донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №38/20
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: ОСОБА_2 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. (повний текст від 29.04.2011р.) у справі №38/20 (суддя Лейба М.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка Донецької області
до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м. Донецьк
про стягнення суми 3% річних в розмірі 1558,03грн., суми індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн., пені у розмірі 8168,88грн., загальної суми донарахувань за рішенням суду: 3% річних у розмірі 7917,85грн., пені у розмірі 6792,83грн. та суми індексу інфляції у розмірі 24839,42грн.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго»м.Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м. Донецьк, про стягнення суми 3% річних в розмірі 1558,03грн., суми індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн., пені у розмірі 8168,88грн., загальної суми донарахувань за рішенням суду: 3% річних у розмірі 7917,85грн., пені у розмірі 6792,83грн. та суми індексу інфляції у розмірі 24839,42грн.
Клопотанням від 28.04.2011р. №юр/1497 відповідач повідомив, що розрахунки штрафних санкцій позивачем виконані вірно та просив господарський суд Донецької області в порядку ст. 233 ГК України зменшити пеню на 50%.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.2011р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»були задоволені частково, стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 1558,03грн., суму індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн., пеню у розмірі 6 535,10грн., а також загальну суму донарахувань за рішенням суду по справі №7/158 від 29.07.2010р. -3% річних в розмірі 7917,85грн., пеню у розмірі 5 434,26грн. та суму індексу інфляції у розмірі 24 839,42грн.
Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими і доведеними позовні вимоги, проте, з посиланням на ст.ст. 83 ГПК України, 551 ЦК України та 233 ГК України вирішив за клопотанням відповідача зменшити розмір стягуваної пені на 20%.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру стягуваної пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог про скасування судового рішення позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору.
Так, на думку скаржника, судом безпідставно було зменшено розмір стягуваної з відповідача пені на 20%, оскільки в порушення ст. 233 ГК України не було досліджено, чи були порушені відповідачем строки виконання зобов'язання, та чи завдало воно збитків позивачу. На сьогодні у позивача існує борг перед ДП «Енергоринок», у якого останній купує електроенергію, в сумі 3 600 246 234,16грн., а отже розмір збитків позивача є значно більшим, ніж поніс відповідач. Крім того, оскільки ст. 83 ГПК України є процесуальною нормою, яка може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального права, тож оскільки норми матеріального права в даному випадку судом першої інстанції були застосовані невірно, заявник апеляційної скарги вважає, що таке порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення.
До того ж, 15.06.2011р. на адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив про приведення діяльності свого підприємства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», у зв'язку з чим просив в порядку ст. 25 ГПК України замінити позивача, Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», в підтвердження чого надав відповідні документи. Вказане клопотання судовою колегією задоволене.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на важкий фінансово-економічний стан підприємства, світову кризу економіки, а також той факт, що сам відповідач не має можливості нарахувати та стягнути пеню зі своїх споживачів, просив апеляційний господарський суд зменшити розмір стягуваної пені на 50%, а також відмовити позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних. Крім того, в обґрунтування клопотання про зменшення пені, відповідачем до відзиву були надані копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та копія довідки ВДВС Ворошиловського РУЮ в м. Донецьку. Судова колегія не приймає до уваги та повертає відповідачу зазначені документи, оскільки Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна датований 12.04.2011р., а довідка ВДВС -21.07.2010р., тобто вказані докази існували на час розгляду справи господарським судом Донецької області, проте відповідач в порядку ст. 101 ГПК України не обґрунтував неможливість їх подання при розгляді справи в суді першої інстанції.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2007р. між ВАТ «Донецькобленерго»(постачальником) та ОКП «Донецьктеплокомуненерго»(споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії №13, за умовами якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2235,4кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами даного договору.
Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 «Порядок розрахунків за електроенергію»до договору.
Пунктом 1 Додатку №5 до договору встановлено розрахунковий період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Згідно п.7 додатку №5 до договору «Порядок розрахунків за електроенергію», остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію повинен бути здійснений споживачем протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Пунктом 9.1 сторони узгодили, що загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється в 10 років, строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) -2 роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 2 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.9.5 договору, його укладено на строк до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, постачав відповідачу електроенергію у січні, березні, квітні, травні, липні, серпні, листопаді, грудні 2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними без зауважень і заперечень та скріпленими печатками обох підприємств актами прийняття-передавання товарної продукції, а також рахунками за активну та реактивну енергію.
