донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №28/33пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючий:Дучал Н.М.
суддіЗапорощенко М.Д.
Новікова Р.Г.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - не з"явився
від відповідача 1 -без участі представника
від відповідача 2 -не з"явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Рудтехмаш», м. Донецьк
На рішення господарського суду Донецької області
Від18.04.2011р. (підписане 22.04.2011р.)
у справі№ 28/33пд (суддя Курило Г.Є.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рудтехмаш», м. Донецьк
до
третя особа без самостійних вимог на предмет спору
про1.Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»м.Донецьк
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор»м. Слов»янськ Донецької області
Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 м. Донецьк
про визнання кредитного договору №12 від 28.02.2008р. та додаткових угод №1 від 01.03.2010р., №2 від 15.03.2010р., №3 від 31.03.2010р., № 4 від 30.04.2010р., договору застави №12 від 28.02.2008р. та договору про внесення змін та доповнень від 24.03.2010р. до договору застави недійсними
Товариство з обмеженою відповідальністю „Рудтехмаш”, м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Донгорбанк”, м. Донецьк, про визнання кредитного договору №12 від 28.02.2008р. та додаткових угод №1 від 01.03.2010р., №2 від 15.03.2010р., №3 від 31.03.2010р., № 4 від 30.04.2010р., договору застави №12 від 28.02.2008р. та договору про внесення змін та доповнень від 24.03.2010р. до даного договору, недійсними.
В обґрунтування позову позивач посилається на невідповідність умов кредитного договору та додаткових угод до нього нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними, а як наслідок вважає, що має бути визнаний недійсним і договір застави.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. до участі у справі в якості другого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор»м. Слов»янськ.
Заявою про забезпечення позову б/н від 14.02.2011р., позивач просив суд зупинити виконавче провадження ВП №2416118 від 02.02.2011р., що відкрите постановою ВДВС Миколаївського районного управління юстиції, до розгляду спору по суті.
Судом відмовлено у задоволенні означеної заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду - відсутня.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. (підписане 22. 04.2011р.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Рудтехмаш”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Донгорбанк”, м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Славкерамогнеупор”, м.Слов'янськ про визнання недійсними кредитного договору №12 від 28.02.2008р. та додаткових угод №1 від 01.03.2010р., №2 від 15.03.2010р., №3 від 31.03.2010р., № 4 від 30.04.2010р., договору застави №12 від 28.02.2008р. та договору про внесення змін та доповнень від 24.03.2010р. до даного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підстав за законом для визнання оскаржуваних договорів з додатковими угодами недійсними.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Рудтехмаш»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. по справі № 28/33пд та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про визнання недійсними кредитного договору №12 від 28.02.2008р. та договору застави №12 від 28.02.2008р.
Зміст апеляційної скарги практично відтворює зміст позовної заяви. Крім того скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ст. ст. 203, 215, 1049, 1056-1 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконного рішення. Наполягає, що у п. 7.1. кредитного договору сторони не погодили конкретний строк дії договору, крім того сторонами не погоджений порядок погашення кредиту, а саме не визначений графік погодження кредиту, отже наголошує, що є усі підстави вважати, що зобов»язання по сплаті кредиту ще не настали, а договір -є таким, що не відбувся. Наполягає, що суд першої інстанції безпідставно визначив ці висновки позивача хибними.
Заявник апеляційної скарги наголошує, що господарським судом не дано оцінки всім обставинам справи, неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Відповідач 1, ПАТ "Донгорбанк", у відзиві № 4987 від 14.06.2011р. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення господарського суду від 18.04.2011р. у справі № 28/33пд - залишити без змін. Зазначив, що всі аргументи та обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги, вже заявлялися останнім при розгляді справи, були досліджені судом з наданням правової оцінки, що викладена в прийнятому рішенні.
Клопотанням № 4988 від 14.06.2011р. просив розглянути справу за відсутності представника ПАТ "Донгорбанк", у зв"язку з неможливістю явки представника в судове засідання.
Відповідач 2, ТОВ "Славкерамогнеупор" не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Клопотанням від 10.06.2011р. заявник апеляційної скарги просив відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, у зв»язку з неможливістю представника прибути у судове засідання, та неможливістю направити в судове засідання іншого представника.
Судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, представники юридичних осіб, повноваження яких підтверджені довіреністю від імені підприємства, адвокати.
Звертаючись з апеляційною скаргою на прийняте судове рішення, заявник не був позбавлений можливості вирішити питання щодо участі його представника, керівника, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Позиція ТОВ "Рудтехмаш" є викладеною в апеляційній скарзі. Ухвалою від 16.05.2011р. про порушення апеляційного провадження, сторони не зобов'язувалися забезпечити участь представників сторін в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами. Тому згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 у письмових поясненнях № 170/01-16 повідомлено, що нотаріальне посвідчення договору застави та додаткових угод до нього було здійснено нею у повній відповідності до положень чинного законодавства; всі подані документи підтверджували правоздатність сторін за договором, особи представників сторін були перевірені за паспортами. Зміну найменування ЗАТ «Донгорбанк»на ПАТ «Донгорбанк»здійснено у відповідності з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», згідно яких зміна найменування товариства з «закрите»та «публічне»не є перетворенням товариства. ПАТ «Донгорбанк»є правонаступником прав та зобов»язань ЗАТ «Донгорбанк».
