донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №9/100
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Ломовцевої Н.В.
Суддів Приходько І.В. , Скакуна О.А.
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Ломовцевої Н.В.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання
Пруцькіх Н.Р.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
31.03.2011р.
по справі
№9/100 (суддя Марченко О.А.)
за позовом
Запорізького виробничого підприємства «Неон»Українського товариства глухих м.Запоріжжя
до
Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ Донецької області
про
стягнення 28 200 грн. 99 коп.
Запорізьке виробниче підприємство «Неон»Українського товариства глухих м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ Донецької області про стягнення 19 595 грн. 75 коп., з яких 14 805 грн. 00 коп. - основного боргу, 371 грн. 39 коп. -індексу інфляції, 102 грн. 22 коп. -3% річних та 4 317 грн. 14 коп. штрафних санкцій.
Заявою вих.№18-01/247 від 29.03.2011р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28 200 грн. 99 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 805 грн. 00 коп., інфляційних витрат в розмірі 5 807 грн. 39коп., 3% річних в розмірі 1 293 грн. 51 коп. та штрафних санкцій в розмірі 6 295 грн. 09 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. (суддя Марченко О.А.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Запорізького виробничого підприємства «Неон»Українського товариства глухих м.Запоріжжя основний борг в розмірі 14 805 грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 5 807 грн. 36 коп. та 3% річних в розмірі 1 292 грн. 60 коп.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 31.03.2011р. у справі №9/100 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає, що позивачем в порушення умов п. 6.1 договору при передачі продукції згідно специфікації одночасно не передані йому сертифікати якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат якості і т.і.) і рахунок на оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим у ВАТ «Енергомашспецсталь»не настало зобов'язання по сплаті даної продукції.
У відзиві на апеляційну скаргу №05-07/449 від 09.06.2011р. Запорізьке виробниче підприємство «Неон»Українського товариства глухих не погодилось з доводами скаржника та зазначило, що між сторонами був укладений договір поставки товару, який позивач виконав у повному обсязі, натомість відповідач вже тривалий час затримує розрахунки за отриманий товар.
Представники сторін у судове засідання 14.06.2011р. не з'явилися.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання скаржник був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 23.05.2011р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою суду від 19.05.2011р., сторони буди повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2008р. між Запорізьким виробничим підприємством «Неон»Українського товариства глухих м.Запоріжжя (далі -постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь»(далі -покупець) укладено договір поставки №15/190 (далі -договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальником за договором виступає виробник продукції.
Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується відповідно до умов договору прийняти продукцію (товар) і оплатити її.
Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товара), її ціна, строки і умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Загальна кількість поставляє мого товару складається з кількості товару, поставляємого за всіма специфікаціями, оформленими до договору.
Специфікацією №1 від 04.02.2008р. встановлено визначення найменування продукції, кількість, одиниця виміру, ціна поставляємої продукції за одиницю, знижка за загальна сума поставки, а також обумовлено строк поставки та умови оплати товару.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктами 9.1-9.3 договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від поставки продукції і отримання рахунку на оплату, якщо інще не передбачено специфікацією.
Пунктом 5.1 договору визначено, що строк і умови поставки товару зазначаються в специфікаціях.
Так, у специфікації №1 від 04.02.2008р. на загальну суму 14 805 грн. 00 коп. сторони визначили умови поставки -протягом 12 банківських днів після підписання договору FXW м.Краматорськ (ІНКОТЕРМС 2000); умови оплати -оплата по факту поставки протягом 10 банківських днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач згідно накладної на відпуск товарів №50 від 14.03.2008р., підписаною особа сторонами, поставив відповідачу товар на загальну суму 14 805 грн. 00 коп., яка останнім отримана за довіреністю на отримання на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЧ №743370 від 13.03.2008р., що підтверджується матеріалами справи.
Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); накладну (у накладній обов'язкове посилання на отримувача продукції); податкову накладну. Якщо на момент передання продукції які-небудь з документів відсутні, вони повинні бути надані на протязі двух календарних днів після передання продукції.
Докази направлення вказаних у п.6.1 договору документів на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте господарський суд дійшов вірного висновку, що зазначені документи надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірної накладної, оскільки п.8.2 договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Доказів відмови від договору та повернення товару продавцеві відповідачем не надано.
Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.11.1993 року № 01-6/1205 (зі змінами від 18.11.1997 року, 31.05.2002 року), Інструкція про порядок приймання продукції (товарів) за якістю застосовується при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції та товарів неналежної якості або некомплектної, а також в неналежній тарі (упаковці). Застосування до спірних правовідносин Інструкції П-6, П-7 можуть мати місце лише тоді, коли це прямо передбачено договором з посиланням на конкретні норми зазначеної Інструкції, що сторони і узгодили у п.6 договору.
Відповідно до п.14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами та технічними умовами, загальними та винятковими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що підтверджують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат та ін.), відсутність яких не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в ньому зазначається, які документи відсутні.
Так, при прийманні продукції за договором поставки №15/190 від 04.02.2008р. жодних актів про відсутність супровідних документів не складалося, що свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
ВАТ «Енергомашспецсталь»не довів, що був позбавлений можливості здійснити оплату поставленого товару з вини позивача у визначений в договорі строк оплати.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 14 805 грн. 00 коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем було заявлено до індекс інфляції в розмірі 5 807 грн. 39 коп. за період з 01.04.2008р. по 01.03.2010р. та 3% річних у розмірі 1 293 грн. 51 коп. за 1 063 дня прострочення.
Після перерахунку, здійсненого з дотриманням положень чинного законодавства, господарським судом Донецької області правомірно та обґрунтовано присуджено до стягнення індекс інфляції в сумі 5 807 грн. 39 коп. та 3% річних в сумі 1 292 грн. 60 коп.
Крім того, позивач, посилаючись на п. 10.5 договору просив стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 6 295 грн. 09 коп. за період з 01.04.2008р. по 01.04.2010р.
Згідно ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.10.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Таким чином, заявлена позивачем штрафна санкція, на підставі п.10.5 договору, є пенею, яка правомірно заявленна останнім.
Згідно зі ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовну давність до вимог про стягнення пені встановлено в 1 рік.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з умов договору поставки №15/190 від 04.02.2008р. та специфікації №1 від 04.02.2008р. до договору, кінцевим строком виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірною накладною є 28.03.2008р., у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача виникло 29.03.2008р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 28.05.2010р., що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції господарського суду Донецької області, та наполягає на стягненні пені за період з 01.04.2008р. по 01.04.2010р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.03.2011р. просив застосувати до вимоги щодо стягнення пені строк позовної давності.
Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові. Клопотання про відновлення позовної давності позивачем не заявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та вірним висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 071 грн. 88 коп. у зв'язку із спливом строку позовної давності.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. у справі №9/100 підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №1/83пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №1/83пд - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суудя (доповідач) Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС