01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.07.2011 № 20/87
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Моторного О.А.
Буравльова С.І.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
Представники сторін:
прокурор:Одуденко А.В., посвідчення № 125 від 04.06.2011;
позивача:ОСОБА_1., довіреність № 001-132 від 15.03.2011;
відповідача 1:ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.05.2011;
відповідача 2:ОСОБА_3., довіреність №43 від 19.05.2011;
ОСОБА_4., довіреність №43 від 19.05.2011;
третя особа:не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району м. Києва
на рішення
господарського суду міста Києва
від 31.05.2011
у справі № 20/87 (суддя: Палій В.В.)
за позовом Прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації
до 1. Відкритого акціонерного товариства «Радикал»;
2. Приватного підприємства «ДУО»;
третя особа, яка не заявляє самостійних
вимог не предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України
про визнання договору купівлі - продажу від 11.01.2002 р. недійсним та застосування наслідків недійсності правочину
Прокурор Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Радикал»; Приватного підприємства «ДУО»; третя особа Фонд державного майна України про визнання договору купівлі - продажу від 11.01.2002 р. недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 20/87 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Прокурор Деснянського району м. Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 20/87 скасувати та прийняти нове яким задовольнити позов.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 прийнято до розгляду справу № 20/87. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.07.2011 о 10:00.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 № 01-23/1/3 у справі № 20/87 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Алданову С.О.
11.07.2011 представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
11.07.2011 представником відповідача 2 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
11.07.2011 представник відповідача 1 в судовому засіданні заявив клопотання про долучення до матеріалів справи висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 07.06.2011 вих. № 126/74-е та висновок Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 08.06.2011 № 5000/11-19.
Але, прокурор та представник позивача заперечували проти долучення до матеріалів справи висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 07.06.2011 вих. № 126/74-е та висновку Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 08.06.2011 № 5000/11-19.
Суд порадившись на місті ухвалив: клопотання представника відповідача 1 задовольнити та долучити до матеріалів справи висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 07.06.2011 вих. № 126/74-е та висновок Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 08.06.2011 № 5000/11-19.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 20/87 відкладено на 18.07.2011 о 12:50.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 № 01-23/1/2 у справі № 20/87 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Моторного О.А. та Буравльова С.І.
18.07.2011 представник третьої особи в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду третя особа повідомлена належним чином.
18.07.2011 прокурор в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи надав письмові пояснення.
18.07.2011 представником відповідача 1 в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи були надані письмові заперечення на апеляційну скаргу.
18.07.2011 представником відповідача 2 в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району м. Києва залишити без задоволення, а рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 20/87 - без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 1, відповідача 2, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії ХХІІІ скликання від 22.04.1999 року № 2206/307 "Про згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громад міста Києва акцій, що належать державі у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства "Радикал" (надалі - Рішення КМР від 22.04.1999 р. № 2206/307) було надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Києва 27,68% акцій, що належать державі у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства «Радикал» та доручено виконавчому органу Київської міської ради здійснити прийом пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Радикал».
13.08.1999 року Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 801-р (надалі - Розпорядження КМУ від 13.08.1999 р. № 801-р) про прийняття пропозиції Київської міськдержадміністрації, погодженої з Київською міськрадою, Мінекономіки, Мінфіном, Національним агентством з управління державними корпоративними правами, Фондом державного майна, про безоплатну передачу 27,68% акцій Відкритого акціонерного товариства «Радикал» з державної власності у власність територіальної громади м. Києва.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Розпорядження КМУ від 13.08.1999 р. № 801-р та з урахуванням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 року № 147/98-BP, між Фондом державного майна України та Київською міською державною адміністрацією було складено та підписано акт від 18.02.2000 р. № 93.
З зазначеного вище акта вбачається, що Фонд державного майна України передає, а Київська міська державна адміністрація приймає у власність 120424 шт. акцій номінальною вартістю 1,05 грн., що становить 27,68 відсотків статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Радикал».
Таким чином, відповідно до Рішення КМР від 22.04.1999 р. № 2206/307, Розпорядження КМУ від 13.08.1999 р. № 801-р, акта від 18.02.2000 р. № 93, частка держави у розмірі 27,68 % статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Радикал» значиться безоплатно переданною з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Києва.
До того ж, в матеріалах справи наявне Розпорядження Фонду державного майна України від 01.03.2000 р. № 188-PPA, в якому дозволено Голові правління Відкритого акціонерного товариства «Радикал» у 10-денний термін: внести зміни до Peєcтpy акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Радикал», враховуючи, що державного пакета акцій не залишилося; внести в Реєстр акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Радикал» замість Фонду державного майна України територіальну громаду міста Києва.
Отже, Розпорядженням Фонду державного майна України від 01.03.2000 р. № 188-PPA завершено процес безоплатної передачі частки держави у розмірі 27,68 % статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Радикал» з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Києва.
04.08.2000 року постановою Арбітражного суду міста Києва № 24/142 визнано Відкрите акціонерне товариство «Радикал» банкрутом та зобовязано відкрити ліквідаційну процедуру відносно Відкритого акціонерного товариства «Радикал»; призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5 ліквідатором банкрута - Відкритого акціонерного товариства «Радикал»; зобовязано ліквідатора організувати здійснення ліквідаційної процедури для забезпечення задоволення визнаних судом вимог кредиторів в порядку встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
11.01.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Радикал» (продавець), в особі ліквідатора ОСОБА_5. та Приватного підприємства «ДУО» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору продавець продав нежилі приміщення, будівлі та споруди загальною площею 2860,2 кв. м., вартістю 493070,00 грн., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 63, а покупець купив вказані приміщення, будівлі та споруди відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
В п. 1.2. Договору зазначено, що право власності на приміщення переходить до покупця з моменту повного розрахунку між покупцем і продавцем, а саме, з моменту зарахування зазначеної у п. 1.4 цього договору суми на рахунок продавця, що має бути підтверджено відповідним Актом прийому-передачі.
14.01.2002 року між сторонами Договору підписано Акт прийому-передачі, яким підтверджено факт передачі у власність в задовільному стані нежилих приміщень, будівель, споруд та проведення розрахунків у повному обсязі. Сторони претензій одна до одної не мають.
До того ж, суд відзначає, що Договір був ноторіально посвідчений, виконаний сторонами в повному обсязі підтвердженням чого є зазначений вище акт та платіжні доручення наявні в матеріалах справи, а також не був визнаний в судовому порядку недійсним.
Крім того, з пояснень сторін судом було встановлено, що отримані Відкритим акціонерним товариством «Радикал» кошти на підставі Договору, були спрямовані ним на погашення кредиторської заборгованості у справі про банкрутство.
30.03.2011 прокурор Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Радикал», Приватного підприємства «ДУО» про визнання договору купівлі продажу від 11.01.2002 р., недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - двосторонньої реституції.
Позовні вимоги прокурор Деснянського району міста Києва мотивовані тим, що ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Радикал» в порушення вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 р., незаконно укладено договір купівлі-продажу від 11.01.2002 р., відповідно до якого відчужені приміщення, нежилі будівлі та споруди, належні Відкритому акціонерному товариству, державна частка у статутному фонді якого складала 27,68% акцій.
Таким чином, скаржник стверджує, що Договір є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» на момент його укладення, що призвело до грубого порушення майнових інтересів держави в особі Київської міської державної адміністрації під час реалізації майна суб'єктом господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник дізнався про наявність Договору під час перевірки законності реалізації майна Відкритого акціонерного товариства «Радикал» в процесі провадження процедури банкрутства, за результатами якої 28.03.2011 р. прокуратурою Деснянського району міста Києва порушено кримінальну справу № 53-3797 відносно ОСОБА_5.- ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Радикал» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (що діяв на момент укладення Договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Як вбачається із п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (в редакції чинній станом на час укладення Договору), загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу УРСР, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон, пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до п. 4 Роз'яснення, прокурор чи його заступник, звертаючись до суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього договору, і визначає відповідачами, як правило, обох контрагентів за договором. Виняток можуть становити випадки, коли одним з контрагентів є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається другий контрагент.
Згідно з п. 10 Роз'яснення, на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло нa момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони в праві керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотньої сили.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 року .№ 697-XII (далі - Закон України "Про власність"), власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.
Статтею 31 Закону України "Про власність" передбачено, що до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
В п.п. 4.14 «Положення про Міністерство юстиції України», затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 27.12.2002 р. № 1233/2002, передбачено, що Міністерство юстиції України дає роз'яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам і організаціям.
Міністерством юстиції України направлено до регіональних управлінь юстиції лист від 27.12.2004 р. за № 25-32-3644 з роз'ясненнями законодавства «Про порядок звернення стягнення на майно комунальних підприємств».
У вищевказаному листі зазначено, що « ст. 31 Закону України "Про власність" передбачено, що до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна).
Поряд з цим, пунктом 1 Перехідних положень Конституції України визначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Відповідно до Конституції України власність в Україні виступає у формах: приватної, державної та комунальної. Тобто, державна і комунальна власність є самостійними».
Зазначене вище також підтверджується листами Міністерства юстиції України від 11.01.2007 р. № 19-32/2 та від 23.09.2008 р. № 9937-0-33-08-19.
До того ж, у Рішенні Конституційного суду України від 1 липня 1998 року № 9-рп по справі № 01/1501-97, № 1-8/98, також зазначено, що « ... на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи».
Отже, виходячи з норм Конституції України від 28.06.1996 власність в Україні виступає у формах: приватної, державної, комунальної. Тобто, комунальна власність є самостійною формою публічної власності, відокремленою від державної.
Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-111, який спрямований нa забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, передбачено: ст. l Встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна; ст. 2. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв); що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: - звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою; - продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
Таким чином, дії Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-111, розповсюджуються на операції з реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
З огляду на викладене вище, станом на час набрання чинності Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-111, у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства «Радикал» частка держави відсутня, тому норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-111 не можуть бути застосовані до операцій пов'язаних з реалізацією майна Відкритого акціонерного товариства «Радикал» під час ліквідаційної процедури.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 20/87 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 20/87 - без змін.
2. Матеріали справи № 20/87 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Моторний О.А.
Буравльов С.І.
25.07.11 (відправлено)