79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.07.11 Справа№ 5015/2541/11
Господарський суд Львівської області у складі:
судді Костів Т.С.
при секретарі Щигельській О.І.
за участю представників сторін:
позивача -не з"явився
відповідача -П”ятковська І.П.
третьої особи - 1 -не з'явився
третьої особи - 2 -Павелко О.М.
розглянув матеріали
позовної заяви Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Колійні ремонтні технології”, с.Зубра Львівської області
третя особа -1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державне територіально-галузеве об'єднання “Південна залізниця”, м. Харків
третя особа -2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ВАТ “Дружківський метизний завод”, м. Дружківка Донецької області
про стягнення 118301,40 грн.
Суть спору: позовну заяву подано Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Колійні ремонтні технології”, с. Зубра, Львівська область, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -Державне територіально-галузеве об'єднання “Південна залізниця”, м. Харків, та ВАТ “Дружківський метизний завод”, м. Дружківка, Донецька область про стягнення 118301,40 грн.
Провадження по справі порушено 13.05.2011 р. та призначено розгляд справи на 26.05.2011 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 26.05.2011 р., 14.06.2011 р., 05.07.2011 р.. В судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошувалась перерва до 05.07.11р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.
У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві. Стверджував, зокрема, що 20.03.2009 р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (замовник) був укладений договір поставки №09/03/20-2п, за яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, у т.ч. болт закладний з гайкою для рейкових скріплень залізничної колії 22*175 у кількості 109460 кг. на суму 956872,87 грн.. 31.01.2010 р. позивач повністю оплатив вартість товару, про що був складений акт звірки взаєморозрахунків. Однак, на станції призначення (ст. Основа) було виявлено нестачу 7 тон продукції, про що був складений акт. Вагон та ЗПУ були справні, відповідали перевізному документові. Згідно із ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж прийшов у непошкодженій цистерні з непошкодженими пломбами виробника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відповідно до специфікації №1 до договору, вартість нестачі становить 118301,4 грн. Просив позов задоволити.
Представник відповідача позов заперечував з мотивів, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях. Ствердив, зокрема, що між сторонами був укладений договір №09/03/20-2п від 20.03.2009 р., згідно з яким відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача продукцію на умовах FCA (ст. А.3 “а” правил Інкотермс -продавець зобов'язаний надати товар перевізнику у названому місці у день чи в межах узгодженого для поставки періоду. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця - коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем. Покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим). Відповідно до вказаних умов та п. 5.3. договору, датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказується в рознарядці замовника. Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 664 ЦК України. Тому, відповідач не може нести відповідальність за нестачу товару, отриманого позивачем. Посилається на повне завантаження перевізнику усієї передбаченої документами партії продукції, недоведеність факту нестачі, оскільки не складались комерційні акти. Просить у позові відмовити.
Представник третьої особи-1 надавав пояснення, відповідно до яких на підставі договору поставки №ЦХП-30109 від 26.12.2008 р. до СТГО “Південна залізниця” від ВАТ “Дружківський завод металевих виробів” по залізничній накладній №50899615, вагон №24533721, надійшла продукція виробничо-технічного призначення. При прийомці товару було встановлено нестачу 7 тон, про що було складено акт №17755 від 12.07.2009 р.. Про це телеграмою був інформований відправник, який, однак, свого представника для спільного приймання продукції не направив. Тому акт про фактичну якість та комплектність одержаної продукції №1 від 13.07.2009 р. був складений за участю представника громадськості. Вагон був справним зі справними ЗПУ, які відповідають перевізним документам. У зв'язку із цим СТГО “Південна залізниця” здійснила оплату лише фактичної кількості отриманого товару.
Представник третьої особи -2 письмових пояснень по суті спору не надав.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
05.10.2009 р. між відповідачем (покупець) та ВАТ “Дружківський метизний завод” (постачальник) був укладений договір №10075, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію (п. 1.1.). Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW м. Дружківка, склад заводу-виробника із завантаженням на транспортний засіб покупця (п. 4.2.). Датою поставки є дата, вказана у товарно -супровідній накладній (п. 4.5.). Специфікаціями до договору передбачалась поставка болтів та гайок відповідних ГОСТів.
20.03.2009 р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (замовник) був укладений договір поставки №09/03/20-2п, за яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, у т.ч. болт закладний з гайкою для рейкових скріплень залізничної колії 22*175 у кількості 109460 кг. на суму 956872,87 грн.. Згідно із п. п. 5.1., 5.3. договору, постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці замовника. Датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказується в рознарядці замовника. Згідно із п. 7.2. договору, поставка продукції підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який замовник повинен підписати і повернути постачальнику після підтвердження вантажоодержувачем факту отримання. Згідно із п. 7.4. договору, у разі виявлення невідповідності, зокрема, кількості, продукції при прийманні, постачальник в погоджений термін, але не більше 20 днів робить за свій рахунок постачання недопоставленої продукції.
31.01.2010 р. позивач повністю оплатив вартість товару, про що був складений акт звірки взаєморозрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що договір №10075 від 05.10.2009 р., укладений між відповідачем (покупець) та ВАТ “Дружківський метизний завод” (постачальник) фактично виконувався сторонами. Так, згідно накладних та специфікацій (знаходяться в матеріалах справи) ВАТ “Дружківський метизний завод” поставив відповідачеві продукцію виробничо-технічного призначення на суму 956872,87 грн. для подальшої поставки позивачеві. Жодних доказів недопоставки товару по цьому договору суду не надано, сторони на цю обставину не посилались.
Позивач придбавав даний товар з метою його подальшої поставки СТГО “Південна залізниця”. 26.12.2008 р. між позивачем (постачальник) та СТГО “Південна залізниця” був укладений договір поставки №ЦХП-30109, за яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (п. 1.1.). постачальник здійснює поставку продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, вказані в специфікаціях (п. 4.1.). У відповідності до специфікації №5.7 на постачання товару з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., з врахуванням протоколу розбіжностей від 03.09.2009 р., позивач зобов'язався поставити СТГО “Південна залізниця” спірний товар на вказану суму на умовах FCA.
Як вбачається з матеріалів справи, по рознарядці позивача належний відповідачу товар безпосередньо від ВАТ “Дружківський завод металевих виробів” по залізничній накладеній №50899615, вагон №24533721 надійшов безпосередньо до СТГО “Південна залізниця”.
При прийомці товару позивачем було встановлено нестачу 7 тон (що, відповідно до специфікації №1 до договору становить 118301,4 грн.), про що було складено акт №17755 від 12.07.2009 р.. Про це телеграмою був інформований відправник, який, однак, свого представника для спільного приймання продукції не направив. Тому акт про фактичну якість та комплектність одержаної продукції №1 від 13.07.2009 р. був складений за участю представника громадськості. Вагон був справним зі справними ЗПУ, які відповідають перевізним документам, що підтверджується змістом акту. Посилання відповідача на односторонній характер акту до уваги не приймається в силу п. 17 Інструкції №П-6, враховуючи повідомлення відповідача телеграмою про виклик його представника.
Відповідач посилається на те, що згідно із умовами договору він поставив товар у повній кількості, який у меншій кількості надійшов вантажоодержувачу.
Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс” (редакція 2000 року), термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Згідно із ст. А.3 “а” правил Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар перевізнику у названому місці у день чи в межах узгодженого для поставки періоду. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця -коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем. Покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт”, залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу, вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Згідно зі ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до п. 30 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р., завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Згідно із п. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до п. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Матеріалами справи підтверджується, що спір за позовом ДП Матеріально-технічного забезпечення Залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” до СТГО “Південна залізниця” за участю третьої особи -вантажовідправника ВАТ “Дружківський метизний завод” про стягнення суми нестачі вже був предметом судового розгляду. Рішенням господарського суду Харківської області від 27.045.2010 р. у справі №42/355-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р., у позові до перевізника було відмовлено повністю та встановлено, що відповідно до умов договору між сторонами ризик втрати несе позивач -ДП “Матеріально-технічного постачання”.
Досліджуючи зміст договору поставки, а саме п. п. 5.1, 5.3. в світлі п. п. 7.2, 7.4. договору, суд приходить до висновку, що сторонами було погоджено момент поставки як дату відмітки на накладній про відправлення продукції. Із зазначеної відмітки вбачається, що товар відповідно до умов договору був поставлений у повній кількості, передбаченій договором. Враховуючи наведене, відповідно до умов договору між сторонами та правил Інкотермс, в частині, що регулюють поставку товару на умовах FCA, ризик втрати товару в цю дату перейшов до позивача.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити. Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України,
у позові відмовити повністю.
Суддя Костів Т.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 25.07.2011 року.