Між тим, відповідач взятих на себе за договором зобов'язань належним чином та в строк не виконував, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 1558,03грн., суми індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн. та пені у розмірі 8168,88грн.
Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. по справі №7/158 за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №13 від 20.04.2007р. з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»було стягнуто заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 474 208,66грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 3320,20грн., пеню у розмірі 32 112,76грн., 3% річних у розмірі 5 923,11грн., суму індексу інфляції у розмірі 11 423,49грн., державне мито у розмірі 5 350,16грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232,13грн.
Проте, як зазначає позивач, стягнуті за рішенням господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. по справі №7/158 суми не сплачені відповідачем і до цього часу.
Враховуючи викладене, позивач просить господарський суд також стягнути з відповідача донарахування за рішенням господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. по справі №7/158, а саме - 3% річних у розмірі 7917,85грн., пеню у розмірі 6792,83грн. та суму індексу інфляції у розмірі 24839,42грн.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач вимоги договору та закону щодо своєчасної оплати отриманої електроенергії не виконав.
Згідно ст. 611 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, згідно п.4.2.1 договору №13 від 20.04.2007р. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач зобов'язався сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
На підставі викладеного, позивачем нараховано до стягнення 8 168,88грн. пені за невиконання умов договору, а також 6 792,83грн. пені за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. по справі №7/158.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені судова колегія дійшла висновку, що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумах 168,88грн. та 6 792,83грн. відповідно.
Судова колегія не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо зменшення пені на 20% у зв'язку з клопотанням відповідача, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Приймаючи рішення, господарський суд Донецької області, на думку судової колегії апеляційної інстанції, дійшов невірного висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача в частині зменшення суми пені, оскільки в матеріалах справи не існувало підтвердження будь-яких виняткових обставин для зменшення розміру пені, відповідачем не було доведено, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, судом не було враховано майновий стан позивача.
Враховуючи те, що відповідачем лише до апеляційного господарського суду, без обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, були надані докази в підтвердження важкого фінансового стану підприємства, а також те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору позивач несе збитки, які не є меншими, ніж розмір стягуваних з відповідача штрафних санкцій, судова колегія відмовляє відповідачу у задоволенні заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 50%. З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає частковій зміні.
Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, позивачем нараховано до стягнення 3% річних від суми простроченої заборгованості за договором в розмірі 1 558,03грн., інфляційні в розмірі 7 759,88грн., а також 3% річних в сумі 7 917,85грн. та 24 839,42грн. інфляційних за рішенням господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. по справі №7/158.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та суми індексу інфляції, судова колегія вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимовам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в частині стягнення суми 3% річних в розмірі 1558,03грн., суми індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн., пені у розмірі 8168,88грн., загальної суми донарахувань за рішенням суду: 3% річних у розмірі 7917,85грн., пені у розмірі 6792,83грн. та суми індексу інфляції у розмірі 24839,42грн, а рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2011р. у справі №38/20 не повністю відповідає матеріалами справи та нормам чинного законодавства, а відтак підлягає зміні в частині зменшення на 20% розміру стягуваної пені.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст.25, ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Замінити позивача у справі №38/20, Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» м. Горлівка, на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго»м. Горлівка.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. (повний текст від 29.04.2011р.) у справі №38/20 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2011р (повний текст від 29.04.2011р.) у справі №38/20 змінити в частині зменшення розміру стягуваної пені на 20%.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м. Донецьк про стягнення суми 3% річних в розмірі 1558,03грн., суми індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн., пені у розмірі 8168,88грн., загальної суми донарахувань за рішенням суду: 3% річних у розмірі 7917,85грн., пені у розмірі 6792,83грн. та суми індексу інфляції у розмірі 24839,42грн. задовольнити.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 1558,03грн., суму індексу інфляції за час прострочки у розмірі 7759,88грн., пеню у розмірі 8168,88грн.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка загальну суму донарахувань за рішенням господарського суду по справі №7/158 від 29.07.2010р. -3% річних у розмірі 7917,85грн., пеню у розмірі 6792,83грн. та суму індексу інфляції у розмірі 24839,42грн.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка 570,40грн. витрат зі сплати держмита за подання первісного позову, 285,20грн. витрат зі сплати держмита за подання апеляційної скарги та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС