донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №30/5009/1455/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. по справі № 30/5009/1455/11 ( суддя - Кагітіна Л.П.)
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізькій металургійний комбінат "Запоріжсталь" м.Запоріжжя
про стягнення 919,20грн.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1.-довіреність № 39 від 01.01.2011р.
від відповідача -ОСОБА_2-довіреність № 20-600 від 27.12.2010р.
-ОСОБА_3-довіреність № 20-548 від 21.12.2010р.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізькій металургійний комбінат "Запоріжсталь" м.Запоріжжя 919,20грн., з яких: 351,12 грн. збору за маневрову роботу, 132,24 грн. плати за користування вагонами, 90,24 грн. збору за зважування вантажу та 345,60 грн. збору за зберігання вантажу в примусовому порядку.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. по справі № 30/5009/1455/11 в позові відмовлено.
Дане рішення мотивовано наступним:
-умовами договору №ПР/ДН-310-916/НЮп/53/20/2010/888 від 01.06.2010р.;
-комерційним актом АА №036090/51/513 від 23.09.2010р.;
-положеннями ст.11, ст.202, ст..205, ст.207, ст.908 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", п.5 ст.307 Господарського кодексу України, п.6, ст.24, ч.2 ст.62, ст.125, ст.118. ст.122 Статуту залізниць України, п.2.1. розділу 2, п.2.3., п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, п.2, п.3 Правил користування вагонами та контейнерами, п.4.3, п.4.4. Розділу 3 Тарифного керівництва, п.2.5., п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів;
-необгрунтованістю позовних вимог;
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі № 30/5009/1455/11 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що:
-рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповно зґясовані обставини справи;
-положення ст.62, ст.125 Статуту залізниць України; п.1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, п.5.1. Розґяснення президії Вищого господарського суду України від 29.08.2008р.;
-п.2.2. договору № ПР/ДН-3-05 83/251 НЮ 20/2005/1674 від 01.06.2005р.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, з залізничної накладної № 33966620 вбачається, що у вересні 2010 р. ТОВ "Канталь" зі станції Новгород - Сіверський Південно-Західної залізниці відправлено на адресу ВАТ МК "Запоріжсталь" на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці вагон № 60615622 з вантажем - лом чорних металів.
Вагон слідував до призначення під охороною залізниці, про що є відмітка у залізничній накладній.
Під час проходження вагону №60615622, на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, було проведено його контрольне зважування.
Перевіркою маси вантажу, який перевозився у вагоні № 60615622, Придніпровською залізницею було виявлено, що дані, зазначені в накладній № 33966620 відносно маси вантажу, не відповідають фактичній масі. Для засвідчення невідповідності маси вантажу 23.09.2010 р. Придніпровською залізницею було складено комерційний акт АА № 036090/51/513.
Комерційним актом АА № 036090/51/513 від 23.09.2010 р. зафіксовано, що відправником (ТОВ "Канталь") було невірно зазначено масу вантажу у вагоні № 60615622: по накладній нетто -68850 кг, брутто -92860 кг, тара з бруса -24000 кг., а фактично виявилось брутто -96350 кг, тара з бруса -24000 кг, нетто -72350 кг, що на 3350 кг більше, ніж вказано у перевізному документі.
В зв'язку з проведенням контрольної перевірки кількості вантажу, вагон № 60615622 було відчеплено 23.09.2010 р. о 07 год. 50 хв. та затриманий до 24.09.2010 р. 23 год. 00 хв. на коліях на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці.
В копії комерційного акту, який наявний в матеріалах справи відсутні відмітки про направлення вагону за досильною накладною.
Через вищезазначену затримку залізницею були нараховані додаткові збори на загальну суму 919,20 грн., а саме: плата за користування вагоном за 39 години в сумі 132,24 грн. (110,20 грн. + 22,04 грн. ПДВ); маневрова робота з подачі і забирання на ваги 0,5 годин в сумі 351,12 грн. (292,60 грн. + 58,52 грн. ПДВ); збір за зважування вантажу в сумі 90,24 грн. (75,20 грн. + 15,04 грн. ПДВ); збір за зберігання вантажу в сумі 345,60 грн. (288,00 грн. + 57,60 грн.); про, що було складено акт загальної форми № 278 від 24.09.2010 р.
