у справі № 20/17-1946-2011.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог ст. 527 ЦК України щодо належного (особистого) виконання зобов'язання, зазначаючи, що в ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»співробітниками КРУ в Одеській області було встановлено, що ОСОБА_1 роботи по договору особисто не виконував, а вони були виконані іншою особою -ОСОБА_3
27.01.2010 р. за вказаним фактом прокуратурою Малиновського району міста Одеси стосовно директора ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу по ст. 191 ч. 5 КК України -розкрадання бюджетних грошових коштів в особливо крупному розмірі. В подальшому кваліфікацію було змінено на ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість), яка, на думку слідчого, полягала у тому, що директор ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»недобросовісно виконуючи покладені на нього функції, внаслідок недбалого відношення до них, не перевірив, що фактично роботи по договору з СПД ОСОБА_1 були виконані іншою особою -ОСОБА_3, та таким чином допустив безпідставні витрати бюджетних коштів в розмірі 291 000,00 грн., яких можливо було уникнути отримавши вихідні данні в бюджетній установі.
Вказане, на думку позивача, є підставою для розірвання договору та відшкодування збитків в розмірі загальної суми договору - 291 000,00 грн.
У судовому засіданні 22.07.2011р. представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 22.07.2011р. проти позову заперечував, повністю підтримуючи наданий відзив. Так, за думкою відповідача, приписи ст. 528 ЦК України допускають покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Приймаючи до уваги, що істотного порушення умов договору не допущено, а також не завдано жодних збитків, оскільки роботи було виконано, відповідач просив суд відмовити у позові у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Підстави для зміни або розірвання договору встановлено статтею 651 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої зазначеної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Отже інші підстави зміни або розірвання договору (крім істотного його порушення) можуть встановлюватись, зокрема, договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як свідчать матеріали справи, 30.10.2008 р. між ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»та СПД ОСОБА_1 було укладено Договір на виконання робіт по збору та погодженню вихідних даних для схем землеустрою на території Арцизського, Березівського, Тарутинського, Татарбунарського та Фрунзівського районів Одеської області. Згідно з умовами договору Відповідач зобов'язався виконати з дотриманням вимог законодавства роботи із збору та погодження матеріалів для схем землеустрою на території вказаних районів, а Позивач прийняти і оплатити вказані роботи. Загальна вартість робіт складала 291000 грн., яка була повністю сплачена відповідачу. У листопаді 2008 року було підписано акти готовності проектних та вишукувальних робіт по договору від 30.10.2008 р., а результати передані позивачу в електронному вигляді на магнітних носіях.
В 2009 році в ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»співробітниками КРУ в Одеській області було встановлено, що ОСОБА_1 роботи по договору особисто не виконував, вони були виконані іншою особою -ОСОБА_3 27.01.2010 р. за вказаним фактом прокуратурою Малиновського району міста Одеси стосовно директора ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу по ст. 191 ч. 5 КК України - тобто розкрадання бюджетних грошових коштів в особливо крупному розмірі. В подальшому кваліфікацію було змінено на ч. 2 ст. 367 службова недбалість, яка на думку слідчого полягала у тому, що директор ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»недобросовісно виконуючи покладені на нього функції, внаслідок недбалого відношення до них, не перевірив, що фактично роботи по договору з СПД ОСОБА_1 були виконані іншою особою -ОСОБА_3, та таким чином допустив безпідставні витрати бюджетних коштів в розмірі 291 000,00 грн., яких можливо було уникнути отримавши вихідні данні в бюджетній установі.
Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Натомість, ст. 528 ЦК України передбачена можливість покладення боржником виконання обов'язку на іншу особу, якщо з умов договору, вимог актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Як вбачається із змісту укладеного договору на виконання робіт № 1 від 30.10.2008 р., ані його умовами, ані актами цивільного законодавства не встановлено обов'язку виконати послуги, передбачені договором, особисто СПД ОСОБА_1 Таким чином, покладення відповідачем виконання зобов'язання на третю особу -ОСОБА_3 не є істотним порушенням умов договору та не має наслідком його розірвання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних доказів того, що зобов'язання СПД ОСОБА_1 по договору від 30.10.2008 р. були виконані неналежним чином позивач суду не надав.
Натомість, як свідчить лист Головного управління Держкомзему у Одеській області від 19.07.2011 р. № 2-4-14/3817, наданий на виконання ухвали суду від 11.07.2011р. про витребування доказів, вихідні данні для складання схем землеустрою на території Арцизького, Березівського, Тарутинського, Татарбунарського та Фрунзівського районів Одеської області, являють собою наступну зібрану в електронному вигляді та погоджену інформацію:
1. схема лінійних об'єктів (ЛЕМ від 10 Квт. і вище, водопроводи, нафтопроводи, газопроводи, аміакопроводи, автодорожня мережа, залізниця включаючи смуги відведення та можливе розширення на перспективу);
2. водні об'єкти із визначенням їх статусу належності до місцевого або державного значення;
3. ГТС з визначенням їх виду та належності;
4. зрошувані системи ( за наявністю);
5. інші меліоративні об'єкти меліоративні заходи (поточні та перспективні);
6. землі запасу ( резервного фонду);
7. генеральні плани та містобудівне обґрунтування.
Як вбачається з наданої управлінням відповіді, вказана інформація та документація ні в електронному вигляді ні на паперових носіях була відсутня в розпорядженні установи як у 2008 році, так і на момент складання відповіді.
Аналогічний зміст має також лист Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»від 18.07.2011 року №06-02/14997, наданий на виконання ухвали суду від 11.07.2011р. про витребування доказів, згідно якого вихідні данні для складання схем землеустрою на території Арцизького, Березівського, Тарутинського, Татарбунарського та Фрунзівського районів Одеської області у цій установі також відсутні.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів та пояснень сторін судом встановлено, що роботи по договору від 30.10.2008 р. були виконані у повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами готовності проектних та вишукувальних робіт (а.с.9-15), які підписані сторонами, поясненнями сторін, згідно з якими інформація, що містилася на магнітних дисках переданих по договору повністю відповідала вимогам позивача, та в подальшому була використана ним для складання схем землеустрою на території Арцизького, Березівського, Тарутинського, Татарбунарського та Фрунзівського районів Одеської області.
Посилання позивача, на наявність інформації, що була предметом договору, в розпорядженні бюджетних установ - Головного управління Держкомзему у Одеській області та Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», в яких відповідачем та фактичним виконавцем робіт по договору від 30.10.2008 р. ОСОБА_3 вказана інформація і була отримана, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у справи листами відповідних установ від 19.07.2011 р. № 2-4-14/3817 та від 18.07.2011 року №06-02/14997, згідно з якими вихідні дані для складання схем землеустрою на території Арцизького, Березівського, Тарутинського, Татарбунарського та Фрунзівського районів Одеської області у вказаних установах відсутні.
При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача, що факти, які є предметом доведення цілком встановлені у постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 6.10.2010 року по справі № 1-1201/2010 про застосування амністії.
Так, в силу ст. 35 Господарсько-процесуального України преюдиціальну силу для господарського суду має виключно вирок суду з кримінально справи при вирішенні питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Всі інші факти підлягають доведенню незалежно від того, що вони викладені у вироку. Проте постанова про застосування амністії не містить жодних вказівок на те чи мав місце злочин. При цьому суд не може вважати встановленими фактами оціночні судження, зроблені районним судом при вирішенні іншої справи, а отже не може надавати їм преюдиціального значення.
Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення сум, що були сплачені по договору, які у судовому засіданні були визначені представником позивача як збитки, суд доходить наступних висновків.
За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як в частині розірвання договору за відсутності істотних порушень при його виконанні, так і в частині стягнення збитків за відсутності чотирьох складових, необхідних для їх стягнення, за відсутності істотних порушень умов договору з боку відповідача та неможливості отримання результату договору без його укладення.
Враховуючи відмову судом у позові, підстави для покладення на відповідача судових витрат відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 22.07.2011р.