донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.06.2011 р. справа №21/5009/2032/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Скакуна О. А.,
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -довіреність;
від відповідача:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства «Березюк»с. Великі Пріцьки Кагарлицького району Київської області
на ухвалу господарського суду Запорізької області
від18.04.2011р.
про повернення позовної заяви
у справі№21/5009/2032/11 (суддя Черкаський В.І.)
за позовомфермерського господарства «Березюк»с. Великі Пріцьки, Кагарлицького району, Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Українська лізингова компанія» м. Запоріжжя
прозобов'язання здійснити зарахування збитків у розмірі 850 000грн. в рахунок лізингових платежів за договором лізингу №Л 0056 від 02.06.2006р.
Фермерське господарство «Березюк»(далі -Господарство) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Українська лізингова компанія»(далі -Товариство) про зобов'язання здійснити зарахування збитків у розмірі 850 000грн. в рахунок лізингових платежів за договором лізингу №Л 0056 від 02.06.2006р.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 18.04.2011р. у справі №21/5009/2032/11 позовну заяву Господарства повернув без розгляду заявникові, керуючись п. 4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви не було додано документів, що підтверджують сплату державного мита в установленому порядку і розмірі.
Господарство, не погоджуючись з ухвалою господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.04.2011р. скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на ті обставини, що відповідач -Товариство постановою господарського суду Запорізької області від 24.04.2009р. у справі №21/8/08-16/61/09 визнаний банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим вважає, що на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ним до сплати підлягає мито у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн. Крім того, посилався на безпідставність повернення позовної заяви з посиланням на відсутність визначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум позову та доказів у підтвердження вимог.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
У судових засіданнях 07.06.2011 р., 21.06.2011 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства про зобов'язання здійснити зарахування заподіяних останнім збитків у розмірі 850 000 грн. в рахунок лізингових платежів, які приблизно складають 850 000 грн. і які Господарство зобов'язане сплатити відповідачу за час дії договору фінансового лізингу № Л 0056 від 02.06.2006 р.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарський суд Запорізької області оскаржуваною ухвалою вказану позовну заяву повернув без розгляду заявникові, керуючись п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.п. 3 та 3-1 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита в установленому порядку та розмірі.
Декрет Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 (далі -Декрет), а саме п. 2 ст. 2 передбачає, що державне мито справляється із позовних заяв, що подаються до господарських судів.
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.041993р. № 15 (далі -Інструкція), по справах, що розглядаються господарськими судами, державне мито сплачується до подання позовної заяви.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством передбачений обов'язок сплатити державне мито при зверненні до господарського суду з позовом.
Пунктом 37 Інструкції передбачено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги Господарства до Товариства мають майновий характер, оскільки підлягають вартісній оцінці - зарахування збитків у розмірі 850 000грн. в рахунок усіх лізингових платежів.
Відповідно до ст. 3 Декрету, розмір держмита складає: майнові -1% від ціни позову (не менш 102грн., але не більш 25 500грн.); немайнові -5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17грн.) - 85грн.
Отже, ціна позову повинна складати 850 000 грн., а розмір державного мита, що підлягає сплаті за ним згідно чинного законодавства складає -8 500грн. (1% від ціни позову).
Як убачається з позовного матеріалу, що міститься в матеріалах справи, Господарством надано докази сплати державного мита -квитанція №931/з30 від 22.03.2011р. в сумі 85 грн., в той час як сума державного мита за позовом складає 8 500грн. Отже, належних доказів сплати державного мита позивачем надано не було.
У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позову не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Таким чином, господарський суд Запорізької області прийняв ухвалу від 18.04.2011р. у справі №21/5009/2032/11 про повернення без розгляду позовної заяви Господарства у зв'язку з несплатою ним державного мита з дотриманням вимог чинного законодавства, у відповідності до норм процесуального права, а тому у колегії суддів відсутні підстави для скасування даної ухвали та задоволення апеляційних вимог заявника скарги.
Посилання апелянта на ті обставини, що відповідач -Товариство визнаний банкрутом, а тому на підставі п.п «б»п.2 ст. 3 Декрету, мито, що підлягає сплаті ним (Господарством) при поданні позову, складає 5 (п'ять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн., колегія суддів вважає юридично неспроможними.
Положення вказаного пункту Декрету щодо сплати державного мита стосуються заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, в рамках справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Доводи скаржника щодо повернення позовної заяви з посиланням на відсутність визначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум позову та доказів у підтвердження позовних вимог, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки суд першої інстанції повернув без розгляду позовну заяву виключно з підстав відсутності доказів сплати державного мита у встановленому розмірі керуючись п. 4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 18.04.2011р. у справі №21/5009/2032/11 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Господарства -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 60, 63, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Березюк»с. Великі Пріцьки, Кагарлицького району, Київської області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.04.2011 р. у справі № 21/5009/2032/11 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області ухвалою від 18.04.2011 р. у справі № 21/5009/2032/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЗО
5-ДАГС