Вантажоодержувачу- ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" надана на підпис накопичувальна картка № 127099023, але накопичувальна картка підписана з запереченням.
Позивачем на адресу відповідача надіслана Претензія (вих. № 19 від 16.11.2010 р.), в якій позивач, посилаючись на ст. 62 Статуту залізниць України та п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, просив відповідача перерахувати суму боргу в розмірі 919,20 грн.
У відповіді на Претензію ВАТ "Запоріжсталь" пред'явлені вимоги не визнав.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Пунктом 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (надалі - Правила), графи комплекту перевізних документів -"маса вантажу в кг, визначена відправником" заповнюються вантажовідправником, вказується маса вантажу у кілограмах.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі "Правильність внесення у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Судом встановлено, що відправником в накладній № 33966620 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі "Правильність внесення у накладну відомостей" мається підпис відправника, тобто відправник підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.
Відповідно до частини 2 статті 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Пунктом 5.5. Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей, зокрема маси вантажу, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Тобто, відповідальність за неправильне внесення даних в накладну повинен нести відправник, тому збитки і додаткові витрати збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення підлягають відшкодуванню відправником.
Крім того, слід зазначити, що наявними документами не підтверджено необхідність затримання спірного вагону на 39 годин.
Відповідно до п. 4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).
Згідно з п. п. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 р.,) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1).
В даному випадку, така відомість в матеріалах справи відсутня.
Згідно із п. 4.3 Розділу 3 Тарифного керівництва збір за маневрову роботу нараховується згідно з п. 1.8, на який посилається ДП "Придніпровська залізниця". Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Такої вимоги від відповідача не надходило. Вагон № 60615622 слідував до призначення під охороною залізниці, про що є відмітка у залізничній накладній. Як зазначає відповідач, послуги по охороні були оплачені при відправленні в сумі 1319,24 грн. (без ПДВ).
Отже, оскільки даний збір нараховується лише при наявності вимоги власника під'їзної колії, а докази наявності такої вимоги відсутні в матеріалах справи, тому й відсутні підстави для стягнення даного збору.
Між ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) та ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" (вантажовласник) укладено договір №ПР/ДН-310-916/НЮп/53/20/2010/888 від 01.06.2010р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами (основними та додатковими), узгодженими графіками і заявками для надолуження навантаження вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в Тарифному керівництві № 1, та в додатку № 1 до цього договору з узгодження ставок робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами.
За змістом пункту 3.2 вказаного договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання погоджених вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг відповідно до Тарифного керівництва № 1 і додатку № 1. Це також передбачено і Правилами розрахунків за перевезення вантажів.
Посилання позивача на ст. 62 та ст. 125 Статуту залізниць України, в даному випадку є помилковим.
Статтею 62 Статуту, яка кореспондується з Правилами розрахунків за перевезення вантажів, передбачено порядок розрахунків за перевезення (недобори та перебори тарифу) і надання додаткових послуг.
Згідно із пунктами 2.5, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів: "Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги."
В даному випадку перевірка маси вантажу на шляху прямування не вважається додатковою послугою залізниці ані відправнику, ані одержувачу. Це була ініціатива залізниці, яка регламентується ст. 24 Статуту.
Статтею 125 Статуту, яка узгоджується з Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами переадресування вантажів передбачена відповідальність одержувача щодо перевезення (тобто, добір провізної плати у разі переадресування вантажу на шляху прямування інш.), крім тих, по яким статтями 118, 122 Статуту вже передбачена відповідальність відправника.
За таких обставин, господарський суд дійшов вірного висновку, що додаткові збори за зважування вантажу, зберігання вантажу, маневрову роботу з подачі на вагонні ваги та прибирання з них, а також плата за користування вагоном, які пов'язані з контрольною перевіркою маси вантажу на шляху прямування, нараховані позивачем безпідставно.
Як вже зазначалось вище, ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильне зазначення в накладній маси з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту (тобто, у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення). При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені в статтях 118 та 122 Статуту залізниць України, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Отже, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі.
За таких обставин доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. по справі №30/5009/1455/11 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. по справі №30/5009/1455/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду