"19" липня 2011 р.Справа № 35-20/132-10-4543
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ”
про стягнення 478635грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №281 від 21.10.10р.;
Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №012/1 від 10.11.10р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на користь позивача завдані збитки в сумі 517435грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.10р. порушено провадження у справі №20/132-10-4543.
З урахуванням проведеної сторонами 15.12.2010р. на виконання ухвали суду інвентаризації на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ”, у судовому засіданні 17.12.2010р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” завдані збитки у розмірі 478635грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.12.10р. по справі №20/132-10-4543 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” збитки у розмірі 471800грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4718грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 215грн.18коп., в решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.11р. рішення господарського суду Одеської області від 22.12.10р. по справі №20/132-10-4543 залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
21.02.11р. по справі виданий наказ про примусове виконання рішення, в порядку ст. 116 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.11р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.11р. у справі №20/132-10-4543 і рішення господарського суду Одеської області від 27.12.10р. скасовано, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” задоволено частково, а матеріали справи скеровано для нового розгляду до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Гут С.Ф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.11р. прийнято справу №20/132-10-4543 до провадження судді Гут С.Ф. з присвоєнням справі №35-20/132-10-4543.
25.05.11р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” подав до канцелярії суду заяву(вх.№16268/2011) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник бере участь у іншій справі, що розглядається Овідіопольським районним судом Одеської області.
Судом заява розглянута та задоволена, тому ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.11р. розгляд справи було відкладено.
Позивач подав пояснення по справі (вх.№16396/2011 від 26.05.11р.), то просить суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі. Так, позивач зазначає, що за результатами інвентаризації сторонами було складено два акти звірки -один щодо селітри аміачної, а другий щодо нітроамофоски 16:16:16. Згідно зазначених актів, підписаних з боку відповідача, нестача селітри аміачної на складі відповідача становить 84,45 тон, а нестача нітроамофоски 16:16:16 -89,17 тон. Крім того, під час інвентаризації відповідачем було повернуто ТОВ „Фертеліта Групп” 11,6 тон нітроамофоски 16:16:16, що підтверджується Актом зняття з відповідального зберігання від 15.12.2010 року. На думку позивача, складення сторонами зазначених вище актів звірки свідчить про часткове визнання відповідачем позову.
Відповідач подав пояснення(вх.№16504/2011 від 26.05.11р.), згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того підтримує відзив на позовну заяву(вх.№30347 від 12.11.10р.), згідно якого проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” заперечує, та оскільки позивачем доказів нестачі товару не надано, а надані розрахунки містять похибки і невідповідності, просить суд відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає про те, що з урахуванням норм ст. 261 ЦК України, строк позовної давності за договором зберігання від 04.07.2006 року, термін дії якого встановлений до 31.12.2006 року, вже минув. Додатково вказує на те, що позивачем не було застосовано норми природного убутку мінеральних добрив, не враховано їх списання через закінчення строків придатності, що також впливає на загальну вартість майна, яке знаходилося на зберіганні. Крім того відповідачем надані зауваження до актів звірок між сторонами від 15.12.2010р., в якому зазначає, що стосовно акту звірки по аміачній селітрі через відсутність у сторін оригіналів належним чином оформлених актів зняття зі зберігання за 2006 та березень 2007р. визначити кількість знятої сторонами зі зберігання аміачної селітри протягом 2006 - 1 кварталу 2007р. не вбачається можливим. Передбачений чинним законодавством трьохрічний строк позовної давності за вимогами про повернення переданої на зберігання у 2006р. аміачної селітри позивачем пропущено. Стосовно акту звірки по нітроамофосці 16.16.16 відповідач зазначає, що через відсутність у сторін оригіналів належним чином оформлених актів зняття зі зберігання за березень 2007р. визначити кількість знятої сторонами зі зберігання нітроамофоски 16.16.16 протягом 1 кварталу 2007р. також не вбачається можливим. Крім того, відповідно до вимог чинної Постанови Держпостачу СРСР № 15 від 20.03.1989 року „Про затвердження норм природного убутку мінеральних добрив під час зберігання та перевезення автомобільним і залізничним транспортом” до визначеної позивачем нестачі не застосовані норми природного убутку. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що за актами звірки неможливо встановити, чи була нестача аміачної селітри, переданої на зберігання у 2006р. та першому кварталі 2007р., і коли саме вона виникла, так само неможливо встановити, чи була нестача нітроамофоски, переданої на зберігання у першому кварталі 2007р., і коли саме вона виникла, а це, в свою чергу, означає неможливість встановлення факту заподіяння збитків. Таким чином, за переконанням відповідача, проведена за клопотанням позивача звірка не встановила факту нанесення позивачу відповідачем, як зберігачем за договорами зберігання, збитків.
За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.11р. строк вирішення спору по справі №35-20/132-10-4543 було продовжено до 25.07.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” (зберігач) були укладені наступні договори зберігання: №ХР-12 від 04.07.2006р., №ХР-2 від 28.12.2006р., №ХР-02 від 28.12.2007р., №ХР-02 від 29.12.2008р. та №ХР-03 від 29.12.2009р., відповідно до яких ТОВ „Фертеліта Групп” передає, а ТОВ „Агро-Світ” приймає на відповідальне зберігання майно -1808,15 тон селітри аміачної та 511,03 тон нітроамофоски 16:16:16.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 зазначених договорів зберігач зобов'язується за винагороду зберігати отримане майно та здійснювати відпуск майна згідно до письмового розпорядження поклажодавця, а також здійснювати комплекс вантажно-розвантажувальних робіт, які складаються з із вивантаження майна з залізничного транспорту, переміщення на місце відповідального зберігання, переміщення майна по території складу та завантаження майна на автотранспорт при відпуску згідно письмового розпорядження поклажодавця.
У пункті 1.4. договорів сторони встановили, що місце відповідального зберігання розташовується за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, ТОВ „Агро-Світ”.
Відповідно до п. 2.4 договорів передача/відпуск майна оформлюється актом на приймання/зняття на зберігання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно до п. 2.5 договорів зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення строку зберігання повертає поклажодавцю майно, визначене пунктом 1.1. договору.
Пунктами 2.8, 2.10 договорів встановлено, що зберігач зобов'язаний у випадку втрати, нестачі, пошкодження або безпідставного відчуження (присвоєння) товару відшкодовувати його вартість, зазначену у договорі. Зберігач зобов'язаний надавати поклажодавцеві під час зберігання можливість оглядати майно, брати проби та приймати міри, необхідні для забезпечення збереження майна, що не протирічать законодавству.
У пунктах 2.13, 2.14 договорів встановлено, що поклажодавець отримує майно після закінчення дії договору у місці його здачі, якщо інше не встановлено сторонами. Поклажодавець зобов'язується здійснювати своєчасну виплату винагороди зберігача у порядку, встановленому договором.
Згідно до п. 4.2 договорів зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, нанесення шкоди майну. Зокрема, пунктом 4.2.1 встановлено, що за втрату, порчу майна -зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у розмірі повної заставної вартості майна.
Так, заставна вартість майна визначена сторонами у п. 1.1 договорів та складає: за договорами зберігання №ХР-12 від 04.07.2006р., №ХР-2 від 28.12.2006р. -1250грн. за тону селітри, за договором зберігання №ХР-02 від 28.12.2007р. -2500грн. за тону селітри та 3200грн. за тону нітроамофоски, за договорами зберігання №ХР-02 від 29.12.2008р., №ХР-03 від 29.12.2009р. -2500грн. за тону селітри та 4500грн. за тону нітроамофоски.
Строк дії договорів був встановлений сторонами у пункті 8.1. договорів: договір зберігання №ХР-12 від 04.07.2006р. діє до 31.12.2006р., №ХР-2 від 28.12.2006р. -до 31.12.2007р., №ХР-02 від 28.12.2007р. -до 31.12.2008р., №ХР-02 від 29.12.2008р -до 31.12.2009р., №ХР-03 від 29.12.2009р. -до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання умов укладених договорів ТОВ „Фертеліта Групп” передало, а ТОВ „Агро-Світ” прийняло на відповідальне зберігання майно -1808,15тон селітри аміачної та 511,03тон нітроамофоски 16:16:16, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі товарно-матеріальних цінностей, а також актами звірки сторін станом на 15.12.2010р., складеними за результатами проведеної на виконання вимог ухвали суду інвентаризації на складі ТОВ „Агро-Світ”.
Після повернення частини переданого майна позивачу на підставі актів зняття з відповідального зберігання, за підрахунком позивача, у відповідача на складі повинно було залишитись 76,45тон селітри аміачної (передано 1808,15тон -знято 1731,70тон = 76,45тон) та 108,77тон нітроамофоски 16:16:16. (передано 511,03тон -знято 402,26тон = 108,77тон).
За наслідками проведеної сторонами 15.12.2010р. інвентаризації на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ”, було встановлено нестачу товару, а саме: нестача селітри аміачної на складі відповідача становить 84,45тон, а нестача нітроамофоски 16:16:16 -89,17тон.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою та уточненням до неї, згідно якої просить суд стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 478635грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, на виконання умов укладених між сторонами договорів зберігання №ХР-12 від 04.07.2006р., №ХР-2 від 28.12.2006р., №ХР-02 від 28.12.2007р., №ХР-02 від 29.12.2008р. та №ХР-03 від 29.12.2009р. ТОВ „Фертеліта Групп” передало, а ТОВ „Агро-Світ” прийняло на відповідальне зберігання 1808,15тон селітри аміачної та 511,03тон нітроамофоски 16:16:16 на підставі актів приймання-здачі товарно-матеріальних цінностей. Вказаний факт був також встановлений за результатам проведеної сторонами інвентаризації та підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.
Як свідчать вказані акти звірки, підписані відповідачем, після зняття зі зберігання частини переданого товару на підставі актів зняття з відповідального зберігання, на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” повинно було залишитися 84,45тон селітри аміачної та 89,17тон нітроамофоски 16:16:16. Разом з тим, згідно даних, встановлених на підставі проведеної інвентаризації, фактичний залишок вказаного товару на складі відповідача дорівнює нулю. Таким чином, станом на 15.12.2010р. нестача товару на складі відповідача становить: 84,45тон -селітри аміачної та 89,17тон -нітроамофоски 16:16:16.
У відповідності до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Згідно до п. 4.2 договорів зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, нанесення шкоди майну. Зокрема, пунктом 4.2.1 встановлено, що за втрату, порчу майна -зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у розмірі повної заставної вартості майна.
Так, суд не приймає до уваги твердження відповідача, про те, що через відсутність у сторін оригіналів належним чином оформлених актів зняття зі зберігання за 2006 р. та березень 2007р. визначити кількість знятої сторонами зі зберігання аміачної селітри та нітроамофоски 16.16.16 протягом 2006р.- 1 кварталу 2007р. не вбачається можливим та зауваження відповідача щодо визначення вартості майна, оскільки, як вбачається з п. 13.4 наказу директора ТОВ „Фертеліта Групп” № 4/К-01 від 08.06.2004р. „Про облікову політику ТОВ „Фертеліта Групп”, оцінка запасів при відпуску зі складу або іншому вибутті здійснюється по методу ФІФО.
Так, згідно до п. 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
Відповідно до п. 20 Положення оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що селітра аміачна та нітроамофоска є речами визначеними родовими ознаками, тобто замінними речами, саме тому при оцінці запасів при відпуску зі складу або іншому вибутті вказаного товару обґрунтовано застосовувався метод ФІФО, у зв'язку з чим твердження відповідача щодо визначення вартості нестачі добрив за вартістю перших поставок є необґрунтованим.
Враховуючи, що згідно із договорами зберігання заставна вартість селітри визначена у розмірі 2500грн./тн та останні акти приймання на зберігання складалися за цією ж заставною вартістю, суд вважає, що саме ця вартість повинна використовуватися для розрахунку суми збитків.
Стосовно ціни нітроамофоски суд вказує, що, згідно із договором зберігання від 28.12.2007р. сторонами визначено заставну вартість добрива у розмірі 3200грн./тн, проте, враховуючи, що у відповідності до останнього акту приймання на зберігання нітроамофоска була передана за ціною 3000грн./тн, приймаючи до уваги норми ст.22 ГПК України, суд погоджується з використанням позивачем для розрахунку заставної вартості нітроамофоски в сумі 3000грн./тн.
Крім того суд погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованого незастосування позивачем при визначенні суми нестачі норм природного убутку мінеральних добрив.
Так, у відповідності до Постанови Держпостачу СРСР № 15 від 20.03.1989 року „Про затвердження норм природного убутку мінеральних добрив під час зберігання та перевезення автомобільним та залізничним транспортом” норма природного убутку у відсотках до маси продукції -селітри аміачної при зберіганні в мішках паперових становить 0,1%, а норма природного убутку у відсотках до маси продукції -нітроамофоски при зберіганні становить 0,15%.
Тому, суд вважає за необхідне застосувати при визначенні вартості нестачі товару, переданого відповідачу на зберігання, норми природного убутку, затверджені Постановою від 20.03.1989р. №15, у зв'язку з чим за підрахунком суду уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 471800грн., а саме: для селітри аміачної: 1808,15тн (кількість переданого товару на зберігання) х 0,1% = 1,81тн (природний убуток); 84,45тн (сума нестачі) -1,81тн = 82,64тн; 82,64тн х 2500,00 грн. = 206600грн.; для нітроамофоски: 511,03тн (кількість переданого товару на зберігання) х 0,15% = 0,77тн (природний убуток); 89,17тн (сума нестачі) -0,77тн = 88,40тн; 88,40тн х 3000грн. = 265200грн.
Суд відхиляє посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, оскільки згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності, згідно з положеннями ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про пропуск позовної давності за договором від 04.07.2006р.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 471800грн. з урахуванням застосованих судом норм природного убутку.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 4718грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” (68612, м.Ізмаїл, вул. Ватутіна, буд.49/2, код ЄДРПОУ 31622360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” (65044, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд.4, кв. 15, код ЄДРПОУ 32933117) збитки у розмірі 471800(чотириста сімдесят одну тисячу вісімсот)грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 4718(чотири тисячі сімсот вісімнадцять)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 22.07.2011р.