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
28.02.2008р. між закритим акціонерним товариством “Донгорбанк” (правонаступником якого є відповідач, банк), та товариством з обмеженою відповідальністю „Рудтехмаш”, м.Донецьк (позичальником, позивач) був укладений кредитний договір №12, відповідно до умов якого банк зобов"язався видати позичальникові кредит на наступних умовах:
- сума кредиту 1 500 000,00 гривень; цільове використання кредиту -поповнення оборотних коштів; термін повернення кредиту -27.02.2010 року; відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 19 % річних; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості -24%річних.
Відповідно до умов даного договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2010р. до договору банк видав позичальникові кредит на наступних умовах: сума кредиту 1 500 000,00 гривень; цільове використання кредиту -фінансування робочого капіталу; термін повернення кредиту -15.03.2010 року; відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 26 % річних; комісія за зміну умов кредитного договору, а саме за продовження строку повернення кредиту - 1500,00 грн.; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості -31 % річних.
Відповідно до умов кредитного договору № 12 в редакції додаткової угоди №2 від 15.03.2010р. банк видав позичальникові кредит на наступних умовах: сума кредиту 1 500 000,00 гривень; цільове використання кредиту -фінансування робочого капіталу; термін повернення кредиту -31.03.2010 року; відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 26 % річних; комісія за зміну умов кредитного договору - 0,00 грн.; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості -31 % річних.
Відповідно до умов кредитного договору № 12 в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2010р. до договору банк видав позичальникові кредит на наступних умовах: сума кредиту 1 500 000,00 гривень; цільове використання кредиту -фінансування робочого капіталу; термін повернення кредиту -30.04.2010 року; відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 26 % річних; комісія за зміну умов кредитного договору - 0,00 грн.; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості -31 % річних.
Відповідно до умов кредитного договору № 12 в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2010р. до договору банк видав позичальникові кредит на наступних умовах: сума кредиту 1 500 000,00 гривень; цільове використання кредиту -фінансування робочого капіталу; термін повернення кредиту -31.05.2010 року; відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 26 % річних; комісія за зміну умов кредитного договору - 0,00 грн.; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості -31 % річних.
Згідно з п. 3.1.5 кредитного договору, банк має право у випадку збільшення/зменшення розміру облікової та/або ломбардної ставки рефінансування НБУ, зниження/підвищення вартості гривни відносно долара США, підвищення вартості придбання банком кредитних ресурсів, збільшення/зменшення рівня інфляції, виступити ініціатором внесення змін до договору щодо збільшення/зменшення розміру процентних ставок за даним договором. Зміни повинні бути внесені шляхом укладання додаткової угоди протягом 5 банківських днів з моменту направлення Банком повідомлення Позичальникові про необхідність таких змін. При відсутності відповіді позичальника або при його незгоді з запропонованим розміром відсотків, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих, але не сплачених відсотків, суми неустойки, тощо.
Відповідно до п.3.4.договору позичальник зобов»язався повернути кредит в повній сумі у строк, передбачений п.1.1.цього договору(п. 3.4.2.); сплачувати Банку нараховані відсотки за користування кредитом(п. 3.4.3.), тощо.
Позичальник зобов'язався до повного виконання грошових зобов'язань за цим договором без попередньої письмової згоди на це банку: не надавати позик, безповоротної фінансової допомоги, не виступати гарантом і/або поручителем (авалістом); не передавати в заставу і не застосовувати як інші види забезпечення виконання зобов'язань, а також не продавати, не передавати, не обмінювати, не здавати в оренду, не надавати в тимчасове користування юридичним або фізичним особам належне позичальникові майно і/або майнові права, передані в заставу Банку (п.3.4.6 договору).
Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов'язань за з цим договором (п. 7.1. договору).
В якості забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором № 12 між закритим акціонерним товариством “Донгорбанк” (правонаступником якого є відповідач, заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю „Славкерамогнеупор”, м. Слов'янськ (заставодавець) був укладений договір застави майна №12 від 28.02.2008р. (договір застави), згідно умов п. 1.1. якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателеві обладнання - крокуючий екскаватор ЭШ 6,5/45-у 1989 року випуску, заводський № 640041, виробництва ЗАТ „НКМЗ” (п. 1.1 договору застави), вартістю згідно з п. 1.3. договору застави -3 511 751,00грн.
Договором про внесення змін і доповнень від 24.03.2010р. до договору застави обладнання № 12, посвідченого 28.02.2008р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3188, внесено зміни до договору застави, що відповідають змінам в кредитному договорі.
