"20" липня 2011 р. Справа № 15/17-2236-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
При секретарі Ільєвій Л.М.
За участю представників:
від позивача - Бобрик О.А.,
від відповідачів
1) Служби автомобільних доріг в Миколаївській області -Фастовець І.В.,
2) Служби автомобільних доріг в Одеській області - Синицька Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” до Служби автомобільних доріг в Миколаївській області та Служби автомобільних доріг в Одеській області про стягнення 32850,00 грн., -
Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг в Миколаївській області та Служби автомобільних доріг в Одеській області про стягнення солідарно з відповідачів 32850,00 грн., посилаючись на наступне.
27.09.2009 р. між позивачем і гр. ОСОБА_1 укладено договір № 5-2668- 04/09 добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави (Opel Astra д/н НОМЕР_1), вигодонабувачем за яким є ВАТ „Державний ощадний банк України”.
Відповідно до п. 3.2 вказаного договору до страхових ризиків відноситься, зокрема, пошкодження або знищення ТЗ у результаті ДТП та інші пошкодження, які сталися в процесі руху. Згідно п. 4.5.1 договору у випадку тотального знищення ТЗ застосовується франшиза у розмірі - 10% від страхової суми.
Як вказує позивач, 04.09.2010 р. гр. ОСОБА_1 рухалася на своєму автомобілі Opel Astra д/н НОМЕР_1 д/н НОМЕР_1 на автодорозі загального користування Одеса-Вознесенськ-Новий Буг (Т-1602) та на 113 км + 700 м вона здійснила наїзд на гравій, який знаходився на дорожньому полотні, внаслідок чого ТЗ втратив керування, з'їхав з дороги, потрапив у кювет і декілька разів перекинувся. Внаслідок зазначеної події ТЗ зазнав значні механічні пошкодження.
06.09.2010 р. гр. ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Так, відповідно до висновку ФОП ОСОБА_2 № 756 від 22.09.2010 р. вартість матеріальної шкоди завданої власнику ТЗ, дорівнює 78 165,20 грн., тоді як вартість відновлювального ремонту ТЗ дорівнює 80 954,28 грн., тобто має місце факт повної загибелі ТЗ.
При цьому позивач вказує, що згідно п. 9.9 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 р. у разі наявності факту "повної загибелі" застрахованого ТЗ, виплата страхового відшкодування здійснюється за одним із варіантів, на вибір виключно Страховика.
Так, згідно п. 9.9.1 (варіант 1) страхове відшкодування виплачується, незалежно від системи (програми) страхування, в розмірі дійсної (ринкової) вартості застрахованого ТЗ на момент настання страхового випадку (але не вище страхової суми) за мінусом:
- вартості ліквідації (вартості залишків) застрахованого ТЗ, визначеної експертним шляхом;
- розміру безумовної франшизи;
- сум раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що страхувальник не здійснював дострахування ТЗ до його первісної страхової суми). При цьому ТЗ залишається в розпорядженні страхувальника.
З огляду на те, що позивачем була вибрана виплата страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 9.9.1 (варіант 1), позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2. щодо визначення вартості ліквідації (вартості залишків) ТЗ. Згідно висновку ФОП ОСОБА_2. № 759 від 11.09.2010 р. утилізаційна вартість ТЗ дорівнює 24 961,59 грн.
Таким чином, розмір страхового відшкодування склав 44 403,61 грн. (78165,20 грн. - 24961,59 грн. -8 800,00 грн. (франшиза)).
Як вказує позивач, відповідно до листа ВАТ „Державний ощадний банк України” від 27.10.2010 р. останній як вигодонабувач за договором не заперечував щодо виплати страхового відшкодування безпосередньо гр. ОСОБА_1
Так, за ствердженнями позивача, станом на дату подачі позову позивач сплатив гр. ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 32 850,00 грн.
Разом з тим позивач зазначає, що відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу і ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Так, позивач вважає, що шкода, яка виникла внаслідок зазначеної вище ДТП, сталася за вини відповідачів, які повинні солідарно відшкодувати її позивачу, з огляду наступне.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України „Про автомобільні дороги” та ст. 3 Закону України „Про дорожній рух” державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України через свої органи управління на місцях.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про автомобільні дороги”, ст. ст. 14, 16 Закону України „Про дорожній рух”, п. 2.12 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 р., учасники дорожнього руху і, зокрема, водії ТЗ мають право на безпечні умови дорожнього руху, а також на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху.
Згідно ст. ст. 24, 26 Закону України „Про автомобільні дороги” при виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху. При виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, якщо це загрожує безпечному руху транспорту, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, можуть закрити чи обмежити рух. Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.
До того ж позивач вказує, що відповідно до ст.ст. 13, 49 Закону України „Про автомобільні дороги”, ст.ст. 9, 24, 26, 53 „Про дорожній рух” відповідачі повинні нести відповідальність, якщо ДТП сталася з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг.
Таким чином, на думку позивача, відповідачі не виконали свого обов'язку з утримання дороги у належному стані, не попередили учасників руху щодо проведення будь-яких дорожніх робіт шляхом встановлення відповідних попереджувальних знаків, внаслідок чого сталася зазначена вище ДТП. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачі повинні солідарно відшкодувати позивачу 32 850,00 грн., сплачених гр. ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2236-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.06.2011 р.
У судовому засіданні 20..07.2011 р. представник позивача звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви, згідно яких позивач просить суд виключити Службу автомобільних доріг в Одеській області зі складу відповідачів, оскільки до вказаної Служби у позивача відсутні вимоги.
Також в засіданні суду представник відповідача - Служби автомобільних доріг в Миколаївській області звернувся до суду з клопотанням про заміну Служби автомобільних доріг в Одеській області як неналежного відповідача на належного -ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”. В обґрунтування свого клопотання представник відповідача послався на наступне.
Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування Миколаївської області. Оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" власник дороги має право передати на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам, то Службою автомобільних доріг у Миколаївській області було укладено з ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" договір № 1 від 15.03.2010 р. на надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попередувального) ремонту автомобільних доріг загального користування у Миколаївській області. За умовами цього договору підрядник (ДП «Миколаївський облавтодор») несе матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при ДТП, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, по причині неприйняття відповідних заходів згідно з вимогами ДСТУ 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди", крім тих, що виникли внаслідок стихійного лиха або обставин непереборної дії (п. 11.4 договору). Крім того, згідно додаткової угоди № 1 від 12.08.2010 р. автомобільні дороги загального користування, в тому числі і а/д Т-16-02 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, були передані на експлуатаційне обслуговування і підрядник несе відповідальність за їх збереження, утримання у належному стані, та забезпечення безпеки руху.
Так, оскільки автомобільна дорога Т-16-02 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, на якій сталося ДТП, внаслідок якого було завдано збитків, знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, то відповідно Служба автомобільних доріг у Одеській області є неналежним відповідачем, тому в якості іншого відповідача необхідно залучити ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.
При цьому представник позивача пояснив, що не заперечує проти заміни Служби автомобільних доріг у Одеській області на належного відповідача - ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Приймаючи до уваги вищенаведене та те, що Служба автомобільних доріг у Одеській області є неналежним відповідачем у даній справі з огляду на викладені обставини в клопотанні відповідача - Служби автомобільних доріг в Миколаївській області, господарський суд вважає за необхідне замінити відповідача -Службу автомобільних доріг в Одеській області на належного відповідача -ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”, що згідно укладеного зі Службою автомобільних доріг у Миколаївській області договору несе матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при ДТП, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним господарський суд вважає за необхідне розгляд справи відкласти.
Керуючись ст. 24, ст. 77, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Замінити відповідача -Службу автомобільних доріг в Одеській області на належного відповідача - Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2а; код ЄДРПОУ 31159920).
2. Відкласти розгляд справи на “03” серпня 2011 р. о 09 год. 30 хв. Засідання суду відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області (м. Одеса, пр. Шевченка, 29), зал № 410.
3. Зобов'язати:
позивача - направити ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” копії позовної заяви і доданих до неї документів;
ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” - надати відзив на позов та докази в обґрунтування заперечень на позов.
4. Явка представників сторін обов'язкова.
Суддя Петров В.С.