донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №10/52пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Дучал Н.М.
СуддівЗапорощенка М.Д., Новікової Р.Г.
при секретарі Мірошник Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_5, за довіреністю
від відповідача :
від третьої особи ОСОБА_6, за довіреністю
не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ"
на рішення господарського судуДонецької області
від19.04.2011р. ( підписане 26.04.2011 р.)
по справі№ 10/52пд (суддя Любченко М.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" м. Донецьк
до
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача :Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ
Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 м. Дніпропетровськ
провизнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Продукти України”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, м.Київ про визнання виконавчого напису №2258 від 17.03.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невідповідність вимогам законодавства договорів про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006р., надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006р. та, як наслідок, договору застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р., який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продукти України” та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк” в забезпечення виконання зобов'язань позивача за вказаними кредитними угодами. Наполягав, що під час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 порушено вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, внаслідок чого виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не підтверджують безспірність вимог відповідача, а також без належних доказів одержання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитними договорами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Продукти України”, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, м.Київ про визнання виконавчого напису №2258 від 17.03.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р. таким, що не підлягає виконанню.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2258 від 17.03.2010р., вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Продукти України”, м.Донецьк державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн. 00 коп.
Рішення мотивовано недотриманням під час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, внаслідок чого виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не підтверджують безспірність вимог відповідача, а також без належних доказів одержання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитними договорами.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. по справі № 10/52пд та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю у задоволенні позову .
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що в результаті невиконання позивачем зобов»язань за договором про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006р., договором про надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006р., відповідачем було ініційовано стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом договору застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р. Звернення стягнення здійснено шляхом вчинення виконавчого напису у відповідності до приписів чинного законодавства. Вважає, що при вчиненні виконавчого напису стягувачем та нотаріусом були дотримані всі вимоги чинного законодавства України. Оскільки заставне повідомлення, що надсилалося на адресу боржника, останнім отримано та не оскаржувалося, заявник апеляційної скарги вважає, що вимоги Банку, викладені в заставному повідомленні визнані боржником та є безспірними. Заявник апеляційної скарги наполягає на безпідставності зазначення в рішенні суду першої інстанції про не підтвердження факту безспірності вимог Банку. Вказує, що вказання в рішенні про невідповідність виконавчого напису нормам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є підтвердженням невірного застосування судом норм матеріального права.
Позивач, ТОВ "Продукти України" з доводами, що викладені в апеляційній скарзі не погоджується, про що зазначив у запереченнях від 06.06.2011р. на апеляційну скаргу. Вважає рішення господарського суду Донецької області таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. Наполягає, що не отримував будь-якого заставного повідомлення, яке навіть якщо таке було надіслане, не є доказом безспірності вимог, що є однією з основних вимог для вчинення виконавчого напису нотаріуса у світлі ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Приватний нотаріус ОСОБА_7, вчиняючи виконавчий напис, не дотримався вимог щодо безспірності боргу, що пред»являються чинним законодавством, а саме: ст.88 Закону України «Про нотаріат», п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. Постановою КМУ № 1172 від 29.06.99р.
Третя особа, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, не скористалася правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України; суд не зобов'язував забезпечити участь представника в судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
04.10.2006р. між акціонерним комерційним банком „Райффайзенбанк Україна”в особі керуючого філією в м. Донецьку (правонаступником якого згідно наданих до матеріалів справи документів є відповідач), Банк, та товариством з обмеженою відповідальністю „Продукти України” (позичальник) був укладений договір про надання кредиту №CR06-373/100, відповідно до змісту п.1.1 якого банк, не зобов»язуючи себе, надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміту фінансування, а позичальник приймає, зобов»язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також здійснити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання, як це вказано у зазначеному договорі. Ліміт фінансування встановленов розмірі 3 900 000,00 грн.
За користування кредитом позичальник зобов»язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, викладених в п. 1.4. договору.
Відповідно до п. 1.6. договору, позичальник зобов»язався повернути Банку суму кредиту у повному обсязі не пізніше 02.10.2009 р. При цьому погашення заборгованості по цьому кредиту здійснюється позичальником щомісяця, рівними частинами, згідно з графіком, що наведений у Додатку №3 до цього договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання (дата договору), включаючи всі додатки до нього, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов»язань за цим договором у повному обсязі(п. 8.2.договору).
До договору про надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006. укладено п»ять додаткових угод щодо порядку виконання сторонами означеного договору.
04.10.2006р. між акціонерним комерційним банком „Райффайзенбанк Україна”в особі керуючого та заступника керуючого філією в м. Донецьку (правонаступником якого згідно наданих до матеріалів справи документів є відповідач, Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Продукти України” (позичальник) був укладений договір про надання кредитної лінії №CR06-374/100, за умовами п. 1.1. якого банк, не зобов»язуючи себе, надає позичальнику мультивалютну кредитну лінію в розмірі, що не перевищує ліміту фінансування, а позичальник приймає, зобов»язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також здійснити відповідну плату за користування кредитною лінією та виконати інші зобов'язання, як це вказано у цьому договорі.Ліміт фінансування встановлено у розмірі 4 100 000,00 грн.
За умовами п. 1.1.1.договору кредит може надаватися в таких валютаїх: українські гривні та/або долари США та/або євро.
За користування кредитною лінією позичальник зобов»язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, викладених в п. 1.4. договору.
Відповідно до п. 1.6. договору, позичальник зобов»язався повернути Банку суму всіх Траншів, виданих в рамках кредитної лінії, у повному обсязі не пізніше 02.10.2009 р.
При цьому, сума кожного траншу, наданого в рамках кредитної лінії, підлягає поверненню в термін не пізніше 150 календарного дня з дати видачі такого траншу, але в будь-якому випадку, не пізніше 02.10.2009р.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання (дата договору), включаючи всі додатки до нього, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов»язань за цим договором у повному обсязі(п. 8.2.договору).
До договору про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006 р. сторонами укладено додаткові угоди, якими, зокрема:
Додатковою угодою № 2 від 19.03.2007 р. ліміт фінансування збільшено до 6 100 000,00 грн.;
Додатковою угодою № 3 від 16.06.2007 р. ліміт фінансування збільшено до 14 100 000,00 грн.;
Додатковою угодою № 4 від 22.07.2008 р. збільшено розміри відсоткових ставок за користування кредитом.
На забезпечення виконання ТОВ „Продукти України” прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006р. та договором про надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006р., між позивачем (заставодавець) та АКБ „Райффайзенбанк Україна” (заставодержатель) був укладений договір застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р.
За змістом договору застави №PL07-319/100 від 18.06.2007р. позивач передав в заставу банку, належне йому на праві власності нерухоме майно -єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Микитівська, буд.33.
Статтею 6 договору застави обумовлені вимоги, що задовольняються із вартості Предмету Застави, а саме: всі боргові зобов»язання, не сплачені Заставодавцем, і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням Заставодавцем зобов»язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених Заставодержателем у зв»язку з реалізацією його прав за цим договором.
Заставодержатель має право задовольнити із вартості Предмету застави всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин(Заставні випадки): несплата Заставодавцем Заставодержателю будь-якої суми у такому розмірі чи валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитних договорах; інші обставини, передбачені чинним законодавством та цим договором.
Жодне положення цього договору не може тлумачитися як таке, що обмежує права Заставодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому законодавством(п. 6.3.договору).
Договір посвідчено 18.06.2007 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 2424.
До договору застави єдиного майнового комплексу укладено договір № 1 від 01.10.2008р. про внесення змін, яким внесені зміни щодо збільшення розміру відсотків за користування кредитом за договором про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006 р.
17.03.2010 р. Відповідач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про вчинення виконавчого напису.
17.03.2010р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Микитівська, 33, РПВН 445015, а також майно (основні засоби виробництва/обладнання), яке розташовано за тією ж адресою, належать на праві власності ТОВ «Продукти України», та передане в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” у розмірі:
- за договором про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006р.: залишок заборгованості за кредитом -14 099 984,58 грн.; сума відсотків за користування кредитом за період з 21.08.2009р. по 10.03.2010р. - 1793132,56 грн.; сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 23.09.2009р. по 15.10.2009р. -3 520,39 грн.; сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 02.10.2009р. по 15.10.2009р. -111 848,57 грн.; сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 16.10.2009р. по 10.03.2010р. -1 188 602,51 грн.;
- за договором про надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006р.: залишок заборгованості за кредитом -105 200,24 грн.; сума відсотків за користування кредитом за період з 21.08.2009р. по 10.03.2010р. -12 701,85 грн.; заборгованість по штрафним санкціям - 9753,29 грн.;
- витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису в сумі 1700 грн., що всього становить 17 326 443,99 грн.
Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 2258.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 19.04.2010 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2258.
Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статетю 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписом ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою (ст. 575 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про нотаріат" правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.04 за № 283/8882) /далі -Інструкція/, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, згідно пункту 1 якого для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Пунктом 286 Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Виходячи зі змісту наведених положень законодавства, виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом лише у випадку наявності документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, яка виникла на підставі певного зобов'язання.
Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, її розмір, безспірність заборгованості боржника, та які встановлюють факт прострочення виконання зобов'язання, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, виходячи з копій наданих до справи третьою особою документів, в якості додатків до заяви № 22-11-11-4/1089-07 від 17.03.2010р.(адресованої нотаріусу) Банком додавалися: договір про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006р.(копія), договір про надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006р.(копія), договір застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р.(оригінал), розрахунок заборгованості за Договорами про надання кредитної лінії, установчі документи позичальника(копія), досудова вимога про погашення заборгованості за Договорами про надання кредитної лінії(оригінал), установчі документи АТ "ОТП Банк".
Відповідно до листа № 204/01-16 від 22.03.2011р. приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 з додаваннями копії документів, спірний виконавчий напис був вчинений на підставі заяви № 22-11-11-4/1089-07 від 17.03.2010р. "ОТП Банк”, довіреностей, заставних повідомлень від 16.11.2009р. № 100-04-6722, № 100-04-6725, договору застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р., договору про надання кредитної лінії №CR06-374/100 від 04.10.2006р. з додатками, договору про надання кредиту №CR06-373/100 від 04.10.2006р. з додатками, розрахунку заборгованості ТОВ "Продукти України" за договором про надання кредитної лінії № CR06-374/100 від 04.10.2006р. станом на 11.03.2010р., розрахунку заборгованості ТОВ „Продукти України” за кредитним договором №CR06-373/100 від 04.10.2006р. станом на 11.03.2010р., , установчих документів кредитора та позичальника.
Проте, вивчення судом копій документів, надісланих третьою особою показало, що розрахунок заборгованості позивача за договором про надання кредитної лінії №CR06-373/100 від 04.10.2006р. станом на 11.03.2010р. не відображає взагалі операції, що здійснювалися банком з видачі кредиту, нарахування відсотків; сум часткового повернення кредиту та сплати відсотків позичальником; відсутнє посилання на платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо; розрахування пені здійснено "за прострочення виконання зобов"язань" без розподілу на невиконання зобов"язань по поверненню кредиту та зобов"язань по сплаті відсотків за користування кредитом.
Розрахунок заборгованості ТОВ „Продукти України” за кредитним договором №CR06-373/100 станом на 11.03.2010р., не відображає операції, що здійснювалися банком з видачі кредиту, сплати відсотків позичальником; відсутнє посилання на платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо.
Обидва розрахунки не підтверджують факт прострочення боржником виконання кожного з зобов"язань, підписані головним економістом операційного відділу РВ АТ "ОТП Банк" у м. Донецьку (без проставлення печатки), а отже є лише односторонніми арифметичними розрахунками працівника банку, які не відображають фактичних і правових підстав для стягнення відповідних сум.
Первинних документів нотаріусу Банком не надавалося.
Зазначене свідчить, що розмір заборгованості Товариства перед Банком за кредитними договорами не є підтвердженим, а тому не може вважатися безспірним.
Стосовно отримання заставодавцем заставних повідомлень, на які посилається відповідач, то відповідно до наявних в матеріалах справи документів, а саме довідок за підписом генерального директора Касьяненко Р.А., співробітник з прізвищем ОСОБА_8, який нібито отримав повідомлення, у штаті Товариства з обмеженою відповідальністю „Продукти України” не значиться.
Виходячи зі змісту наведених вище норм діючого законодавства, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка останнім не оскаржується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника стосовно її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо.
Документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, такими, що підтверджені належними первинними документами, у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, з яких вбачається наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, спірний характер заборгованості позивача, розмір якої вміщено до оспорюваного Виконавчого напису, підтверджується і наявністю в провадженні господарського суду Донецької області, на момент вчинення виконавчого напису, справ №37/1 та №37/2 за позовами Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продукти України” про стягнення боргу відповідно за договором про надання кредиту №CR 06-373/100 від 04.10.2006р. в сумі 116 607,23 грн. та за договором про надання кредитної лінії №СR 06-374/100 від 04.10.2006р. у розмірі 15 134 601,77 грн. Доказів прийняття остаточних рішень по цих справах, в матеріалах справи відсутні.
Статтею 5 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону; сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України.
Згідно із ст.2 Закону України „Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 мала гарантовану законом можливість дізнатися про те, що стягнення заборгованості за кредитними договорами, було предметом спору між зазначеними юридичними особами на момент вчинення спірного виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом здійснено без отримання від банку первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували суму боргу, яку включено у спірному виконавчому написі, внаслідок чого у нотаріуса були відсутні підстави вважати та фактично встановити, що розмір заборгованості позичальника перед банком, є безспірним. Зазначене правомірно стало підставою для визнання виконавчого напису №2258 від 17.03.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі застави єдиного майнового комплексу №PL07-319/100 від 18.06.2007р. таким, що не підлягає виконанню.
Посилання позивача на недійсність договору про надання кредиту №CR06-374/100 від 04.10.2006р. з огляду на відсутність у сторін за вказаним правочином індивідуальної ліцензії, отримання якої передбачено Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, та як наслідок недійсність договору застави від 04.10.2006р., як зобов'язання, яке має похідний характер; та з огляду на те, що Національним банком України не було проведено їх реєстрацію в порядку, визначеному постановою №270 від 17.06.2004р. Правління Національного банку України „Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, є безпідставними, про що вірно та докладно викладено рішенні суду першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Ствердження заявника апеляційної скарги на зазначення в рішенні про невідповідність виконавчого напису нормам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що є підтвердженням невірного застосування судом норм матеріального права, спростовується текстом прийнятого судом рішення.
З огляду на наведене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. (повний текст підписаний 26. 04.2011р.) у справі № 10/52пд.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. (повний текст підписаний 26. 04.2011р.) у справі № 10/52пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. (повний текст підписаний 26. 04.2011р.) у справі № 10/52пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М.Дучал
Судді: М.Д. Запорощенко
Р.Г.Новікова
Надруковано 6екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу,1-третій особі, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО