донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.06.2011 р. справа №24/160д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донець О.Є., Скакун О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -довіреність № 98 від 29.05.2011р.;
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився;
розглянувши відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» м.Бровари, Київської області,
на рішення
господарського судуЗапорізької області
від01.02.2011 р.
у справі№ 24/160д/10 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовоморендного підприємства «Броварипромжитлобуд»м.Бровари, Київської області,
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»м.Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруфізична особа-підприємець ОСОБА_2 м.Запоріжжя
пророзірвання договору поставки № 9/09-04 від 08.04.2009 р., стягнення суми попередньої оплати у розмірі 439 050 грн., штрафу у розмірі 47 513,63 грн., інфляційних витрат у розмірі 108 358,21 грн., 3 % річних у розмірі 15 192,33 грн.
Орендне підприємство «Броварипромжитлобуд»м.Бровари, Київської області (далі -позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»м.Запоріжжя (далі - відповідач) про розірвання договору поставки № 9/09-04 від 08.04.2009 р., стягнення суми попередньої оплати у розмірі 439 050 грн., штрафу у розмірі 47 513,63 грн., збитків у розмірі 129 701,31 грн.
Ухвалою суду від 16.06.2010 р. до участі у розгляді справи на стороні відповідача залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
19.07.2010 р. позивач надав уточнення до позовних вимог № 114 (а.с.78-79 том 1).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2011 р. у справі № 24/160д/10 у задоволенні уточнених позовних вимог № 114 ОП «Броварипромжитлобуд» до ТОВ «ЕлектроПрогресс» відмовлено у повному обсязі.
Вказане рішення суду мотивовано тим, що не було доведено факту порушення відповідачем строків поставки продукції.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011 р. у справі № 24/160д/10 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, а саме застосування при вирішенні спору лише окремих положень Інкотермс 2000, а також порушення відповідачем строків поставки товару.
Представник скаржника у судових засіданнях 24.05.2011 р., 21.06.2011р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача та третя особа у судові засідання 24.05.2011р., 21.06.2011 р. не з'являлись.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також що явка учасників процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також положення статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представника позивача, суд встановив наступне.
08.04.2009 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений Договір поставки № 9/09-04 (далі Договір № 9/09-04).
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався поставити продукцію у власність позивача, а позивач своєчасно здійснити оплату на умовах договору № 9/09-04. Кількість, асортимент та вартість продукції вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (а.с.13-17 том 1).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Термін дії вказаного договору сторони встановили до 30 липня 2009 р.
Відповідно до п.4.1 Договору № 9/09-04 ціна продукції становить 439 050 грн.
Умови оплати продукції -попередня оплата на підставі рахунку фактури ( 4.2.).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дослідив договір № 9/09-04 судова колегія прийшла до висновку, що за своєю правовою природою вказана угода є договором поставки.
Взаємовідносини щодо поставки товару між сторонами регламентуються статтями 264-270 Господарського кодексу України, а також положеннями Глави 54 Цивільного кодексу України.
Як зазначили сторони у Договорі № 9/09-04 та Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар - чарунки у кількості 13 один. на загальну суму 439 050 грн. (з ПДВ), а позивач здійснити попередню оплату продукції двома етапами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати, позивач посилався на не поставку відповідачем товару в строк визначений договором, а також закінчення строку дії договору.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, посилався по-перше на пункт 1.3., 11.2 спірного договору, де визначено, що поставка здійснюється на умовах СРТ, згідно правил Інкотермс 2000, а тому його обов'язок за Договором № 9/09-04 вважається виконаний у момент передачі товару перевізнику; по-друге, на наявність договірних відносин з СПД ОСОБА_2 (третя сторона - перевізник) та передачу їй для транспортування товару позивачу за адресою м.Бровари, вул.Кутузова, 129, яка визначена сторонами у Договорі № 9/09-04.
Дослідив спірний договір, судова колегія встановила, що умовами договору сторони визначили поставку продукції на умовах СРТ, згідно правил Інкотермс 2000.
Дійсно відповідно до СРТ Інкотермс 2000 термін «фрахт/перевезення оплачено до …»означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення постави товару у вищезазначений спосіб.
Але у той же час відповідно до статті А.7 СРТ Інкотермс 2000 визначено, що продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.
Статтею А.8 СРТ Інкотермс 2000 передбачений обов'язок продавця по передачі покупцю транспортних документів відповідного транспорту щодо якого укладено договір перевезення.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтвердили дії відповідача щодо виконання положень статей А.7, А.8 Інкотермс 2000.
Крім того, судова колегія зазначає, що у пункті 5.3. Договору № 9/09-04 сторони встановили, що прийомка продукції здійснюється по кількості відповідно з вимогами Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та продукції народного споживання по кількості (Інструкція П-6).
Відповідно до п.12 Інструкції П 6 прийомка продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактури,специфікації, опису тощо) відправника. Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які саме документи відсутні.
Аналіз положень Інструкції П 6 свідчить про те, що при отриманні товару в будь-якому випадку складається Акт прийому продукції.
Відповідно до п.13 Інструкції П 6 кількість продукції при прийомці вказується у тих же одиницях виміру, що вказані у супровідних документах. Якщо у них документах відправник вказав вагу продукції і кількість місць, то отримувач при прийомці продукції повинен перевірити вагу та кількість місць.
Будь-яких документів того, що позивач отримав продукцію, транспортування якої здійснювалось перевізником, до матеріалів справи не надано.
Письмові пояснення третьої особи щодо передачі продукції водіями позивачу не є належним доказом у розумінні статті 32 ГПК України. (а.с.112 том 1).
Акти здачі-приймання робіт також колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони підписані відповідачем та перевізником та не містять будь-яких приміток з боку позивача (а.с.113-115 том 1).
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що відповідач не вжив заходів по виконанню умов договору у відповідності до вимог Інструкції П 6 та в матеріалах справи відсутні доказі того, що прийомка продукції по кількості відбулась згідно положень цієї Інструкції.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача, в тому числі предмет та підстави позову, а також заперечення відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідач не довів факту поставки позивачу товару, який був визначений Договором № 9/09-04.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як зазначено у п.10.1 Договору № 9/09-04 угода укладалась сторонами терміном до 30.07.2009 р.
Судова колегія приймає до уваги претензію позивача № 390 від 09.12.2009 р., яку останній надіслав відповідачу з повідомленням про розірвання Договору № 9/09-04 та вимогою щодо повернення попередньої оплати у розмірі 439 050 грн. (а.с.31-33 том 1). Факт відправлення претензії № 390 підтверджується поштовою квитанцією № 215600426655 (а.с.38 том 1).
Претензія № 368 від 17.11.2009 р. судом не враховується, оскільки містить лише вимоги позивача про поставку товару в строк до 01.12.2009 р.( а.с.28-30 том 1).
Що стосується розміру попередньої оплати, колегія суддів встановила наступне.
Позивач вимагає стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 439 050 грн. обґрунтовує розмір вказаних позовних вимог пунктом 4.2. Договору № 9/09-04, рахунком № 000000115 від 26.02.2008 р. та виписками банку за період березень, червень 2008 р., квітень 2009 р.
З матеріалів справи убачається, що Договір № 9/09-04 укладений сторонами 08.04.2009 р.
Відповідно до виписки банку від 07.03.2008 р. позивач перерахував відповідачу 255 000 грн. на підставі рахунку № 000000115 від 26.02.2008 р., 23.06.2008 р. -15 000 грн. та 50 000 грн. на підставі рахунку № 000000115 від 26.02.2008 р., а всього 320 000 грн.
09.04.2009 р. позивач перерахував відповідачу доплату за обладнання у сумі 119 050 грн. на підставі Договору № 9/09-04 від 08.04.2009 р.
Таким чином, суд встановив, що 320 000 грн. позивачем було перерахована на підставі рахунку № 000000115 від 26.02.2008 р., тобто до дати (08.04.2009 р.) укладання спірного Договору.
Посилання позивача на пункт 10.1 Договору № 9/09-04, судовою колегією не можуть бути прийнятті як належні докази, оскільки по-перше, вони стосуються відносин, які виникли з 07.03.2008 р., в той час як рахунок № 000000115 на підставі якого здійснювалось перерахування 320 000 грн. датований 26.02.2008 р., по-друге, у пункті 11.3 цього ж договору сторони встановили, що після підписання даного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 439 050 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 119 050 грн., в решті позовних вимог - суд відмовляє, оскільки матеріалами справи не доведено, що сума 320 000 грн. була перерахована на виконання умов договору № 9/09-04 від 08.04.2009 р.
Оскільки судова колегія прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 119 050 грн., підлягають частковому задоволенню позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних.
При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не вірно застосував початок періоду нарахування інфляційних витрат та 3 % річних.
Здійснюючи розрахунок вказаних вимог, суд враховую претензію позивача № 390 від 09.12.2009 р. з вимогою щодо повернення попередньої оплати в строк до 30.12.2009 р. (а.с. 31-33 том 1).
Таким чином, інфляційні витрати нараховуються на 119 050 грн. за період з січня 2010 р. по липень 2010 р. та складають 3 690,55 грн., 3 % річних нараховуються на цю ж суму за період з 31.12.2009 р. по 15.07.2010 р. та складають 1927,63грн.
В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних у розмірі 104 667,66грн. (108 358,21грн.-3690,55грн.) та 3% річних в сумі 13 264,70грн. (15 192,33грн.-1 927,63грн.) - суд відмовляє .
Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 47 513,63 грн., то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що умовами Договору № 9/09-04, а саме п.5.1. був визначений певний порядок поставки.
Крім того, пунктом 2.2. цього ж договору сторони передбачили узгодження технічних характеристик , параметрів та комплектації товару.
Таким чином, суд вважає, що позивач не обґрунтував застосування положень п.8.2. Договору № 9/09-04.
Розглядаючи позовні вимоги щодо розірвання Договору № 9/09-04, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до пункту 10.1 сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.07.2009 р.
Як зазначили сторони у пункті 10.2. цієї ж угоди, умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладанням письмового документа, якщо інше не передбачено цим договором.
Будь-яких доказів того, що сторонами було продовжено термін дії договору, до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволені позовних вимог щодо розірвання Договору № 9/09-04, але з мотивів викладених колегією суддів апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність висновків, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення на підставі ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Орендного підприємства «Броварипромжитлобуд»м.Бровари, Київської області на рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011 р. у справі № 24/160д/10 задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011 р. у справі №24/160д/10 - скасувати частково.
Частково задовольнити позовні вимоги Орендного підприємства «Броварипромжитлобуд»м.Бровари, Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»м.Запоріжжя, про розірвання договору поставки № 9/09-04 від 08.04.2009 р., стягнення суми попередньої оплати у розмірі 439 050 грн., штрафу у розмірі 47 513,63грн., інфляційних витрат у розмірі 108 358,21 грн., 3 % річних у розмірі 15 192,33 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»м.Запоріжжя, на користь орендного підприємства «Броварипромжитлобуд»м.Бровари, Київської області, суму попередньої оплати у розмірі 119 050 грн., інфляційні витрати у розмірі 3690,55грн., 3% річних у розмірі 1927,63грн., витрати зі слати державного мита в сумі 1251,23грн. та витрати зі слати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 48,40грн.
В решті рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2011р. у справі № 24/160д/10 залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект»м. Одеса на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БСК»м. Запоріжжя витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 625,62грн.
Господарському суду Запорізької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О.Є.Донець
О.А.Скакун
Надруковано: 6 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-третій особі
4-у справу
5-ГС
6-ДАГС