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав кредитні кошти, використав їх на поповнення обігових коштів підприємства та спрямував ці кошти на інші господарчі потреби, однак на час розгляду справи кредитні кошти не повернені та проценти за користування кредитними коштами в повному обсязі не сплачені.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 12 від 28.02.2008року з додатковими угодами до даного договору та договору застави № 12 від 28.02.2008року з договором про внесення змін до договору застави від 24.03.2010р.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору та/або договору застави, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження позивача, що п.3.1.5. кредитного договору суперечить ст. 1056-1 ЦК України, оскільки надає банку право ініціювати збільшення процентних ставок в односторонньому порядку.
Так, згідно з приписами ст. 1056-1 ЦК України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Приписи ст. 215 Цивільного кодексу України зазначають, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, що діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, пункт 3.1.5 договору передбачає порядок внесення змін щодо відповідного збільшення (зменшення) розміру відсотків за користування кредитом шляхом укладання додаткової угоди, а не право банку на односторонню зміну розміру відсоткової ставки. Як свідчать матеріали справи, збільшення розміру процентної ставки здійснено сторонами шляхом підписання додаткової угоди.
Кредитний договір № 12 укладений сторонами 28.02.2008року, тобто до набрання чинності статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, який був доповнений вказаною нормою згідно із Законом N 661-VI від 12.12.2008р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”.
Отже, посилання позивача на ст. 1056-1 ЦК України в обґрунтування своїх вимог щодо недійсності спірного кредитного договору є помилковим.
Матеріалами справи не підтверджується твердження позивача про примушення останнього на підписання додаткової угоди до договору стосовно підвищено розміру процентних ставок.
Умовами п. 3.1.5 кредитного договору, сторони передбачили, що при незгоді позичальника з запропонованим розміром відсотків, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих, але не сплачених відсотків, суми неустойки, та інше.
Згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Безпідставним є посилання позивача (заявника апеляційної скарги) на обмеження пунктом 3.4.6. кредитного договору права позичальника без письмової згоди Кредитора на вчинення відповідних дій, в тому числі, надавати безповоротну фінансову допомогу, позичати кошти, вільно користуватись та розпоряджатись належним йому майном, що на думку позивача (заявника апеляційної скарги) суперечить ч. 1 ст. 316, ч.1 ст. 319, ст. 320, ч. 1 ст. 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України є свобода договору.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Такі ж положення щодо свободи договорів передбачені ст. 67 Господарського кодексу України. Жодною нормою чинного законодавства не встановлено заборони суб"єкту господарювання приймати на себе зобов"язання.
Враховуючи зазначене, наведені позивачем мотиви не можуть бути підставою для визнання даного договору недійсним. Крім того, позивач не довів факту порушення своїх прав, включенням до договору п. 3.4.6.кредитного договору, та не зазначив, яким чином включення до договору цього пункту, тягне недійсність всього кредитного договору.
За приписом ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначалося вище, на підставі ст. 345 Господарського кодексу України, у кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, обов'язковості встановлення в кредитному договорі графіку погашення кредиту чинним законодавством не передбачено.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Пунктом 1.1 кредитного договору встановлений строк повернення кредиту -31.05.2010р. В п. 7.1. кредитного договору сторонами обумовлено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання і припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Згідно частин 2,3 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою стороною. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Позивач не представив доказів, що кредитний договір погоджувався сторонами шляхом підписання протоколу суперечностей; та/або що після укладення кредитного договору позивач звертався до банку з пропонуванням внесення змін до кредитного договору стосовно доповнення будь-яких непогоджених сторонами умов.
Отже, твердження позивача стосовно того, що в порушення статей ч. 2-5 ст. 180 Господарського кодексу України, ст.638 Цивільного кодексу України, сторони не досягли згоди за такими істотними умовами договору як строк та порядок погашення кредиту спростовуються матеріалами справи та умовами договору.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору, навпаки, відповідно до умов зазначеного договору відповідачем позивачу були надані кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову позивача про визнання недійсним кредитного договору №12 від 28.02.2008року.
Суть правовідносин застави полягає у першочерговому праві кредитора - заставодержателя на отримання задоволення із вартості заставного майна. Водночас, договір застави, підпорядковується загальним правилам укладення правочину з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним законодавством, а саме: Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"
Згідно ст.ст. 1,3 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
У відповідності до ст. 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому.
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) ( ст. 584 Цивільного Кодексу України).
Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі ( ст.13 Закону України "Про заставу"). Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України ( ст. 14 Закону України "Про заставу").
Згідно приписів ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання ( вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Судом відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору № 12 від 28.02.2008р., на забезпечення якого укладався договір застави №12 від 28.02.2008р.
Позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували той факт, що забезпечувальний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не доведено відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутності вільного волевиявлення та невідповідності його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованості будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору застави №12 від 28.02.2008р.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення від 18.04.2011 р. (підписане 22.04. 2011р.) у справі №28/33пдсуд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудтехмаш».
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудтехмаш», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011 року (підписане 22.04.2011р.) по справі № 28/33пд залишити - без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011 року (підписане 22.04.2011р.) по справі № 28/33пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Дучал
Судді М.Д. Запорощенко
Р.Г. Новікова
Надруковано 7 екз.:1-позивачу, 2-відповідачам, 1- третій особі, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО